Гідробум…

В Україні багато малих річок і мало невеликих гідроелектростанцій. На більш як 60 тисячах маленьких річечок торік працювало всього 73 такі станції, що сумарно виробили близько 203,5 млн. кВт∙год електроенергії. Це приблизно 0,13% від загального річного виробництва електроенергії в Україні. Для порівняння: втрати в електромережах обленерго майже на два порядки більші.

Та можна сказати й інакше: торік саме малі гідроелектростанції виробили понад 61% «зеленої» енергії країни. І, на відміну від нерентабельної сонячної енергетики, яку держава із завзяттям, гідним кращого застосування, накачувала грішми, проекти в малій гідроенергетиці мають чітку перспективу. Як, втім, і проблеми.

Пік будівництва малих ГЕС в Україні припав на 50-ті роки минулого століття, коли їх налічувалося десь 960. Щоправда, левова частка - це зовсім примітивні станції на базі млинових гребель потужністю в кілька десятків кіловатів. З ними без особливого жалю розпрощалися через десяток років.

Проте одночасно під удар потрапили досить потужні і сучасні гідроелектростанції. У період гігантоманії і дешевих ресурсів переважну їх частину закрили. Залишилося близько півсотні працюючих станцій, обладнанню яких у наступні три-чотири десятиліття довелося демонструвати чудеса живучості. Не даремно ж традиційний опис проблем українських міні-ГЕС має приблизно такий вигляд: «Необхідно здійснити реконструкцію, капітальний ремонт гідроспоруд і будівель ГЕС, модернізацію існуючого і встановленого енергетичного обладнання, систем захисту, автоматизації та обліку електроенергії». За що, власне, потихеньку і взялися. Благо, бізнес рентабельний.

В Україні з 2009 року для електрогенеруючих станцій діє «зелений» тариф, що забезпечує окупність інвестицій. Під цю «зелену парасольку» потрапляють і малі ГЕС потужністю менше 10 МВт.

Сам «зелений» гідротариф (близько 10 євроцентів) досить скромний і, на відміну від вітрової або тим більше позамежно дорогої сонячної електроенергії, цілком порівнянний із цінами на Енергоринку. І хоча бізнес на гідроенергетиці досить складний, охочі займатися ним є.

У 2009 році Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) затвердила «зелений» тариф 14 компаніям, які загалом експлуатували 46 малих ГЕС. У 2010-му цей тариф одержали ще 12 фірм, які експлуатують 15 малих ГЕС. За даними НКРЕ, усього торік працювало вже 73 електростанції. За два місяці цього року «зелений» тариф одержали ще п’ять малих ГЕС. Процес потихеньку йде.

З’явилися навіть гранди малої гідроенергетики. Так, вінницька асоціація «Новосвіт» експлуатує півтора десятка малих ГЕС у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Івано-Франківській і Тернопільській областях. І збирається розширити список регіонів присутності: обіцяє побудувати до п’яти ГЕС у Чернівецькій області і прикупити у держави малі ГЕС у Полтавській та Київській областях.

До слова, за оцінкою згаданої асоціації, гідропотенціал малих ГЕС становить 8,3 млрд. кВт∙год на рік. Цифра, відверто кажучи, дуже оптимістична. У багатостраждальній (і постійно переписуваній) Національній енергостратегії України вона поки що більш як удвічі скромніша - 3,75 млрд. кВт∙год. Але це все одно у 18 разів перевищує нинішнє виробництво.

Згідно з новим проектом енергостратегії до 2020 року, планують завершити реконструкцію і відновлення малих ГЕС загальною потужністю 135 МВт (0,44 млрд. кВт∙ч) і розпочати будівництво нових.

