НЕ ИСКЛЮЧЕНО, ЧТО УКРАИНСКИЙ БАТАЛЬОН ПОЯВИТСЯ В КОСОВО

Десять украинских дипломатов, оставшихся в обстреливаемом Белграде, продолжают нести службу. Кадры «1+1», запечатлевшие прибытие их семей в Киев, лаконично и емко передают состояние волнения жен и детей. Надо полагать, к судьбам представителей Украинского государства небезразличны и все сограждане, следящие за событиями в Югославии. Несмотря на то, что наш миротворческий батальон в Боснии находится вне зоны конфликта, неспокойно спится и матерям тех солдат и офицеров, которые своей службой укрепляют, как это принято считать в наших официальных кругах, международный имидж Украины.

Вместе с тем, у украинцев была возможность волноваться за гораздо большее количество наших граждан. Это произошло бы в том случае, если бы Верховная Рада оперативно и положительно отреагировала на письмо Президента Украины на имя спикера, а также при условии, если бы Совет безопасности ООН принял решение о введении миротворческих сил в зону конфликта.

Есть имидж страны - и судьбы ее граждан, есть призывы левых радикалов помочь сербам оружием и войсками - и есть заявление министра иностранных дел о том, что «это будет только способствовать расколу мира на два оппозиционных лагеря и разожжет огонь войны». Есть необходимость отрабатывать в рамках программы «Партнерство ради мира» слаженность действий с натовскими войсками - и есть международное право, согласно которому введение войск на территорию суверенного государства без согласия Совета езопасности ООН является агрессией. Есть два десятка погибших украинских миротворцев в Югославии - и в среднем четыре сотни военнослужащих, гибнущих ежегодно в Украине в мирных условиях. Есть аксиомный тезис правых о том, что из-за дистанциированной позиции Украины в СНГ и ее неприсоединения к Ташкентскому пакту украинские ребята не гибнут в Чечне или Таджикистане. И в то же время есть возможность принести эти жертвы по другую сторону баррикад. В конце концов есть два письма, переданные членом парламентского комитета по вопросам обороны и безопасности «Зеркалу недели». Два письма, разнящиеся политическими нюансами, но единые в одном - при определенных обстоятельствах украинский воинский контингент может войти в Косово.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Голові Верховної Ради України

О.М.ТКАЧЕНКУ

Щодо можливої участі України

в операції багатонаціональних сил

в Косові

Шановний

Олександре Миколайовичу!

Участь підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях має велике значення для національних інтересів держави, позитивно впливає на зміцнення її міжнародного авторитету та розвиток співробітництва з універсальними, європейськими і євроатлантичними структурами (ООН, ОБСЄ, ЗЄС, НАТО).

Національні інтереси України вимагають подальшої активізації та розширення її участі в міжнародних заходах з підтримання миру і безпеки, особливо поблизу державних кордонів.

Підтвердженням високої оцінки миротворчих зусиль України з боку провідних міжнародних організацій є активна участь українських експертів у місії ОБСЄ з верифікації в Косово та позитивний досвід багаторічної діяльності українських військовослужбовців у складі багатонаціональних сил у Боснії і Герцеговині - UNPROFOR, IFOR, SFOR та ін.

Як відомо, в результаті напружених зусиль міжнародного співтовариства (зокрема, Контактної групи, ОБСЄ, ООН) вдалося досягти домовленості щодо поетапного врегулювання конфлікту в Косово. Відповідно до цих домовленостей передбачається, зокрема, введення на територію Автономного Краю Косово і Метохія багатонаціональних миротворчих сил КФОР. Остаточне рішення щодо мирного врегулювання в цьому регіоні має бути ухвалене Радою Безпеки ООН у залежності від кінцевих результатів переговорів по Косово, продовження яких планується у Рамбує (Франція) 15 березня ц.р.

Міркування міжнародного престижу нашої держави, доцільності демонстрації її прихильності принципам демократії та мирного вирішення конфліктів, а також прагнення інтегруватися до європейських структур обумовлюють необхідність участі Збройних Сил України в цій операції, принаймні, обмеженим контингентом.

Враховуючи велике політичне значення міжнародних зусиль з мирного врегулювання косовської кризи, важливість недопущення збройного конфлікту поблизу кордонів нашої держави та зміцнення сепаратистських тенденцій, закликаю Вас, шановний Олександре Миколайовичу, і всіх народних депутатів України підтримати пропозицію щодо направлення українського миротворчого контингенту до складу КФОР.

Водночас подання щодо ухвалення законодавчого акта із зазначеного питання буде надіслане до Верховної Ради України відразу ж після прийняття відповідного рішення РБ ООН.

З повагою

Л.Кучма

11 березня 1999 року

Вих. №1-14/218

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

Л.Д.КУЧМІ

Шановний Леоніде Даниловичу!

Поділяємо висловлені у Вашому листі від 11 березня 1999 року міркування щодо можливості участі обмеженого контингенту Збройних Сил України у міжнародній миротворчій операції в Косово з метою врегулювання небезпечного конфлікту в цьому регіоні.

Необхідними умовами участі в операції вважаємо:

- згоду уряду Республіки Югославії на введення міжнародних миротворчих сил на її суверенну територію;

- ухвалення Радою Безпеки ООН рішення щодо мирного врегулювання конфлікту навколо Косово, яким передбачалося б направлення в район конфлікту міжнародних миротворчих сил;

- багатонаціональні миротворчі сили, які можуть бути направлені для сприяння врегулюванню конфлікту, мають бути сформовані не Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО), а Організацією Об'єднаних Націй чи Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Зрозуміло, що рішення про направлення підрозділів Збройних Сил України для участі у міжнародній миротворчій операції в Косово має бути схвалене Верховною Радою України, як це передбачено п. 23 ст. 85 Конституції України.

Вважаємо також необхідним заявити категоричне заперечення проти погроз керівних кіл НАТО застосувати збройну силу проти Республіки Югославії, до того ж вчинивши ці дії без мандату Ради Безпеки ООН, якими б міркуваннями такі наміри не виправдовувались.

З повагою

Голова Верховної Ради

України

О.Ткаченко