«Это праздник со слезами на глазах»

У другу неділю вересня Україна традиційно відзначає день працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. На жаль, так склалося, що професійні свята останнім часом асоціюються не стільки з розкішно накритим столом і дзеньканням наповнених шампанським келихів, скільки з мало не єдиною можливістю галузевиків донести до керівництва країни свої проблеми. А питань у галузі накопичилося чимало, причому в усіх її сегментах.

Пишіть листи

За оцінками експертів, на сьогодні найбільш незахищеним і проблематичним залишається сектор нафтопереробки. Проблеми в нафтовиків почалися після того, як уряд відкрив ринок для імпорт­ного палива.

Скасування імпортних мит на нафтопродукти кардинально вплинуло на ринок. З одного боку, він справді почав функціонувати за принципами ринкової економіки, коли ціни на ньому і його наповнення диктують світові тенденції. З іншого — українські заводи виявилися не в змозі конкурувати з НПЗ сусідніх країн через високі мита на нафту та незадовільний технічний стан. За останні три роки тільки два з шести заводів — Лисичанський і Кременчуцький — працювали без перебоїв.

Експерти зазначають, що нині уряд практично дистанціювався від проблем нафтопереробного сектора. Тим часом відсутність уваги з боку держави стала благодатним грунтом для нового переділу власності.

Приміром, як то кажуть, під шумок заповзятливі дніпропетровські бізнесмени з групи «Приват», володіючи незначним пакетом акцій, що ледве перевищує 1%, взяли під контроль найбільший нафтопереробний завод України — ЗАТ «Укртатнафта». При цьому ні держава, яка в особі НАК «Нафтогаз України» володіє понад 43% акцій підприємства, ні татарстанські акціонери, другі за розміром власники підприємства, близько року не можуть поновити свої права. Проте не хочеться загострювати увагу читача на цьо­му інциденті, оскільки про нього не писав тільки лінивий.

Нині йтиметься про практично не відомий широкій громадськості конфлікт, який може паралізувати роботу Лисичанського нафтопереробного заводу (ЗАТ «ЛИНІК»).

У розпорядженні редакції «ДТ» опинився відкритий лист колекти­ву Лисичанського НПЗ, адресований керівництву країни, Конфедерації вільних профспілок Ук­раїни, Спілці промисловців і підприємців та Федерації роботодавців. По­над дві тисячі заводчан у докумен­ті вимагають втрутитися в події, що відбуваються нині на під­при­ємстві. Зокрема, вони обвинувачують керівництво незалежного профспілкового об’єднання «Ок­тан», що діє на підприємст­ві, в дестабілізації ситуації на заводі.

Пастка для Попелюшки

Лисичанський НПЗ входить у міжнародну російсько-британську компанію ТНК-ВР — велике об’єднання, яке займається розвідкою родовищ нафти, нафтовидобуванням і переробкою. Підприємство є лідером вітчизняного ринку з виробництва бензинів. На заводі трудяться близько чотирьох тисяч чоловік, робітники одержують відносно непогані зарплати та мають соціальні гарантії.

Адміністрація підприємства всіляко прагне уникати будь-яких конфліктів у робочому колективі. Загроза зриву роботи підприємства, втрата прибутків і поганий імідж в очах інвесторів змушували її нескінченно довго миритися з діяльністю нових робітничих лідерів. Так, 2006 року частина пра­цівників під проводом Володи­мира Новикова, колишнього заступника голови традиційної профспілки, яка існувала з радянських часів, організувала незалежне профспілкове об’єднання (НПО) «Октан», яке входить у Конфедерацію вільних профспілок України.

Аналізуючи дворічну діяльність НПО «Октан», можна стверджувати, що це утворення стало одним із найуспішніших профспілкових проектів голови Конфедерації вільних профспілок України Михайла Волинця. За інформацією спостерігачів, БЮТ забезпечив новій профспілці непогане фінансування, підтримку першокласних юристів («Октан» оперативно зареєстрували не тільки в Україні, а й за кордоном), консультації піарників і політтехнологів. Більш того, політтехнологи стверджують, що профспілці надали свої консультації американські фахівці, які працювали свого часу з польською профспілкою «Солідарність».

ЗАТ «ЛИНІК» як підприємство законослухняне, що працює відповідно до міжнародних стандартів, пішло назустріч новому об’єднанню — виділило приміщення та робить потрібні фінансові відрахування. Попри те, що на заводі вже була профспілка, яка об’єднувала понад дві тисячі чоловік.

«Бажання трудового колективу якнайшвидше розв’язати соціальні проблеми і лояльна позиція керівництва НПЗ забезпечили «Октану» хороший старт — май­же тисячу членів уже на почат­ку. Колектив заводу очікував, що наявність ще однієї профспілкової сили сприятиме подальшому якісному розвитку трудових відносин на підприємстві. Та через рік ми зрозуміли, що це було помилкою. З’ясувалося, що профспілка «Октан» від самого початку свого існування не мала на меті вести конструктивну роботу, спрямовану на благо трудового колективу. Навпаки, всіма способами ця профспілка прагнула блокувати прийняття конче потрібних заводу рішень, пов’язаних із добро­бутом працівників підприємст­ва», — говориться у відкритому листі.

