Україна хоче збільшити виробництво бронетехніки і стати великим експортером зброї — Камишін

Наш Іван кохавсь у мріях: Думкою літає Та скарби усе знаходе, Гроші здобуває. Одного разу пішов він На баштан до пана: Огірочки молоденькі Звабили Івана. Взяв мішок Іван з собою, Повен щоб набрати, Та й почав він до баштану Стиха плазувати. Як підліз до огірочків, Став він і гадає: — Це, їй-Богу, мені щастя Зараз набігає. — Наберу цих огірків я Повну лантушину, А тоді візьму за їх я Добру копійчину. — За ті гроші собі маю Курочку купити, А та курочка курчаток Буде нам водити. — Я візьму оті курчата Та й пошлю я жінку їх продати, і куплю я За ті гроші свинку. — Наведе мені та свинка Поросят чимало, Будуть в мене і ковбаси, Буде в мене й сало! — Тільки — ні! Ті поросята Я не буду їсти, А як виростуть, то їх я Теж продам у місті. — За ті ж гроші всі куплю я Добрую коняку, І вона роботу буде Нам робити всяку. — А до того приведе ще Лошачка такого, Що швидкішого не буде Коника ні в кого. — Лошачка того продам я, Хату щоб купити, Біля хати ж щоб садочок: Вишеньки та квіти. — А там далі і город щоб — І його чимало, Бо я хочу, щоб на ньому Все там виростало. — Огірків теж насадю я, Бариша щоб мати... Тільки горе, що такий то Вже народ наш клятий: — Не вдержиш і огірочка, Вирвуть все до краю... Ну, байдуже, сторожів я Добрих понаймаю, — А сам вийду потихеньку Із своєї хати Та й піду у сторожів тих Варти вивіряти. — Так піду я понад краєм Та й гукну: — Не спіте! Гей, чи чуєте? Город мій Добре бережіте! Та й згукнув Іван, мов справді В нього вже те діло: На баштані ж тому двоє Сторожів сиділо. Як почули вони Йвана, — Кинулись до нього, Та й піймали зараз в руки Із мішком дурного. Попобили бідолаху, Мали ще й в'язати, Та вже вихопився якось Та мерщій тікати! Як вернувся, — ще довгенько Чув побиту спину, Та нікому не хвалився Про свою причину. Та вже потім жінці якось Розказав се діло, Та — сусіді: трохи згодом Всюди облетіло. Почали тоді сміятись: — Он як наші вміють, — Що думками із нічого Швидко багатіють!.. (Борис Гринченко)