Путін подвоює ставки у війні, але Росія не така стійка, якою хоче здаватися — The Economist

Слухаючи російського диктатора Владіміра Путіна, можна подумати, що РФ крокує до перемоги у війні проти України й долає будь-які "незначні" економічні виклики, завдяки підтримці свого “патріотичного народу”. 30 листопада російське державне телебачення показало, як Путін у військовій формі відвідує командний пункт і отримує звіти про останні наступальні операції. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Кремлі відповіли, чи хоче Путін атакувати НАТО або відновити СРСР

“Російські війська просуваються практично всюди”, — сказав Путін своїм генералам. 

“Наша країна і наша економіка успішно вирішують будь-які проблеми”, — заявив він два дні по тому на інвестиційній конференції, ще й додав, що РФ готова до війни з Європою.

Насправді ж ситуація в Росії значно менш комфортна, пише The Economist. Просування російської армії криваве й повільне. Економічні проблеми РФ серйозні й наростають. Настрої громадськості щодо війни погіршилися, що є дивно важливим фактором у диктатурі Путіна, яка покладається на сприйняття масової підтримки населення для забезпечення покори. Пропаганда Путіна та його безперервні БПЛА й ракетні обстріли здебільшого спрямовані на те, щоб переконати Європу й Америку в марності підтримки України. 

Останні заяви президента США Дональда Трампа свідчать про те, що ця кампанія працює. Насправді ж за чотири роки Путін так і не зміг завоювати Донбас. А для росіян розрив між іміджем і реальністю стає дедалі більшим.

Судячи з відкритих джерел інформації та слів російських військових блогерів, реальні успіхи РФ на полі не такі вражаючі. Українські війська, які зазнають втрат і не мають достатньої кількості бійців, все ще утримують позиції в Покровську, який, за твердженням Росії, було захоплено кілька тижнів тому. Просування російських військ реальне, але повільне і безславне.

Що стосується російської економіки, то вона не руйнується, але починає виявляти напруження і проблемні місця. Оптимісти й песимісти сходяться на думці, що наступний рік буде найважчим з часу повномасштабного вторгнення. За останній рік доходи від нафти й газу впали на 22%. Економічний імпульс від значного збільшення військових витрат зупинився. Дефіцит бюджету наближається до 3% ВВП. За європейськими стандартами це небагато, але Росія отримує мало іноземних інвестицій і не може позичати на міжнародних ринках, каже Олександра Прокопенко з Берлінського аналітичного центру Карнегі.

Для фінансування війни уряд РФ вдався до вилучення грошей у власного населення. Він змушений позичати гроші всередині країни, що може спричинити інфляцію, та підвищувати податки.

Кремль витрачає половину свого бюджету на збройні сили, військово-промисловий комплекс, внутрішню безпеку й обслуговування боргу. Війна робить економіку більш активною, але біднішою, зазначає Прокопенко. Це підтримує робочі місця та промислову діяльність, але не створює тривалих активів та не сприяє зростанню продуктивності. Матеріальні засоби знищуються, солдати гинуть.

Підвищення податків ще більше обтяжує цивільну економіку, яка вже страждає від двозначних процентних ставок і нестачі робочої сили. Танкові заводи працюють понаднормово, тоді як автовиробники скорочують зміни. Промисловий і військовий сектори досягнули плато. 

На конференції в жовтні, організованій аналітичним центром Re:Russia у Відні, експерти описали зміни, що відбулися в економіці та громадській думці РФ за останній рік. Російський економіст Олєг Вьюгін сказав, що Кремль спочатку зміг збільшити видатки на оборону, підтримати рівень життя та фінансово винагородити тих, хто брав участь у війні. Але він більше не може продовжувати війну, не завдаючи болю РФ.

“У 2026 році наслідки... стануть очевидними”, — додав економіст.

Росіяни починають це помічати. За словами російського соціолога Владіміра Звоновського, в недавньому опитуванні кількість росіян, які заявили, що їхнє благополуччя погіршується, втричі перевищила кількість тих, хто заявив, що воно поліпшується. Зараз цей показник є найвищим з початку повномасштабної війни.

Це не означає, що Путін прагне миру. Але це змінює умови, на яких він може продовжувати війну. Частка прихильників війни ніколи не перевищувала 25% російського населення, як і частка активних противників, каже російський соціолог Елєна Конєва; мовчазна більшість думає про повсякденне життя, а не про ідеологію. Опитування громадської думки можуть вважати їх прихильниками, але ця підтримка є поверхневою, каже Сем Грін з Королівського коледжу Лондона.

“Сказати, що ти підтримуєш війну, — це найкращий спосіб запобігти тому, щоб війна вплинула на твоє життя. Вони висловлюють не глибоко вкорінену думку, а те, що, на їхню думку, є панівною позицією в їхньому соціальному колі”, — додав Грін.

Однак сприйняття того, що є панівним, змінилося. У травні 2023 року росіяни вважали з перевагою 57% проти 39%, що більшість людей у їхньому найближчому соціальному колі підтримують війну. Натомість у жовтні 2025 року 55% проти 45% заявили, що їхнє найближче оточення переважно виступає проти війни або має рівномірний розподіл думок. Небажання брати участь у війні зараз є більш соціально прийнятним, ніж ентузіазм, каже російський політолог Кіріл Рогов, засновник Re-Russia.

Зміна ще більш очевидна у ставленні до ветеранів “спеціальної військової операції”. Офіційна пропаганда зображує їх як героїв війни. Але недавнє опитування, проведене російською соціологічною службою “Левада”, показало, що лише 40% росіян бачать своїх військових саме такими; більшість вважає їх загрозою або жертвами. Війна не викликає ні гордості, ні оптимізму.

У недавньому експерименті соціологи розділили респондентів на дві випадкові групи, запитавши одну, чого вони хотіли б, а іншу — чого вони очікують. 88% респондентів першої групи відповіли, що хотіли б, аби війна закінчилася й увага переключилася на соціальні та економічні проблеми. Але лише 47% припустили, що Путін це зробить.

Кремль, який постійно проводить власні опитування, добре знає про такі настрої. Він також усвідомлює, що закінчення війни або скорочення військових витрат не вирішить економічних проблем Росії. Оскільки економіка стала залежною від військового виробництва, мир, імовірно, у короткостроковій перспективі принесе нові проблеми, а також травмованих солдатів, які повертаються додому. Замість того, щоб знайти спосіб вийти з війни, Путін подвоює ставки, що вимагає ще більшого ідеологічного контролю та репресій. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

CNN: Зростання розриву між Трампом і Європою — подарунок для Путіна

На відміну від України, РФ для ведення війни повинна розраховувати лише на власні ресурси. А ці ресурси за майже чотири роки повномасштабної війни катастрофічно скоротилися, що ставить під сумнів здатність Росії роками вести війну на виснаження. Чому це так, у статті "Виснажена скарбниця війни: економіка Росії після чотирьох років українського спротиву та західних санкцій" розповідав Володимир Власюк.