Підтримати
Казахстан готовий розвивати стратегічне співробітництво зі США. Про це на зустрічі з американським державним секретарем Ентоні Блінкеном минулого тижня заявив президент країни Касим-Жомарт Токаєв, а також подякував за постійну й міцну підтримку незалежності, суверенітету і територіальної цілісності країни. Енергетика, безпека, торгівля та інвестиції лежатимуть в основі подальшого розширення співпраці двох країн. Візит Блінкена не залишився поза увагою Москви, яка прискіпливо стежить за будь-якими рухами США та їхніх європейських партнерів у регіоні: за кілька днів після того Путін провів свої перемовини з президентами Казахстану й Узбекистану.
Казахстан вважається головним американським партнером у Центральній Азії. Він уміло поєднує союзницькі й торгові відносини з Росією та тісне економічне співробітництво зі США, намагаючись не грати на суперечностях між ними.
США є одним із найбільших інвесторів Казахстану із загальним обсягом інвестицій, що перевищує 62 млрд дол. із 1993 року. На американські компанії припадає 30% ПІІ у гірничодобувний сектор, 6,6% — у фінансовий та страховий, 9,8% — у георозвідувальну галузь. Частка американського бізнесу в казахстанському нафтовидобуванні становить 29,5% і виводить його на перше місце серед інших учасників. Утім, Росія досі залишається важливим торговим партнером зі двостороннім товарообігом у 26 млрд дол. за минулий рік (для порівняння: зі США він становив 3,05 млрд) і впливовою силою, міцно пов′язаною з Казахстаном не тільки економічними, а й політичними та безпековими зв′язками.
Географічна віддаленість та епізодичність інтересу США до регіону, який був пов′язаний насамперед із забезпеченням підтримки американського військового контингенту в Афганістані, останніми роками значно знизили американський вплив як у Казахстані, так і в Центральній Азії загалом. Що ж стосується Казахстану, то під тиском Москви свого часу Астана мусила припинити безпекову співпрацю зі США, розвиток біолабораторій (діяльність яких має цілком наукове і прикладне значення, а не надумане російською пропагандою), підготовку миротворців у рамках спільних навчань із НАТО, обмежуючись наразі економічною співпрацею.
У рамках свого турне Центральною Азією Блінкен, крім Казахстану, відвідав також Узбекистан та провів міністерську зустріч у форматі «С5+1» (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан + США). Узбекистан, поряд із Казахстаном, США розглядають як важливого партнера в питаннях зміцнення регіональної безпеки та посилення регіональної співпраці.
Новий політичний контекст, що сформувався на тлі невирішеної афганської проблеми та російської агресії проти України, створив для центральноазійських країн низку викликів: російсько-українська війна посилила як занепокоєння з приводу можливих ризиків для самих країн (насамперед Казахстану) із боку РФ, так і сумніви у здатності Москви надалі виступати гарантом безпеки регіону; економічні санкції проти Росії ставлять під загрозу торгівлю й експорт із нею, а також ускладнюють банківські перекази мільйонів центральноазійських заробітчан.
З початком російської агресії в Україні країни регіону намагаються дистанціюватися від РФ, але й не йдуть на відкрите протистояння з Москвою. Жодна з держав не підтримала війну Росії проти України і не визнала так звані Л/ДНР й інші окуповані українські регіони частиною території РФ. Притому всі вони утримуються від голосування за резолюції ООН на підтримку України, останню з яких підтримала 141 (!) країна зі 193 членів організації. Лідери країн активізують свої відносини із Заходом (насамперед Казахстан і Узбекистан); намагаються консультуватися зі США стосовно санкційної політики й активно диверсифікують логістичні шляхи в обхід Росії. Але й не втрачають можливостей заробляти на реекспорті товарів до РФ, релокації російського та іноземного бізнесу і пошуку форм для банківських операцій із російськими платіжними системами.
Казахстан прагне розвивати нові маршрути для транспортування нафти та інших вантажів в обхід Росії і замістити її на енергетичних ринках ЄС. Паралельно Казахстан і Узбекистан ведуть перемовини з Москвою щодо експорту газу. Розширення енергетичної співпраці, з одного боку, допоможе задовольнити потреби внутрішнього ринку (нинішньої зими ці країни пережили серйозну енергетичну кризу), з іншого — створить додаткові інструменти для російського впливу на Центральну Азію. Що ж стосується самої Росії, то вихід на центральноазійські ринки допомагає їй знайти нових споживачів для вивільнених кубометрів європейського газу та отримати контроль над експортом центральноазійського газу до Китаю.
