Валютное регулирование: угрозы реальные и мнимые. Информационно-аналитическая записка

Еще в 2003 году на одной из украинских бирж была внедрена система торговли расчетными фьючерсными контрактами на курс гривна / инвалюта. Однако рынок этим инструментом фактически не воспользовался. Впоследствии УМВБ и ПФТС готовились запустить рынок форвардных контрактов. Однако и этот проект не заработал…

За даними Нацбанку, за підсумками першого кварталу поточного року дефіцит поточного рахунку в Україні становив близько 700 млн доларів, сальдо фінансового рахунку було позитивним – 1,9 млрд доларів.

Таблиця 1

Таблиця 2

Аналізуючи деяке послаблення гривні в першій половині травня поточного року, учасники ринку здебільшого пояснювали його фактором відкладного попиту на іноземну валюту після травневих свят та підвищеною ліквідністю банків.

Водночас перший заступник голови правління Промінвестбанку В'ячеслав Юткін в коментарі «Інтерфаксу-Україна» зазначав, що суттєвими факторами, які рухали курс гривні у бік зниження, було, зокрема, зниження інвестиційних потоків у країну та збільшення інфляційних очікувань населення. «В останні місяці спостерігалося значне ослаблення долара проти основних валют. Гривня традиційно сильно прив'язана до долара. Послаблюючи свої позиції щодо євро, фунту і швейцарського франку, стабільність у парі з доларом виглядала не цілком ринковою», - додавав банкір.

На думку ж директора казначейства одного з найбільших банків з російським капіталом, якого цитувало видання «Коммерсант-Украина», причиною такого руху ринку стала інтенсивна закупівля банками валюти через вступ в дію нацбанківської постанови №111, яка дозволяє купувати і продавати валюту в один день і укладати своп-операції. «Багато хто зараз затоварюється валютою, щоб потім спекулювати нею на тих, у кого немає таких можливостей», - зазначав експерт.

Валютна лібералізація: «хеджувальний» початок

Ще в 2003 році на одній з українських бірж була впроваджена система торгівлі розрахунковими ф'ючерсними контрактами на курс гривня / інвалюта. Однак ринок цим інструментом фактично не скористався. Згодом УМВБ і ПФТС готувалися запустити ринок форвардних контрактів. Однак і цей проект не запрацював через те, що попереднє керівництво Нацбанку в принципі скептично ставилося до інструментів хеджування валютних ризиків, оскільки вважало, що за умов відсутності розвиненого фінансового ринку в Україні вони б розв’язували руки спекулянтам.

Нова ж команда, яка стала біля керма в Нацбанку, пішла іншим шляхом. Задля запуску ринку хеджування валютних ризиків регулятор сприяв скасуванню збору до Пенсійного фонду з операцій купівлі безготівкової валюти. Постановою №111 Нацбанку (прийнята 13 квітня, схвалена Мін’юстом 6 травня) учасникам банківського ринку з 30 травня поточного року надано дозвіл проводити між собою та на міжнародному валютному ринку валютні свопи (операції, що передбачають купівлю (продаж, обмін) іноземної валюти зі зворотнім продажем (купівлею, обміном) в майбутньому на фіксованих умовах) на термін до 1 року.

Згаданим документом НБУ також надав можливість банкам виходити на міжбанк одночасно в якості як продавця, так і покупця валюти. При цьому визначено, що власні операції банківські установи мають право здійснювати в межах встановлених лімітів відкритої валютної позиції. Крім того, банки не зобов'язані продавати клієнту, який замовив купівлю валюти на міжбанку, весь обсяг коштів, зазначений у платіжному дорученні. Якщо клієнт не викупить всю замовлену суму, фінустанова не буде продавати залишок на наступний день. Банки також звільнили від низки бюрократичних зобов'язань, що має спростити виконання заявок клієнтів. Термін виконання заявки скорочено з 90 до 30 днів. Також знято обмеження за обсягами продажу валюти фізичним особам.

До потенційних переваг постанови №111 можна віднести

• збільшення обсягу гривневої ліквідності на ринку;
• зниження спреду між депозитними та кредитними ставками;
• підвищення рівня прогнозованості валютного курсу для суб’єктів економіки;
• інтенсифікація притоку іноземного капіталу;
• створення додаткового джерела доходів для банків;
• підвищення значення облікової ставки в монетарній системі України (через прив’язку до неї свопів з НБУ) тощо.

Ключовим же ризиком використання свопів учасниками ринками може стати збільшення волатильності курсу гривні. У цьому вимірі слід також не виключати ймовірне загальне зменшення прибутковості підприємств через потенційну нестабільність на валютному ринку, а також (за очікуваннями деяких фінустанов) вибіркового підходу регулятора до роботи з окремими банками.

