Продаж за дорученням

Уявіть собі, читачу, таку ситуацію. У якоїсь особи є автомобіль і персональний водій. Нічого не підозрюючи, ця особа-власник вирушає у відпустку, попередньо залишивши водієві доручення на управління авто. А водій тим часом, скориставшись дорученням, благополучно продає цей автомобіль. Він зумів переконати покупця в тому, що доручення робить його власником і дає йому право продати авто.

Повернувшись із відпустки, учорашній власник не без подиву дізнається про відчуження своєї автомашини на підставі доручення, яке до продажу й права власності ніякого відношення не має. Переконаний у своїй правоті він звертається до суду. На жаль, подив переходить у шок, коли суд, усупереч здоровій логіці, підтримав сторону водія.

Фонд передоручив продати...

Цей приклад наочно пояснює ситуацію, в якій опинилися Фонд держмайна та Українська державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром» у процесі приватизації державних пакетів акцій паперових підприємств. Хіба що в цьому конкретному випадку між власником і його «водієм» (компанією-менеджером) проглядають іще й родинні зв’язки. Річ у тім, що ФДМ є вищим органом управління та єдиним засновником (100% акцій) компанії «Укрпапірпром». Утім, ця обставина тільки підкреслює комізм ситуації, коли державний орган сперечається з підпорядкованою йому держкомпанією за держпакет.

Як ви розумієте, йдеться про держвласність паперової галузі, яку продавали «за дорученням» ФДМ. Причому практика свідчить, що суд визнає такі угоди дійсними. Свіжий приклад — червневе рішення Господарського суду м. Києва, який відмовив Фонду держмайна, котрий відстоює права держави на пакет (20%) ВАТ «Рубежанський картонно-тарний комбінат», проданий «Укрпапірпромом» на біржі.

Абсурдність ситуації в тому, що в даному разі ніякої приватизації пакета не провадилося. Пам’ятаєте, гучні справи з переглядом угод по «Криворіжсталі» та НЗФ? Так там бодай формально здійснювалася процедура приватизації. У випадку ж із РКТК продаж зафіксовано, а приватизацію ні. Зате судовий вердикт прямо протилежний за змістом.

На трьох китах

Судді теж люди, а людям властиво помилятися. Спробуємо зрозуміти, чому, наприклад, представник Генпрокуратури в суді наполягав: «20% акцій РКТК залишилися в загальнодержавній власності, й «Укрпапірпром» ніколи не отримував права власності й не міг відчужувати їх. Відповідно біржовий контракт має бути визнаний недійсним».

Для цього потрібно знайти відповідь на три запитання: хто мав право власності на державний пакет акцій РКТК — держава чи «Укрпапірпром»; яка організаційно-правова форма держхолдингу; чи можливе відчуження державного майна поза процедурою приватизації.

Отже, свого часу держава передала в управління своєму менеджерові — «Укрпапірпрому» — 20% акцій, які залишилися після поетапної приватизації Рубежанського КТК. Сенс цієї дії полягав у тому, щоб зібрати всі неприватизовані пакети паперових підприємств в одному холдингу й ефективно управляти ними, відклавши приватизацію на майбутнє. Слід згадати, також і про те, що в усіх без винятку нормативно-правових актах, які регулюють процес створення УДАХК «Укрпапірпром», було чітко й прозоро передбачено, що акції, які передаються в статутний фонд холдингу, залишаються в державній власності.

Саме тому державний холдинг не був власником акцій РКТК ні на момент отримання акцій своїм статутним фондом, ні на момент подальшого відчуження пакета акцій на біржі. Держава і далі залишалася власником, щоправда, часом недостатньо ефективним, який не завжди дає собі звіт у тому, що робить його права рука, а що ліва.

Проте «Укрпапірпром», отримавши в управління акції паперових підприємств, продав їх, скориставшись схемою відчуження державного майна «за дорученням» — без процедури приватизації.

Чебурашка?

З питанням права власності тісно пов’язане питання про організаційно-правову форму «Укрпапірпрому». Хоч як дивно, але вітчизняне законодавство не знає такої організаційно-правової форми, як українська державна акціонерна холдингова компанія. Відповідно, незрозуміло, що це за підприємство, яким чином воно працює і який його правовий титул. Тільки Господарський кодекс (ст.73) встановлює, що підприємство, засноване державним органом на державній власності, є державним унітарним підприємством.

А тепер увага — ч.3 ст.73 каже: «Майно державного унітарного підприємства перебуває в державній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського ведення чи праві оперативного управління». Це природний принцип поділу бізнесу та діяльності держпідприємств, які за своєю природою більш обмежені у своїй діяльності, ніж звичайні комерційні структури. Таким чином, у будь-якому разі держава не могла втратити своє право власності при передачі акцій у статутний фонд холдингу, тому що «Укрпапірпром» не міг це право отримати. У розпорядженні цієї компанії було лише право управляти акціями. Відповідно, ні про який продаж не могло йтися.

Поза процедурою — поза законом

Відповідно до Закону «Про приватизацію державного майна» і ГКУ, державні акції можуть бути продані тільки відповідно до процедури приватизації. Саме поняття «процедура приватизації» передбачає відкритий конкурс із завчасним оповіщенням зацікавлених осіб, наявність конкурсної комісії, а продавцем може бути тільки Фонд держмайна... Нічого цього у випадку з відчуженням акцій РКТК не було дотримано. Але ж це надзвичайно грубі юридичні порушення, що, власне, встановлюють схему, яка дає змогу обійти закон про приватизацію і, власне, після реалізації якої гроші від багатомільйонної угоди не потрапили до держбюджету. Сумно, але суд своїм червневим рішенням, по суті, легалізував таку схему.