«Баугауз» — футурологічний проект

У Національному художньому музеї України відкрито експозицію «Баугауз»: фотографії». Виставка люб’язно надана Німецьким культурним центром «Гете-Інститут в Україні». Фотоархів «Баугауза»: портрети, будинки, предмети, ефекти освітлення, а також фотографія в поліграфії та фотоколаж. Колекція, вік якої майже сто років, вражає гостротою погляду, свіжістю й енергією композицій, молодістю духу експериментаторів. Проте фотографія — лише мала частина спадщини школи «Баугауз». Її історія яскрава та водночас трагічна.

Сімдесят чотири роки тому насильно було завершене існування «Баугауза» — унікальної «фірми умів» і авангардних відкриттів. Школа архітектури, дизайну і мистецтва, створена в 1919 р. одним із основоположників модерної архітектури Вальтером Гропіусом, вже у 1932 р. опинилася серед перших жертв нацизму. Дітище Гропіуса — символ новаторства початку ХХ століття — «корпоративний» фашизм сприймав як бастіон вільнодумства. Після узурпації влади Гітлером долю «Баугауза» було вирішено.

Утім, арешти та вичавлювання талановитих учнів і професури за кордон, переважно в Америку, стали зовсім не фіналом «Баугауза», а початком його всесвітнього визнання. Теоретичні й практичні принципи промислової естетики, містобудування і дизайну ХХ століття — реальний внесок школи «Баугауз» у культуру. Сьогоднішній автомобіль із його бездоганними обводами, аеродинамічна раціональність літака та космічної ракети, хмарочоси Нью-Йорка, Токіо, Лондона, вантові конструкції в архітектурі Берліна і Мюнхена, дизайн меблів, посуду — все середовище проживання технологічної епохи — відгук ідей «Баугауза». Суть його програм полягала у зв’язках мистецтва з практикою новітнього промислового виробництва.

Після війни 1914-го та революції 1917-го ідеї перебудови світу, всього середовища проживання людини ширяли у повітрі Європи. У Росії вони збурювали уми авангардистів — авторів стилю «конструктивізм». У революційному Харкові, Москві, у Парижі де Ле Корбюзьє закликав «звільнитися від чуттєвості сецесіону», створювалася архітектура майбутнього. «Потрібно роздягнути буржуазне місто», — патетично постулювали адепти утилітарної естетики. Радикалізм революційного мислення в Голландії (група «Де стейл»), у Польщі («Блок» і «Презенс»), в Югославії (група «Зеніт») і, звичайно, в СРСР, тією чи іншою мірою надихалися програмою «Баугауза» — осередку новаторських ідей. На відміну від агресивного нігілізму авангардистів Росії, які декларували: «Ми оголошуємо непримиренну війну мистецтву», ідеологічну програму Вальтера Гропіуса заведено вважати «ідеалістичним функціоналізмом». Гропіус дивився на архітектуру (дизайн) як на могутній засіб «життєбудівництва», на модель соціального синтезу. В епоху зневажання культурної традиції Гропіус, духовний наставник нового покоління архітекторів і художників, залишався палким пропагандистом «морального імперства». «Досконала архітектура приводить людські стосунки, речі, просторове середовище життя, техніку та матеріали... в інтегральну єдність цілісної та емоційно-виразної форми», — вважав він. Новизна програм «Баугауза» полягала не у відмові від традиції, а у винахідливості: у синтезі мистецтва, науки, техніки для досягнення головної мети — побудови «Будинку майбутнього». Саме будинку, а не палацу. З цією метою в «Баугаузі» починається новаторська розробка не самої лише архітектури та дизайну, а фотографії, колажу, промислової графіки, кінетичних конструкцій.

