Баба Пріся мігрує на Захід

Театральним центром України на певний час (а це середина травня) стане Івано-Франківськ. З 16 по 24 травня там відбуватиметься Всеукраїнський сценічний форум The theatre time ("Час театру"), на який запрошено гучні українські театральні проекти останнього часу. Серед них: "Сталкери" (Київський Молодий театр), "Лісова пісня" (Львівський театр імені Леся Курбаса), "Дівка" (Львівський театр імені Лесі Українки) та інші. У свою чергу івано-франківці покажуть власну сценічну версію "Енеїди" Івана Котляревського, яка вже стала подією сезону.

Як відомо, фестивальний театральний рух в Україні сьогодні ледь жевріє. Окремі форуми існують ніби за інерцією, а деякі (раніше впливові) взагалі зникли з театральної мапи країни. На щастя, резонує "Гоголь-фест" завдяки енергії Влада Троїцького, тримається до останнього Фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса у столиці. Можливо, є й іще кілька позитивних прикладів…

В Івано-Франківську свого часу працював форум "Прем'єри сезону", який об'єднував театри західного "округу", презентуючи їхню нову продукцію. Але очільники Івано-Франківського академічного театру імені Івана-Франка вирішили переформатувати проект, зробити його більш сучасним, актуальним. Тому й виникли нова назва і нова концепція. Розширилась також географія форуму.

Отже, з 16 травня стартує The theatre time - "Час театру". Амбіції очільників форуму неабиякі: прагнуть згодом вписати цей фест до реєстру найбільш цікавих і впливових, можливо, не тільки на теренах України…

- На жаль, фестивальний рух у нашій країні не може похизуватися таким собі "розвоєм", обміном крові, обміном енергії, обміном думок, обміном вражень і, звісно, найкращих вистав, - розповідає DT.UA координатор The theatre time Ростислав Держипільський (художній керівник Івано-Франківського театру). - У нас, в Україні, знову ж таки на жаль, деякі театральні керманичі чекають лише сигналу "згори", від Мінкульту або ж місцевої влади - мовляв, тоді і будемо "фестивалити"! Але ж творча ініціатива має народжуватись і "знизу", в лоні самого театру, не чекаючи вказівок від чиновників. От ми й вирішили на базі свого театру зорганізовувати щовесни, у травні, всеукраїнський, а згодом, переконаний, це буде і міжнародний фестивальний центр. Наш західноукраїнський глядач особливо вимогливий. Він дуже інтелектуальний, його просто так не заманиш, він має вишуканий смак, потребує цікавого й оригінального - європейського матеріалу. Сподіваюся, програма, яку ми склали на другу половину травня, буде на всі смаки…

- Назва фестивалю досить амбіційна - "Час театру". Який зміст ви вкладали в цю назву, коли формували концепцію?

- Це запитання і просте, і складне водночас. Насамперед "час театру" - це сьогоденна потреба українського глядача у творах талановитих, чесних, актуальних, орієнтованих як на національну, так і на загальноєвропейську аудиторію. "Час театру", на мій погляд, передбачає також обов'язковий діалог різних поколінь, різних стилів і різних напрямів у вітчизняному театрі. Ми ж не можемо відкидати талановиті зразки, скажімо, традиційного реалістичного сценічного мистецтва. Не можемо також ігнорувати наш сучасний театральний авангард. "Час театру" - він без циферблата, без стрілок. Бо ж "час театру" - це і сценічне повсякдення, і вічність. Тому в часі і просторі нашого театру місця має вистачити всім…

Отже, концепція також у тому, аби уникати якоїсь заданої конфліктності стилів-напрямів сценічного мистецтва, а передбачати саме формулу діалогу, порозуміння - між різними "часами" театру, між різними його епохами і поколіннями. От є, скажімо, взірець класичного українського театру на прикладі "Кайдашевої сім'ї" у Києві, де в найкращих народних традиціях грає Наталя Сумська… І є, наприклад, цікаве й важливе авангардне русло, яке презентує в Україні Влад Троїцький… І перше, і друге - театр. І перше, і друге - саме в нашому часі.

До речі, і в рамках нашого проекту є досить різні, навіть контрастні, проекти. Наприклад, знайде своїх прихильників "Сватання на Гончарівці" у постановці Чернівецького театру. Будуть, без сумніву, і шанувальники у "Дівки", яку досить екстремально й цікаво поставив львівський режисер Олексій Коломійцев на основі "Наталки Полтавки" І.Котляревського. Нам цікаві думки з цього приводу і глядачів, і, звісно, театральних критиків. А на наш фест прийдуть найкращі театральні критики з Києва, Львова.

За словами куратора фестивалю, розпочнеться "Час театру" проектом лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Наталії Половинки - "Квітка-невіста", а завершиться однією з найрезонансніших українських вистав - "Сталкери", де грає Ірма Вітовська.

У програмі також: "Катерина і божевільна" (Театр імені М.Заньковецької), "Мина Мазайло" (Тернопільський театр), творчі зустрічі з видатними майстрами української сцени, зокрема Федором Стригуном і Таїсією Литвиненко.