"Російському пілоту знадобилася секунда, щоб натиснути кнопку": Як в Ірпені поволі відбудовують знищені ракетами домівки

Володимир Юхимчук вважає, що це Бог врятував його та його дружину 4 березня 2022 року — у день, коли російський літак запустив ракетою по його будинку в Ірпені, місті на північний захід від Києва. Від вибуху 59-річний чоловік, який перебував у вітальні, отримав струс мозку, а його дружина, яка була на кухні, обійшлася подряпинами, переповідає історію подружжя для POLITICO українська журналістка Вероніка Мелкозерова.

«Я не знаю, як інакше це описати, крім Божого чуда. Коли наші сусіди побачили, що сталося, вони подумали, що ми загинули. І все ж ми були там, шукаючи один одного в темряві та пилюці», — сказав пан Юхимчук, стоячи біля руїн будинку, який його родина поділяла з родиною біженців з Донецької області.

Юхимчуки жили в одній половині будинку, а сім'я з-під Донецька займала іншу. Проте на момент авіаудару біженці вже покинули Ірпінь, побоюючись найгіршого. Постійно змушені рухатися далі через війну, вони вже втратили свою квартиру в Донецьку, коли підтримувані Росією найманці окупували місто в 2014 році.  

«Ракета влучила в їхню частину будинку», – сказав Юхимчук.

Подібних історій тисячі. Незважаючи на те, що відбудова триває, Київ та багато інших регіонів, які були звільнені від російських загарбників, досі мають шрами. Київська школа економіки оцінила збитки від руйнування житлового фонду в €50,7 млрд ($54 млрд). Загалом станом на січень було пошкоджено або зруйновано 149,3 тис. житлових будинків, у тому числі 17,5 тис. багатоквартирних будинків і 280 гуртожитків, повідомляє KSE.

Станом на осінь 2022 року понад 2,4 млн українців отримали пошкодження або зруйнування будинків. Такий масштаб руйнувань вимагає абсолютно нової системи забезпечення постраждалих житлом,  повідомило в січні Міністерство регіонального розвитку та інфраструктури України . Президент Зеленський  також заявив, що реконструкція країни коштуватиме понад $1 трлн.    

Нагадаємо, як виглядав Ірпінь після звільнення.

Різноманітні іноземні організації, такі як  Global Empowerment Mission, Howard Buffet Foundation, Програма розвитку ООН разом із зарубіжними партнерами України допомагають людям перебудувати або знайти тимчасовий притулок у панельних будинках.

Але обсяг роботи лякає. Поки  український уряд планує  залучити міжнародних партнерів і розпочати «наймасштабнішу реконструкцію з часів Другої світової війни», людям тим часом часто доводиться знімати квартири чи жити у родичів, і проводити реконструкцію самотужки. Погодні умови та час ризикують завершити розпочату російськими боєприпасами справу і руйнують навіть ті будинки, які технічно можна відремонтувати. 

«Перед початком робіт місцева влада класифікує зруйноване житло на три види: яке має незначні пошкодження, потребує капітального ремонту і яке треба демонтувати. Дуже часто люди відмовляються розбирати сильно пошкоджені будинки, бо хочуть їх відновити», – розповів заступник голови Бучанської міської ради Дмитро Чейчук. 

Будинок Юхимчука знаходиться у третій — «підлягає демонтажу» — категорії руйнування.  

«Моїй дружині цей будинок дістався від батьків. Але ми його модернізували та зробили ідеальним для наших років на пенсії. Ми так багато працювали», – з гіркотою сказав Юхимчук. «Російському пілоту знадобилася лише секунда, щоб натиснути кнопку. Але я все одно вважаю, що нам пощастило. Принаймні пожежі потім не спалахнуло».   

В Ірпені тоді був хаос. Люди евакуювалися, лікарні не працювали ефективно. Під час авіанальотів Юхимчуки бігали до сусіда в підвал через дорогу.

«Якщо ми помремо, ми помремо. Єдине, про що я молився, – щоб смерть настала швидко», – розповів Юхимчук.

Після того, як їхній будинок було зруйновано, подружжя переїхало до квартири брата Володимира в підконтрольній Україні частині Ірпеня. (Тоді за місто ще точилися бої з окупантами). Їхня вулиця стала сірою зоною між двома арміями. Лише після звільнення Київської області вони змогли повернутися на своє зруйноване подвір’я, щоб почати прибирати завали.

Хоча місцева влада сказала Володимиру, що його дім можна буде відбудувати лише після закінчення війни, Бог знову втрутився.  На допомогу прийшла місцева протестантська церква –  волонтерський центр Ірпінської біблійної церкви .

«Американські віряни дізналися про нашу історію і вирішили допомогти фінансово», – розповів Юхимчук. «Церква знайшла людей і приблизно за місяць вони збудували тимчасовий будинок поруч із зруйнованим».

Будівельні роботи завершилися в листопаді. Проте перезимувати в новому домі родина так і не змогла. «У нашому будинку є система електричного опалення, тому, коли росіяни бомбили нашу енергетичну інфраструктуру, тут було досить холодно. Довелося поставити буржуйку, – продовжив Юхимчук.  

Він сподівається відбудувати свій будинок після закінчення війни. Хоча багато хто говорив йому, що запитував Бога, чому він дозволив Росії вторгнутися в Україну, Юхимчук каже, що вони були неправі, коли зверталися до Господа лише зі скаргами. "Я вважаю, що ця ситуація знаходиться під його контролем", - сказав Юхимчук. «Подивіться, як все обернулося для мене. Так багато людей загинуло після того, як ці ракети влучили в їхні будинки. Багато хто вижив, але не отримав жодної допомоги і не мав де жити. Але я молився, і хтось завжди приходив, щоб допомогти нам».