Що не так з мобілізацією й чому замість «Віримо в ЗСУ» потрібне кредо «Сьогодні ти – ЗСУ, завтра – я»

На 20-му місяці повномасштабної війни з українського війська все частіше можна почути про накопичену втому, та про необхідність заміни й посилення мобілізації.   

Про те, які настрої існують в армії та чому кредо «Віримо в ЗСУ» вже не є таким ефективним пише редактор відділу соціум ZN.UA Алла Котляр у статті «Позивний «Мауглі»: «Тотальне приховування проблем не збільшує обороноздатності, а робить гострі моменти ще гострішими». Про проблеми розповідає Олена Худякова («Мауглі»), яка на війні вже дев'ять років.

«Емпатію відчуваю. До тих, хто вступив на шлях воїна в 2022-му, і робить те, що по совісті, борючись з хвилями спустошення і зневіри; до тих, хто роки викладається на добрі справи, часом вже за межею виснаження. Мені б хотілося пожартувати: «Тримайся, мала! Мої 9 років – позаду, твої – попереду. Але останнім часом складно з почуттям гумору. Та й незрозуміло, скільки ще попереду моїх. Як кажуть в ЗСУ – памʼятайте, нам воювати ще все життя», – відповіла Худякова на запитання, що відчуває, коли у соціальних мережах дотичні до війни волонтери та бійці пишуть про втому та зневіру. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Важливо для військовозобов’язаних: хто, де та кому може вручити повістку під час мобілізації

ZN.UA: «Мобілізація. Чи потрібна вона в такому вигляді, як проходить зараз?»

«Єдиною системою виживання, розвитку і збереження здорового глузду в умовах тривалих бойових дій є кредо не «віримо в ЗСУ», а «сьогодні ти – ЗСУ, завтра – я». Так, адекватна система медичного і юридичного супроводу, адекватне розподілення по спеціалізації. Так, ротації і визначені терміни служби для мобілізованих. Не можна штучно розколювати суспільство на «народжених» і «ненароджених» для війни. Нагадую: війна почалася не в 2022-му. І цей дощ надовго. Якщо ми хочемо відстояти своє право на існування, як нації, не слід доводити до стану виснаження найцінніший ресурс, який нам не нададуть союзники. Бо виснажені – не досвідчені. Виснажені – малоефективні і приречені на помилки», – зазначила «Мауглі».

За словами Худякової, важкохворі і поранені бійці мають право на повагу, вдячність і вибір – чи служити їм далі, виходячи з можливостей і психологічного стану кожної конкретної людини. 

«Реальність – це не доповіді одних бажаючих вислужитися іншим про те, як все добре. А виявлення і вирішення реальних проблем, які підривають обороноздатність… Гострі питання, які ми зачіпали в цій розмові, якщо їх не вирішувати, породжують хаос. Вони закладають базу для розколу. І ворог цим захоче скористатися. Але ще не пізно почати виправляти ситуацію», – вважає Худякова. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Воллес закликає Зеленського посилити мобілізацію: поки Україна береже молодь, Путін створює нову армію

Усі українці хочуть перемоги. Проте всі, хто хотів піти добровольцем на фронт, уже пішли. Військові кажуть, що виснажені й потребують ротації. Однак ті, хто наразі залишився в тилу, замінювати їх не поспішають. А дехто намагається ухилитися від мобілізації всіма законними й не дуже шляхами. Чому це відбувається пише Алла Котляр у статті «Чому чоловіки бояться мобілізації і що з цим робити. Відповіді психолога» на ZN.UA.