17 ВЕРЕСНЯ: «ТРАНСВААЛЬ, СТРАНА МОЯ…»

На початку минулого століття цю пісню співали в столичних ресторанах, у богом забутих селах, її грали вуличні шарманщики, нею хрипіли патефони.

«Трансвааль, Трансвааль,

страна моя,

Горишь ты вся в огне!»

Пісня про війну на півдні Африки — куди вже далі від нас! — з’явилася в перші тижні англо-бурської війни і стала народною.

Під «Трансвааль» виросло покоління 90-х років ХІХ століття. Написавши лист бородатому президентові Крюгеру і поцупивши у матері 10 карбованців, утік «на театр військових дій» Еренбург. Сестри Цвєтаєви витратили весь папір у домі, малюючи суворих бурів у капелюхах із величезними крисами і шаржі на королеву Вікторію. Допомагати бурам вирушали десятки гімназистів із усієї країни. Молодь була вражена війною. Бурів жаліли, англійців ненавиділи, знали про кожен бій, що відбувався на іншому краю землі, зачитувалися, як Паустовський, книгою «Пітер Маріц, молодий бур із Трансваалю». «Буром був і я, граючись на вулицях», — писав про своє дитинство Самуїл Маршак.

Настрої молоді пояснювалися загальною атмосферою. Великобританію в Росії не любили. Не могли вибачити Кримську війну, Берлінський конгрес 1878 року. Дві імперії серйозно суперничали. Дізнавшись про початок війни, у Росії вважали, що з’явився шанс об’єднати Європу, громадська думка якої схилялася до бурів, проти Англії. Занадто очевидною була звичайна, ледь прикрита словами про цивілізаторську місію, жадібність британської колоніальної влади.

Головним союзником Росії могла стати Німеччина. Німеччина допомагала республіці бурів не лише політично, а й постачала її зброєю, продавала гармати і гвинтівки «маузер». Багато хто в Європі пам’ятав телеграму зі словами підтримки, надіслану 1896 року кайзером Вільгельмом президентові Трансваалю Крюгеру.

На початку листопада Микола приїхав у Німеччину. Вільгельм зустрів колегу в російському військовому мундирі. Потім Віллі і Нікі разом полювали, демонстрували публіці чудові стосунки. Та саме в дні їхньої зустрічі, 8 листопада, стало відомо, що Великобританія і США дійшли згоди з Німеччиною про розподіл островів Самоа. Для кайзера ця угода означала більше, ніж доля Трансваалю. Тими ж днями невдачею закінчилася і спроба міністра закордонних справ Муравйова спонукати французький уряд до якихось дій проти Британії.

У результаті бури, невеликий народ, в основному хлібороби, протестанти, котрі втікали з Європи після падіння Ла-Рошеля і гуситських війн, опинилися сам на сам з військовою машиною найбільшої імперії ХІХ століття.

Значно пізніше стало ясно, що англо-бурська війна не була останньою війною ХІХ століття. Вона виявилася першою війною ХХ століття, яке тоді ще не настало. Після неї звичними атрибутами збройних конфліктів стали колір хакі, колючий дріт, польові телефон і телеграф, вибухівка ліддит, польова кінокамера, освітлення прожекторами позицій противника вночі... Чи не вперше в бойових діях використовувалися бронепоїзди, багатозарядні нарізні напівавтоматичні магазинні гвинтівки, бездимний порох, польові окопи, траншеї для захисту від шрапнелі, кулемети типу «Максим», скорострільні гармати і розривні кулі «дум-дум». З часів англо-бурської війни набули поширення терміни «командо» і «командос». В Англії стало широко відомим ім’я Уїнстона Черчілля, талановитого військового журналіста.

Відкриті бойові дії в Південній Африці тривали менше року. У вересні 1900 Трансвааль було повністю захоплено й оголошено британським володінням. Після цього бури перейшли до партизанської війни. Тактична перевага зберігалася за ними аж до закінчення війни, але вона не могла компенсувати майже двадцятиразову перевагу англійців у живій силі. 31 травня 1902 року сторони уклали Ферніхінзький мир. Бури визнали себе частиною Британської імперії, отримавши натомість право на широке самоврядування і 3 мільйони фунтів стерлінгів компенсації за спалені ферми. Війна закінчилася. Переможці виплатили компенсацію переможеним.

Захоплені бурські республіки 1910 року об’єдналися з Капською колонією і Наталем у британський домініон Південно-Африканський Союз. Політична влада, у кінцевому підсумку, залишилася у бурів.

1907 року суперечності між Росією та Британією було врегульовано. Британія, у жодному разі не «морська розбійниця», стала шанованим союзником по Антанті.

Однак пісню «Трансвааль» не забули. Вона звучала під час «німецької» війни і під час революції. Її співала еміграція. Поїхала в еміграцію й автор слів, поетеса Галина (Глафіра Адольфівна Ейнерлінг, у заміжжі Гусєва-Оренбурзька). На долі пісні це не позначилося. Вона потрапила у вірші Маяковського, її співали герої книг Фадєєва, Кассіля, Слонімського.

17 вересня 1899 британські війська вирушили з Бомбея в Південну Африку. До початку англо-бурської війни залишалося менше місяця.