Передбачається будівництво нових малих ГЕС на річці Дністер та її притоках (потужність 560 МВт, виробництво 1,78 млрд. кВт∙год на рік) і на Тисі та її притоках (до 400 МВт, 1,41 млрд. кВт∙год). Плюс заплановане введення в експлуатацію мікро-ГЕС на малих водотоках (загальна потужність 45 МВт, річний обсяг виробництва електроенергії 120 млн. кВт∙год).

Згідно з енергостратегією економічно доцільні показники до 2030 року - 1,14 тис. МВт потужності з річним обсягом виробництва електроенергії 3,75 млрд. кВт∙год. Для порівняння: приблизно стільки ж поставили торік «Суми-» і «Чернігівобленерго», разом узяті.

Самі обленерго теж взялися за гідростанції і навіть почали їх відновлювати. Цим займаються «Чернігів-», «Суми-» і «Кіровоградобленерго». Ну а найпотужніша гідрогенерація - у гірського «Закарпаттяобленерго», яка виробляє на річках близько 6% споживаної електроенергії. Щоправда, левова частка припадає на Теребля-Рікську ГЕС, яку відносять не до малих, а до середніх ГЕС.

Загалом же торік було введено 2,26 МВт потужностей малих ГЕС. Цифра, з одного боку, майже смішна, але з іншого - введення потужностей кожної такої станції означає упорядковану стару греблю і невелике зниження хоча б регіональної енергозалежності України.

Обходяться нові потужності не так уже й дешево - у середньому приблизно 1000 дол. за кіловат. Бувають і зовсім дорогі проекти. Так, запуск в Івано-Франківській області ГЕС на річці Золота Липа потужністю 320 кВт обійшовся в 9,8 млн. грн. Це майже 4000 дол. за кіловат! Цікаво, що при таких супервитратах проект окупний, і кошти збираються повернути за 12 років.

Втім, зараз в основному відновлюють старі ГЕС. Нових поки що практично не будують. Благо, що придатних для відновлення малих ГЕС залишилося ще під сотню.

Тепер Фонд держмайна України продає і гідроелектростанції. На початку 2012 року ФДМ продав у Київській області дві малі ГЕС на річці Рось у Богуславському районі. Ціни помірні: Богуславська ГЕС пішла за 3,7 млн. грн., а Дибенська - аж за 1,9 млн. грн. Що ще веселіше, обидві вони ще п’ять років перебуватимуть в оренді.

Місяць тому продали за 2,3 млн. грн. і дві ГЕС у Полтавській області (Опішнянську і Кунцевську). Далі Фонд держмайна планує виставити на продаж у цій області ще Сухорабівську, Остап’ївську, Шишацьку і Велико-Сорочинську малі гідроелектростанції.

У гідроенергетиків з’явилося навіть невелике лобі в парламенті. Так, у Верховній Раді зареєстрований законопроект, який пропонує збільшити коефіцієнт тарифу для малих ГЕС.

Гідробудівники також не проти переглянути обов’язкову частку імпортного обладнання. Згідно із законом про «зелені» тарифи, з 2012 року частка обладнання, матеріалів, послуг і монтажних робіт українського походження має становити не менш як 30% від загальної вартості будівництва «зеленої» електростанції. А з 1 січня 2014 року «вітчизняну» частку буде збільшено до 50%.

Думка цілком слушна. У Німеччині «зелений» тариф узагалі діє тільки для станцій, які працюють на національному обладнанні. Але імпортери незадоволені і намагаються цю норму скасувати. Хоча ситуація, коли за рахунок українського споживача стимулюється імпорт, як мінімум небезперечна. У країні цілком достатньо і своїх потужностей з виробництва обладнання для ГЕС, насамперед малих. Це й Сумське НВО ім. Фрунзе, і «Турбоатом», і «Південелектромаш», і Полтавський турбомеханічний завод, і Ніжинський ремонтно-механічний завод (шлюзи) та інші. Були б замовлення від фірм.