У своїй школі Вальтер Гропіус зібрав унікальних майстрів. Маестро Тео ван Дусбюрг, теоретик групи «Де стейл», розвивав у студентів просторове та колірне бачення. Курс поліграфії і кераміки вели живописець Л.Фанінгер і скульптор Герхард Маркс. Знаменитий абстракціоніст Пауль Клеє керував майстернею художнього текстилю. Угорський авангардист Ласло-Могой Надь, творець витворів із металу, відкривав студентам особливості різноманітних матеріалів: металу, дерева, скла. Його курс «Від матеріалу до архітектури» звільняв свідомість від естетичних рудиментів XIX століття. Він і його дружина Лючія Могой, захоплені експериментами в галузі фотографії, відкривали перед студентами нескінченні перспективи фотоавангардизму. У збірнику 1925 р. «Образотворче мистецтво, фотографія, кіно» вперше була теоретично обгрунтована футурологічність нового способу образного вираження.

Головну ідею Гропіуса — «синтез мистецтв» — переконливо втілював Василь Кандинський. Теоретик і практик абстрактного живопису в «Баугаузі» вів курси кольорознавства, основ формотворення, настінного живопису, проектування меблів і ювелірних виробів. Художника-універсала, віруючу людину, духовну особистість — Кандинського — надзвичайно високо цінував Гропіус. Він вважав, що абстрактні картини маестро розвивають у студентів космогонічне мислення, передають духовність і сприяють революційно-естетичній перебудові свідомості.

«Велика уява розкривається дуже повільно» — у цих словах архітектора Міс ван дер Рое міститься суть конфлікту «Баугауза» і соціуму Німеччини початку ХХ століття. Все геніальне важко приживається, особливо в бюргерському суспільстві. Перші нападки на «Баугауз» у 1920 р. стали лиховісним сигналом майбутньої трагедії школи. В атмосфері нерозуміння «Баугауз» як «фабрика інтелекту і талантів» розхитував рутинний частокіл академічних канонів.

У 1922 р. Гропіус орієнтує школу на осмислення індустріалізації та створення відповідних їй архітектурних і дизайнерських форм. Проте перебудова програм не принесла бажаного соціального комфорту. Після розпуску в 1924 р. соціал-демократичного уряду Німеччини, який розумів і приймав ідеї «Баугауза», робота школи аж до її розпуску в 1932 р. проходитиме в атмосфері недоброзичливості та переслідувань.

У 1925 р. «Баугауз» переїжджає з Веймара в Дессау — місто молодої авіаційної і хімічної промисловості. Навчальні програми переглядають. «Красиво те, що функціонально» — месидж школи 1925—1932 рр. Ентузіасти «Баугауза» продовжують утопічно вірити в удосконалення соціуму з допомогою оновленого середовища проживання людини. І хоча в 1926 р. «Баугауз» утвердився в статусі «Вищої школи дизайну», об’єднання геніальних новаторів дедалі більше та більше переслідує влада. Політика повсякчас втручається в життя художнього середовища. У пошуках життєзабезпечення школи з 1928-го по 1931 роки двічі відбувається зміна її директорів, навчальні курси підпорядковуються потребам німецького обивателя. До продажу надходять шпалери, світильники «Баугауза». З 1929 р. особливо інтенсивно розгортається фотомистецтво.

Коли боротьба націонал-фашизму з інакомисленням кристалізувалася як нетерпимість Гітлера до авангардного експерименту, знищення «Баугауза» було вирішене. Ще раніше директора школи Ганнеса Майера звільнили через його «комуністичні симпатії». Останній керівник «Баугауза» Міс ван дер Рое, геній архітектури ХХ століття, у спробі врятувати школу, переводить її до Берліна. Зусилля виявилися марними. В аурі фашистського шаблону 1933 р. унікальний витвір найкращих умів Європи припинив своє існування.

Така історія, але не остаточний вирок «Баугауза». Ідеї школи, її архітектурний, естетичний і моральний продукт був і залишається «будівельним матеріалом» не тільки ХХ, а й ХХI століття. У найзухваліших проектах сьогоднішнього світу чути голоси, суперечки, енергію мрійників із «Баугауза».