На даний момент у СІЗО тримають двох представників Міноборони — заступника міністра В’ячеслава Шаповалова і керівника закупівельного департаменту Богдана Хмельницького. Очевидно, що Резніков створює інформаційне поле для звільнення Шаповалова від покарання. У правоохоронців є цьому пояснення. Про це пишуть Юрій Ніколов та Віталій Кононученко в статті "Хороша і погана новина про Міноборони".
В публікації йдеться, що Шаповалов — це довірена людина саме Резнікова. Він був заступником Резнікова у Міністерстві реінтеграції 2020 року. Резніков привів його за собою в Міноборони і зробив своїм заступником із найгрошовитішого питання — закупівель.
Вони й раніше мали спільне поле діяльності. У 2015–2017 роках Резніков очолював Київраду, а Шаповалов опікувався будівельними питаннями як заступник і радник голови Київської ОДА. Саме тоді зять Резнікова Дмитро Штейнгауз почав велетенську житлову забудову у Броварах поблизу Києва, отримавши під неї 80 га. А вже 2018 року Штейнгауз через свою фірму «Аквасервіс» запропонував Міністерству оборони купити у нього 38 квартир у Броварах.
Коли Зеленський після скандалу зберіг Резнікова на посаді міністра, цікаві ігри почались вже між силовиками. У лютому ДБР затримало Шаповалова, а СБУ затримала Хмельницького. Потім дозбирували доказову базу, оголошували додаткові підозри. І вийшло так, що в середині липня Печерській суд за справою ДБР отримав від адвокатів Шаповалова довідку про поганий стан здоров’я підозрюваного і безкоштовно відпустив його на волю, хоча йому було встановлено заставу у 402 млн грн.
Однак уже через добу Шевченківський суд подивився на фігуранта через призму кримінального провадження СБУ і кинув його назад за грати. З ким Шаповалов встиг зустрітися на свободі, про що говорив і які запевнення отримав, невідомо. Але після повернення "за грати" він через «Українську правду» звернувся до Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського із шантажною заявою: «Ви особисто сказали мені, пане президенте, що треба зробити все, аби забезпечити ЗСУ необхідним, а «розбиратися будемо потім»… Переслідування мене має всі ознаки політичного — у тому сенсі, що якась невідома мені сила робить усе, аби я не вийшов з-за ґрат. Ця справа політична ще й тому, що під час найгарячішої фази війни хтось вирішив «закрити» людину, яка формувала політику забезпечення ЗСУ, не замислюючись про наслідки».
Насправді політичне в цій справі лише те, що вона мала би стати прикладом політики невідворотності покарання, без якої про реальні антикорупційні зміни годі й думати.
Більше на цю тематику читайте в статті Юрія Ніколова та Віталія Кононученка - "Хороша і погана новина про Міноборони".