У Міноборони розповіли, хто може опиратися реформі мобілізації

В основі ймовірної майбутньої реформи мобілізації лежить перегляд системи бронювання, але такі зміни можуть зіткнутися з опором як з боку Генерального штабу ЗСУ, так і суспільства.

Таку думку висловила заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України Тетяна Ніколаєнко в інтерв'ю Radio NV.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Помилка, якої не існує: як українки раптом опинилися «в розшуку» через військовий облік

Лінії спротиву

Вона зауважила, що новий підхід передбачає переосмислення критеріїв, за якими визначається, хто підлягає мобілізації, а кого можна забронювати.

"Мобілізація також упирається в питання бронювання. Команда Федорова (міністра оборони Михайла Федорова — ред.) хотіла зробити іншу систему бронювання, і відповідно до цього переглядати підстави для мобілізації, тому що одне є продовженням іншого", — зазначила вона.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Арахамія: Федоров планує зняти з розшуку мільйони "ухилянтів", але будуть й жорсткі обмеження

Водночас Ніколаєнко припустила, що впровадження змін може зіткнутися з опором, зокрема з боку Генерального штабу, який зацікавлений у достатньому поповненні особового складу ЗСУ.

"Ще буде спротив суспільства. Якщо заговорити про мобілізацію батьків трьох дітей, теж буде дуже сумнівна реакція", — сказала заступниця голови Громадської антикорупційної ради.

Маніпуляції з відстрочкою

Ніколаєнко додала, що мобілізація в Україні супроводжується спробами окремих людей уникнути призову, зокрема через оформлення підстав для відстрочки.

"Частина людей спеціально народжували дітей, хтось отримував групи інвалідності для родичів, аби тільки уникнути мобілізації. Це більш комплексна історія", — підсумувала вона.

Раніше керівник офісу президента України Кирило Буданов говорив, що ніяких "див" від реформи ТЦК не буде: доки триває війна, проблеми з мобілізацією вирішити неможливо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Рекордний сплеск агресії: кількість нападів на військових ТЦК зросла втричі — де найбільше

За роки війни самовільне залишення військових частин і дезертирство стали однією з найгостріших проблем для армії. За відкритими даними прокуратури, лише за рік зафіксовано десятки тисяч випадків СЗЧ. Але чому кримінальні статті та суворі строки ув’язнення не зупиняють тих, хто залишає службу?

Директор Інституту міста Олександр Сергієнко у статті "СЗЧ, дезертирство та ухилянтство під час війни: карати чи прощати?" аналізує статистику, причини та механізми цього явища — від проблем мобілізації до парадоксів військової бюрократії. Чи допоможуть суворіші покарання? Чи проблема глибша — в системі управління армією?