Упродовж минулого року з′явилося чимало індикаторів, які вказують на прагнення центральноазійських держав послабити вплив Росії, але зробити це виявилося не так просто: внутрішні соціально-економічні чинники турбують уряди держав набагато більше, ніж реваншистська політика РФ та загрози з її боку. Та й Росія не готова відпустити регіон, який завжди вважала «своїм», навіть навпаки — помітно посилила свою увагу до нього: активізувала двосторонні та багатосторонні зустрічі на високому рівні (Путін уперше за багато років відвідав усі п′ять країн регіону та провів понад 50 онлайн- і особистих зустрічей із лідерами цих країн), збільшила ліміти на кількість трудових мігрантів (зробивши навіть виняток для не членів ЄАЕС) і помітно нарощує товарообіг з кожною з держав, використовуючи їхні території для перенаправлення торговельних потоків в обхід санкцій.
Згідно з доповіддю Європейського банку реконструкції та розвитку, оприлюдненою в лютому нинішнього року, країни Кавказу та Центральної Азії стали важливим каналом реекспорту товарів до РФ із ЄС, Великої Британії та США. За інформацією Bloomberg, Казахстан, який до початку широкомасштабної війни експортував у РФ напівпровідників на 12 тис. дол. на рік, за 2022 рік довів їх експорт до майже 4 млн дол., електроніки та мобільних телефонів — до понад 575 млн дол., що у 18 разів більше, ніж за аналогічний період 2021-го. Киргизстан усемеро наростив постачання телескопічних прицілів. І це лише кілька таких прикладів. Нетрадиційні товари, зокрема електроніка та побутова техніка, стали причиною значного нарощування експорту з центральноазійських країн до РФ, що негативно позначилося на зусиллях західних держав вплинути на Москву з допомогою санкційних обмежень. Окрім того, це допомагає РФ покривати потреби в технологіях для військово-промислового комплексу, який працює на війну в Україні.
Тож однією з цілей нинішнього візиту Блінкена була спроба знайти баланс між економічними інтересами держав Центральної Азії та «побічними економічними ефектами». Вашингтон визнає залежність економік регіону від РФ, як і їхню вразливість у разі потрапляння під санкції. У 2022 році США виділили 25 млн дол., щоб допомогти Центральній Азії диверсифікувати торговельні шляхи й розширити інвестиції. Нинішнього року планується виділити 20 млн дол. для розширення програм у рамках Ініціативи економічної стійкості ЦА, а також 5 млн дол. на підтримку регіональних зв′язків через економічні й енергетичні програми. Крім того, Блінкен пообіцяв компенсації країнам-партнерам, які постраждали внаслідок антиросійських санкцій, і підтримку в пошуку нових можливостей, нових торговельних шляхів та експортних ринків, щоб не покладатися на Росію. Компаніям Вашингтон надаватиме ліцензії, аби вони мали час згорнути діяльність із російськими партнерами, які потрапили під санкції, та змогли диверсифікувати торговельні відносини.
З огляду на особливість регіону, Сполучені Штати запропонували центральноазійським державам перехідний період у економічних відносинах із РФ, а в більш далекосяжній перспективі — шукають можливостей послабити їхні зв′язки з Росією. Очевидно, що, поряд із фінансовими заохоченнями, прозвучали й попередження про наслідки: як США, так і ЄС мають намір посилити контроль за дотриманням антиросійських санкцій, а Міністерство фінансів США вже оголосило про судове переслідування компаній, котрі сприятимуть перепродажеві заборонених товарів на територію РФ.
Але російський чинник досі серйозно визначає поведінку урядів країн Центральної Азії та слугує запорукою їхньої соціально-економічної стабільності. А відтак — і політичного виживання. Зараз цей процес став взаємним: тепер і вони є поясом порятунку, який допомагає російській владі втриматися на плаву, не потрапити в повну міжнародну ізоляцію та знайти можливості врятувати економіку від санкцій. А це все, на жаль, допомагає Кремлю у війні, мета якої — знищення України.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google