Від любові до ненависті один крок

Відкрите протистояння нової профспілки та адміністрації почалося після того, як на порядку денному з’явилося питання про планове виведення транспортного цеху заводу в окреме підприємство. Керівництво ЗАТ надало економічне обгрунтування цього рішення й вигоди, які воно дасть як заводу загалом, так і працівникам автоколони.

Водночас на «Октан» ці пояснення жодним чином не вплинули. Члени профспілки вдалися не до переговорів, а до ультиматумів і шантажу. Багато в чому через діяльність «Октану» затрималося підписання колективного договору на 2008 рік між адміністрацією й працівниками заводу. Хоча цей документ, фіксуючи права та обов’язки сторін, регулює відносини між роботодавцем і співробітниками та гарантує гідні умови праці кожному працівникові НПЗ.

Хотілося б також зазначити, що діяльність «Октану» і його акції протесту супроводжуються погрозами провести на заводі акції самоспалення, блокування залізничних під’їзних шляхів до НПЗ. Це при тому, що підприємст­во займається виробництвом бензинів і пально-мастильних матеріалів і навіть такі погрози є неприпустимими. Очевидно, що в разі виконання цих погроз постраждав би не тільки заводій, а й безліч ні в чому не винних людей!

«Ми, трудовий колектив Лиси­чанського нафтопереробного заводу, вважаємо, що своїми діями профспілка «Октан» демонструє цілковите й найчастіше злочинне нехтування життям, здоров’ям і працею заводчан. Люди самі зробили висновки з того, що відбувається: за минулий рік кількість членів профспілки «Октан» скоротилася більш як удвічі — з тисячі до трохи більше чотирьохсот чоловік», — підкреслюють заводчани в своєму листі.

Попри значний відплив адмінресурсу, «Октан» вдався нині до інших форм боротьби. Від погроз, пікетів і листівок — до звернень у різні державні інстанції з проханнями «втрутитися й розібратися». Тепер «октанівці» почали залучати різні комісії й перевірки, які заважають ефективній роботі Лисичанського нафтопереробного заводу. Остання комісія відвідала завод наприкінці липня цього року. Її висновки збігаються з висновками попередніх перевірок: скарги НПО «Октан» не мають під собою жодних підстав!

«Досі завод самостійно справлявся з конфліктною політикою профспілки. Та нескінченні «ревізії», які на прохання «Октану» зачастили на НПЗ, відволікають трудові ресурси, потрібні для стабільної роботи підприємства. Очевидно, що такі кроки «Октану» зумовлені не стільки його невмілими лідерами, скільки стороннім недобрим умислом. Профспілка бореться не за права робітників, а за власний вплив, потрібний для реалізації чиїхось планів поза заводом. Ми вважаємо, що ця організація є інструментом політичних ігор», — зазначається в колективному листі.

Трудівники Лисичанського НПЗ просять зупинити безглузді перевірки й комісії, дати підприємству можливість нормально працювати.

Окремо вони звертаються до голови Конфедерації вільних профспілок України Михайла Волинця з проханням провести службове розслідування щодо незалежної профспілки «Октан» і зробити повний аудит її діяльності за останній рік. Адже НПО «Октан» одержало на свої рахунки чималі кошти, які мали піти на поліпшення соціальних умов його членів. Та жодних помітних змін не відбулося.

Незалежні профспілки як нова форма рейдерства

Експерти й спостерігачі ринку поділяють підозри трудового колективу «ЛИНІКа». На їх думку, незалежні профспілки стали активно застосовуватися рейдерами для захоплення підприємств. Створені під останні парламентські вибори для відбирання голосів електорату в східних регіонах України в Партії регіонів, вони за короткий період із купки незадоволених виросли в потужні організації.

У приватних розмовах не тільки керівництво ЗАТ «ЛИНІК», а й топ-менеджери інших великих промислових підприємств Луганщини скаржаться на альтернативні профспілки, які здатні вивести працівників на голодовки і страйки, використовуючи будь-який, часом незначний на перший погляд привід.

Водночас не слід забувати, що НПО «Октан» створювалося напередодні парламентських виборів для політичних завдань. І, швидше за все, пан Волинець як людина Юлії Тимошенко не мав на меті дестабілізувати роботу Лисичанського НПЗ, який забезпечує нафто­продуктами до 30% внутрішнього ринку. Більш вірогідним видається сценарій, коли керівництво профспілки використовує напрацьовані схеми для когось іншого з команди БЮТ, хто вже давно накинув оком на підприємство й має конкретні матеріальні зазіхання на привабливі нафтопереробні активи. А старих ворогів, як відомо, у власників НПЗ чимало.