Битва за "Київ"

Новий орендар - ТОВ "Сінема Сіті" - зобов'язався платити до міського бюджету в 45 разів вищу суму, ніж попередній. На цій підставі столична влада явно розраховувала, що пишатиметься досягнутим, але, судячи з реакції небайдужої громадськості, щось пішло не так.

Починаючи з 7 червня, робота столичного кінотеатру "Київ" зірвана, про що є відповідне оголошення на його сайті. Того дня керівництво кінотеатру заявило про рейдерське захоплення, яке, однак, чиновники з КМДА називають заходами з інвентаризації майна напередодні передачі будівлі в управління новому орендарю. Лише на четвертий день після того, що сталося, столичні чиновники знайшли можливість особисто зустрітися з активістами, що прагнуть захистити "Київ" як культурний центр і майданчик для регулярних показів артхаусного й фестивального кіно.

Перш ніж розповісти про цю зустріч та її підсумки, стисло нагадаємо передісторію подій.

Ще на початку нинішнього року скінчився термін дії договору про довгострокову оренду, згідно з яким незмінним орендарем "Києва" впродовж попередніх 10 років було ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр "Київ". До речі, ця сама компанія менеджувала кінотеатр із 1999 року, у 2009-му договір із нею автоматично продовжили. Поточного ж року КМДА вирішила не продовжувати договір, а провести конкурс, переможцем якого став би той, хто б зміг запропонувати найбільшу суму щомісячної орендної плати.

15 квітня такий конкурс відбувся, і новим орендарем на найближчі 10 років стала компанія "Сінема Центр", що зобов'язалася платити щомісяця понад 2 млн грн (аукціон стартував із суми близько 569 тис грн). Співзасновниками "Сінема Центр" є кінопродюсер і колишній власник "1+1" Олександр Роднянський, його двоюрідний брат, бізнесмен Борис Фуксман та російсько-німецький підприємець Михайло Шліхт. Тут не завадить зазначити, що всі троє живуть і працюють за межами України.

Що відбувалося після 15 квітня, коли стало зрозуміло, що в "Києві" не просто зміниться керівництво, - а, цілком можливо, зміни торкнуться й місії цього культурного центру, і його репертуару, і цінової політики стосовно квитків?

ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр "Київ" оголосило, що не визнає результатів проведеного конкурсу, і звернулося до суду, намагаючись повернути собі статус та повноваження орендаря. Чергове судове засідання з цього питання заплановане на 18 червня. Київська влада спочатку намагалася не реагувати на претензії ексорендаря: вона заявила, що чекає від нового орендаря докладного плану розвитку кінотеатру. 7 червня в "Київ" заявилися представники Департаменту комунальної власності КМДА, компанії "Сінема Сіті", а також "Київкінофільм" (за рішенням КМДА, будівлю кінотеатру було передано на баланс саме цьому комунальному підприємству) в супроводі муніципальної охорони для проведення інвентаризації майна. Наштовхнувшись на опір із боку працівників ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр "Київ", муніципальна охорона застосувала силу й зрештою просто наглухо зачинила двері кінотеатру. Директор ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр "Київ" Вілія Бондаренко та активісти, які оперативно зібралися біля будівлі кінотеатру, розцінили дії "інвентаризаторів" як рейдерське захоплення й викликали наряд поліції.

11 червня перед центральним входом до київської мерії пройшла акція на підтримку колишнього орендаря, активісти ж нарешті отримали можливість зустрітися з чиновниками та обговорити ситуацію, яка склалася. Що показала ця зустріч?

Насамперед - хронічну проблему з комунікацією у представників влади. Рівень драматизму в усьому, що відбувалося, міг бути набагато нижчим, якби київська влада попередньо провела роз'яснювальну роботу, а не ставила перед фактом, не примушувала прийняти своє рішення як єдино можливе і попереднього орендаря, і небайдужу до фестивального кіно спільноту.

Ще одна больова точка, внаслідок якої розуміння між сторонами конфлікту дуже ускладнене, - цінності. Оптика бачення, коли хочете. У мене як в очевидця цієї 1,5-годинної зустрічі активістів і чиновників склалося враження, що під "Києвом" ці сторони розуміють принципово різне. Для одних - це ласий шмат (7 000 кв. м у самому центрі міста), для інших - єдиний у своєму роді й тому особливо дорогий серцю кінотеатр, у якому можна дивитися артхаус та рідкісне фестивальне кіно на великому екрані й не за всі гроші світу.

Одні вважають, що провернули майже подвиг - вдалу угоду, в результаті якої міський бюджет отримуватиме від нового орендаря суму, значно вищу, ніж отримував від ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр "Київ". Інші ж побоюються втратити й так не часту можливість знайомитися з новинками світового та українського кінематографу, причому знайомитися в тій якості, в якій ці фільми були задумані їх авторами. Хмизу в багаття цієї дискусії підкидає й той факт, що "Київ" котрий день не працює, вже зірвано покази в рамках "Тижня швейцарського кіно", і коли кінотеатр відновить свою роботу - поки що незрозуміло.

Нарешті, слід оцінювати все, що сталося, в контексті того, що взагалі відбувається з кінотеатрами в Києві.

Якщо коротко - все кепсько. В українській столиці - явний дефіцит кінотеатрів (правда, в інших містах нашої країни в цьому сенсі все ще гірше). Нагадаю: лише нинішнього року припинили свою роботу два кінотеатри: "Україна" та "Кінопанорама", що особливо кричущо на тлі пожвавлення українського кіно після багатьох років атрофії. Втрата "Києва" в тому вигляді, в якому він працював багато років до поточних подій, буде, практично, катастрофою для провідних українських міжнародних фестивалів, які активно співпрацювали з цим кінотеатром. Київська влада не втомлюється повторювати: мовляв, зміна орендаря в "Києві" не означає перепрофілювання цієї будівлі, що закріплено в договорі.

Мало того, буде вперше підписано охоронний договір, який зобов'яже нового орендаря дбайливо ставитися до зовнішнього вигляду будівлі, що має архітектурно-історичну цінність. Усі ці спроби влади втихомирити громадськість поки що не особливо працюють: активісти категорично проти перетворення культурного центру на типовий кінотеатр, куди приходять пожувати попкорн і розважитися переглядом американського блокбастера. А саме такий сценарій розвитку подій бачиться їм на цей момент найбільш реалістичним, оскільки якось усе-таки треба буде новому орендарю виплачувати 2 млн грн щомісяця. Покази артхауса таких зборів точно не принесуть.

Отже, на поточний момент склалася, практично, тупикова ситуація, де сторони конфлікту занадто розгарячілі, щоб шукати й знаходити компроміс. Замість пошуку спільної мови вони демонструють один одному недовіру й агресію. Всі завмерли в очікуванні судового засідання, призначеного на 18 червня. Далі буде...