Ракети для Росії від Ірану: види, характеристики та особливості

Росія зацікавлена в отриманні від Ірану одразу кількох видів ракетного озброєння, яке зможе вражати цілі на малих та середніх дальностях. Список боєголовок, які хоче отримати Кремль, із посиланням на джерела опублікував Володимир Кравченко у своєму матеріалі для ZN.UA «Росія хоче одержати шість видів іранських ракет. Якими є її шанси?».

Йдеться про ракети Zolfaghar (дальність польоту - 700 км), Sejil-1 (2 тис. км), Sejil-2 (2,5 тис. км). Також можуть бути передані боєголовки Fateh-110 (300 км) та Fateh-313 (500 км). Окрім цього, розглядається можливість придбання крилатих ракет Paveh (дальність - 1,6 тис. км).

Кожна з них має різну дальність та функціонал, але спільність в тому, що це принципово нова можливість в руках росіян - раніше ворог мав лише балістичні ракети типу "Іскандер", а тепер кількість подібної зброї може кратно збільшитися.

Fateh-110

Fateh-110 -іранська твердопаливна ракета класу «земля — земля» дальністю дії до 300 км. Такі ракети використовувалися у війні в Сирії, а також під час ударів Ірану по американських базах на території Іраку після вбивства генерала Касема Сулеймані. Іран ймовірно експортував Fateh-110 для руху Хезболла в Лівані. Ці ракети Іран має на озброєнні з 2002 року.

Її основні характеристики є такими:

• Вага: 3,45 т;
• Маса бойової частини: 400−650 кг — залежно від покоління ракети;
• Довжина: 8,86 м;
• Діаметр: 0,61 м;
• Дальність: до 300 км.
• Максимальна швидкість: 3−4 Маха — залежно від покоління ракети;
• Заявлений радіус відхилення від цілі: 3 м;
• Наведення: інерціальне / супутникове / електрооптичний термінал.

Транспортується і запускається ракета цього типу з переобладнаних вантажівок на платформі Mercedes-Benz (6x6). На кожній машині встановлена одна ракета.

Zolfaghar

Zolfaghar — це іранська твердопаливна балістична ракета малої дальності, яка здатна вражати цілі на відстані до 700 км. Вона була розроблена як варіація Fateh-110 із більшою дальністю ураження. Перше застосування цієї ракети під час боїв за сирійське місто Дейр-ез-Зор в 2017 році (іранська армія тоді підтримала правлячий режим Башара Асада) стало рідкісним прикладом використання ракет такого типу за останні 30 років.

Деякі моделі таких ракет оснащені електрооптичними системами наведення, що нібито дає змогу операторам змогу керувати ракетами під час остаточного наближення до цілей. Є небезпека, що ракети також можуть мати і касетну бойову частину. Ракети Zolfaghar Іран має на озброєнні з 2017 року.

Їх основні характеристики:

• Вага: 4,62 т;
• Маса бойової частини: 579 кг;
• Довжина: 10,3 м;
• Діаметр: 0,61 м;
• Дальність: до 700 км;
• Максимальна швидкість: 3 Маха
• Заявлений радіус відхилення від цілі: 5 м;
• Наведення: інерціальне / супутникове.

Ракети транспортуються і запускається з переобладнаних вантажівок на платформі 8×8. На одній машині встановлено дві ракети. Під час польоту бойова частина ракети від'єднується від розгінного блоку, що ускладнює її виявлення.

Ababil

Ababil — балістичні ракети, які Іран показав міністру оборони Росії Шойгу та росіянами восени і в грудні 2023. Вони поки не набули значної популярності. Такі боєголовки мають меншу дальність і менші розміри, ніж Zolfaghar та Fateh-110.

Влітку 2023 року Тегеран представив ракету Ababil на російському форумі Армія-2023 та озвучив деякі її характеристики:

• довжина корпусу — 3,7 метри,
• стартова маса — 240 кілограмів,
• дальність пуску — до 86 км.

Іран раніше заявляв про існування начебто двох модифікацій таких ракет — «звичайної» модифікації Ababil, в якій використовується інерційна система наведення (для стрільби за координатами), та Ababil OP із оптико-електронною системою наведення на ціль.

Запуск балістичних ракет Ababil має відбуватися із контейнерної пускової установки, що містить вісім комірок-відділень.

Sejil

Sejil — сімейство балістичних ракет середньої дальності, розроблене в Ірані в 2008 — 2009 роках. Бойова частина відокремлюється під час польоту. Одноступенева твердопаливна ракета першої серії з дальністю 1930 км була випробувана 12 листопада 2008 року на космодромі Семнан.

Застосування на ракеті твердопаливного двигуна замість двигуна на рідких компонентах свідчить про значний прогрес у галузі технологій ракетобудування і дозволяє Ірану значно підвищити боєздатність стратегічних сил за рахунок зменшення часу, що вимагається для підготовки ракети до пуску, а також поліпшити експлуатаційні характеристики ракет, такі як безпека та простота зберігання.

Перша ракета другої серії була вперше запущена 20 травня 2009 року. Порівняно з першою серією, її дальність була доведена до 2500 км, зменшено параметр відхилення від цілі, а також збільшено швидкість на старті. "Саджил-2" була також успішно випробувана в ході військових навчань «Великий Пророк — IV» 28 вересня 2009 року.

Paveh

Це перша крилата ракета, яка стоїть на озброєнні Ірану. Відомо про неї поки дуже мало. У відкритих джерелах є лише інформація про максимальну дальність цієї боєголовки, яка дорівнює 1650 кілометрів, а також її приблизний функціонал: ураження командних пунктів ворога, позицій РЛС та систем ППО.

Ймовірно, вона є схожою на російські Х-101 за технологіями виробництва, але точної інформації про це немає. Також немає даних і про пускову установку для цієї ракети, але, ймовірніше за все, нею виступає наземна станція.

Висновок

Можливості ворога після отримання ракет з Ірану можуть кратно збільшитися. Як відомо, з існуючих в Україні систем ППО збивати балістику може лише Patriot та SAMP/T. Таким чином, значна частина країни виявиться незахищеною від ударів такими ракетами.

Єдиною гідною відповіддю на таку співпрацю Росії та Ірану може стати передача великої кількості крилатих та балістичних ракет Україні з боку союзників: мова про ATACMS, Taurus, Storm Shadow та SCALP.