Нещодавно Кабінет міністрів України запропонував деталізувати законодавчі норми, що регламентують процедури звільнення від оподаткування енергоефективних проектів. Під дію цих норм підпадають і виробники електроенергії на малих ГЕС. Зокрема, пропонується встановити, що надання податкових пільг (звільнення від податку на прибуток) підприємствам, які реалізують енергоефективні проекти, можливе тільки після схвалення такого проекту на рівні Кабінету міністрів України. Ідея, загалом, слушна. Якщо, звичайно, не перетвориться на чергову корупційну годівницю «для своїх». Поки що діяльність наших чиновників на ниві енергоефективності більш ніж суперечлива.

Вода і птахи…

Найцікавішим регіоном для розвитку малої гідроенергетики є Закарпаття. Згідно з нацпрограмою, там буде введено в експлуатацію приблизно третину енергогенеруючих потужностей (благо, гірський рельєф дозволяє). Тим більше що це хочуть поєднати і з проведенням протипаводкових заходів. Згідно
зі «Схемою комплексного використання водних ресурсів р. Тиса» при будівництві ГЕС буде захищено 28 населених пунктів (включаючи міста Берегове і Хуст).

Є і крутіші прожекти. Так, «Програмою енергозбереження та енергозабезпечення на період до 2015 року», розробленою на замовлення Закарпатської облдержадміністрації, передбачено спорудження сотень (330!) малих гідроелектростанцій потужністю від 5 кВт до 1,5 МВт і сумарною потужністю близько 700 МВт.

Іншими словами, малі ГЕС чиновники планують розмістити мало не в усіх поселеннях уздовж струмків і річок, починаючи з верхів’їв річки Тиса. У результаті обіцяють, що Закарпатська область зможе на 70% зменшити свою енергозалежність. Але ці заяви викликали паніку і, очевидно, небезпідставну в екологів і місцевих жителів.

Для будівництва міні-ГЕС земельні ділянки відбираються не з погляду завдання найменшої шкоди природі, а найбільш продуктивні, з найбільшим перепадом висот. При цьому не враховуються ні особливості місцевості, ні природні умови, ні геологічна будова. Пошуки тривають не більш як півроку, після чого відразу починається будівництво, тоді як в усьому світі підготовка і вибір будівельного майданчика тривають кілька років.

А це вже може змінити русла річок і поглибити головну проблему Карпат - ерозійні та зсувні процеси. Також можуть постраждати рідкісні види тварин і рослин.

Втім, на всі ці мегапроекти грошей поки що немає. І, швидше за все, не буде.

Однак проблема цілком реальна, адже знищити природу досить легко, тому екологічна експертиза не повинна перетворюватися на формальність. Має бути складний пошук варіантів поєднання економіки та екології. Тим більше, коли місцеві чиновники починають говорити, що в Закарпатській області можна виробити і 10 млрд. кВт∙год електроенергії, з’являються сумніви в якостях їхніх експертів. Хоча б тому, що по всій Україні розраховують з малих річок взяти втричі менше енергії.

Нині на гірських річках Івано-Франківщини планують побудувати до півтора сотень міні-ГЕС, до 40 - на Львівщині. Ще недавно все було скромніше. Приміром, в Івано-Франківській області збиралися побудувати на базі гірських ємностей протипаводкового захисту тільки 37 міні-ГЕС.

Кілька десятків станцій планують побудувати і на Буковині. Її влада вже заявила, що область відновлюватиме роботу малих ГЕС. За її даними, гідроенергетичний потенціал малих річок Буковини становить 210 МВт. Можливе відновлення малих ГЕС у трьох районах області і будівництво нових ще в трьох. Тобто плани знову звично грандіозні.

Реальність, звичайно, буде скромнішою. Голосно анонсувати і будувати - це різні речі. Тим більше що старі греблі скоро закінчаться, а будувати нові буде значно дорожче.

Та крига явно скресла. А участь бізнесу гарантує, що вся пара (у цьому випадку, вода) не піде у свисток.