Ще в грудні 2009 року ході засідання Фінансового прес-клубу заступник директора департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Кораблін зазначав, що валютний своп дійсно може дати можливість тим підприємствам, банкам, у яких є валюта, на певний час обміняти цю валюту на гривню. Водночас як зауважував С. Кораблін, враховуючи те, що українські експортери – переважно сировинні, «загалом для економіки, якщо ми хочемо відірватися від поглиблення сировинної спеціалізації, таке страхування валютних ризиків не вирішує питання системно».

Теж у грудні, але вже 2010 року під час чергового засідання Фінансового прес-клубу голова правління «Райффайзен Банк Аваль» Володимир Лавренчук наголошував, що валютні похідні інструменти самі по собі не здатні стабілізувати валютний ринок. Для цього потрібно реформувати економіку – дерегулювати бізнес, урівноважити макроекономіку та законодавче поле. «Наші ризики лежать в площині юридичної, економічної, адміністративної безпеки. Якщо ми це врегулюємо, інвестор залюбки зайде», - зазначав банкір.

Модернізація валютного режиму: все тільки починається?

У середині травня 2011 року на 7-ому Українському інвестиційному саміті Adam Smith Conferences в Лондоні перший заступник голови правління Національного банку Юрій Колобов заявляв, що на думку НБУ, одним з ключових принципів валютної лібералізації в Україні має бути її поступовість. «По-перше, лібералізація припливу капіталу передує лібералізації відтоку. По-друге, спочатку лібералізація прямих інвестицій, потім - довгострокових кредитів, потім - короткострокових позик. І третє: спочатку лібералізація в банківському секторі, потім - у корпоративному, а завершальна - для населення», - зауважував Ю. Колобов. Як повідомляв чільний представник Нацбанку, український центробанк наразі працює над новим законопроектом про валютне регулювання, в якому має й планує закріпити ці етапи.

Наприкінці лютого поточного року голова правління Нацбанку Сергій Арбузов також повідомляв про підготовку нового закону про валютне регулювання. «Ми змінили підхід до цього закону, багато працювали з його ініціаторами, але в принципі вже узгодили позиції», - інформував керівник НБУ. Він підкреслював, що НБУ планує відмовитися від «жорсткого адміністрування»

Таблиця 3

18 жовтня 2010 року на круглому столі «Яка лібералізація валютного ринку потрібна країні в посткризових умовах?» заступник директора департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Кораблін попереджав, що серйозна лібералізація валютного законодавства в Україні може призвести не тільки й не стільки до припливу валюти з-за кордону, скільки до її відпливу з країни. За словами чиновника, завдяки підвищенню рівня конкурентоспроможності економіки питання валютного лібералізму як принада для іноземних інвесторів відпало б саме собою.

Міжнародні інвестори та ринок гривневого ресурсу

17 травня поточного року Верховна Рада України відхилила законопроект №7258 про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (щодо емісії облігацій міжнародними фінансовими організаціями), автором якого був народний депутат Юрій Полуннєв. Цим документом пропонувалося надати право МФО здійснювати емісію облігацій, номінованих в гривні.

Представники, зокрема, ЄБРР неодноразово наголошували, що дозвіл на випуск гривневих облігацій сприяв би дедоларизації української економіки, дозволив би мінімізувати валютні ризики позичальників всередині країни, сприяв би зниженню кредитних ставок тощо.

Номінально Нацбанк не противився прийняттю закону, хоча в результаті його прийняття міг ослабитися його контрою над валютним ринком. На думку аналітиків, активним противником надання МФО права на емісію гривневих облігацій міг виступити Мінфін, оскільки він отримав би потенційних конкурентів на ринку запозичень. Крім того, не слід виключати, що ложку дьогтю для МФО могли піднести банківські установи, які б отримали конкурентів в особі МФО на ринку гривневого кредитування.

У цьому ж контексті слід нагадати, що Національний банк ще наприкінці 2010 року надав дозвіл IFC здійснювати гривневі розрахунки з резидентами на підставі договорів кредитування або гарантії. При цьому була встановлена максимальна ставка позик – 10% річних (на думку багатьох експертів, невиправдано низька).

Згідно з постановою НБУ №504 для видачі позик IFC має відкрити в НБУ або іншому банку поточний рахунок у гривні. Цей рахунок мав би використовуватися для зарахування гривні, отриманої від продажу IFC валюти на міжбанку (або валютних коштів після купівлі їх за гривню), надання кредитів у гривні позичальникам та зарахування сум, що надходять для їх погашення. Створення такого механізму означало, що IFC зможе кредитувати юридичних осіб лише за рахунок національної валюти, вирученої від продажу іноземної валюти на міжбанку (а не, скажімо, шляхом отримання міжбанківських кредитів).

Водночас інформації про використання IFC цього інструменту не було.

Крім того, незважаючи на успішне розміщення Укрексімбанком наприкінці січня 2011 року гривневих єврооблігацій (на суму 2 млрд 385,050 млн грн) та доволі високий попит міжнародних інвесторів на ці папери, жодний з українських банків так і не пішов цим же шляхом залучення гривні через міжнародний ринок капіталу.