Підтримати
Заколот у Росії, який навіть на якийсь час перетворився на своєрідне повстання на шляху до Москви, стає чи не найдраматичнішою боротьбою за владу в Росії за останні десятиліття. Попри свою короткочасність. Водночас дії Прігожина і його найманців свідчать про те, що влада Путіна є найслабкішою, ніж будь-коли з моменту його вступу на посаду понад два десятиліття тому, пише The New York Times.
Найбільш нестабільний момент з 24 лютого
Наслідки заколоту наштовхують американських союзників Києва як на можливості, так і на небезпеку в, можливо, найбільш нестабільний момент з перших днів вторгнення в Україну. Безлад у Росії може призвести до зриву її військових зусиль саме тоді, коли українські війська ведуть свій довгоочікуваний контрнаступ, але офіційні особи у Вашингтоні залишаються занепокоєними через непередбачуваного, озброєного ядерною зброєю Путіна, який відчуває себе вразливим.
Збройне протистояння на шляху до Москви, яким би коротким воно не було, являло собою найдраматичнішу боротьбу за владу в Росії з часів невдалого державного перевороту 1991 року проти Міхаїла Горбачова та протистояння 1993 року між Борисом Єльциним і парламентом. Однак, на відміну від тих епізодів, у Вашингтона не було фаворита в боротьбі. Прігожин не більше друг Сполучених Штатів, ніж Путін.
Змова Заходу як пункт №1 у "методичках Кремля"
Байден відповів на кризу, не відповівши. Вибрав обережність, а не висловлювання, що дало б Путіну можливість стверджувати, що все це іноземна змова, що часто є першим рядком у методичках Кремля щоразу, коли виникають внутрішні проблеми. Байден відклав свій візит до Кемп-Девіда, щоб провести захищений відеобрифінг з головними радниками в палаті Білого дому — імпровізованій ситуаційній кімнаті, поки справжню ремонтують — а також поспілкувався з лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини.
Джейк Салліван, радник президента з національної безпеки, щоб супроводжувати Байдена до Кемп-Девіда скасував поїздку до Данії, яка планувалася з метою залучити підтримку України, і натомість провів заплановану зустріч за допомогою відео. Генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, також скасував візит до Ізраїлю та Йорданії. Але окрім повторного запевняння в американській підтримці України, адміністрація зберігала мовчання, дозволяючи подіям розгортатися, поки чиновники вивчали дані розвідки, щоб зрозуміти, що відбувається.
Адміністрація вже давно розробила плани на випадок такого сценарію, але в суботу, як і всі інші, змушена була зіштовхуватися з тим, щоб отримати точну інформацію з Росії та витлумачити, що це означає, покладаючись як на соціальні мережі, так і та інші онлайн-джерела, а також і на традиційні засоби розвідки.
Ядерний арсенал Росії і обмежені можливості впливу
Офіційні особи США приділяли особливу увагу ядерному арсеналу Росії, нервуючи через нестабільність у країні, здатній знищити більшу частину планети. Але високопоставлений чиновник адміністрації сказав, що уряд не помітив жодних змін у розташуванні російської зброї та також не змінив ядерну позицію Америки.
Андреа Кендалл-Тейлор, давня аналітикиня російської розвідки, яка зараз працює в Центрі нової американської безпеки, сказала, що Сполучені Штати мають обмежені можливості впливати на події, які відбуваються там, і повинні зосередитися на запобіганні поширенню насильства та безладів.
«Вашингтон повинен уникати розпалювання глибоко вкоріненої параної всередині Росії щодо того, що США чи НАТО намагатимуться використати хаос», – сказала вона. «Це буде важливо для запобігання надмірній реакції в Москві та в довгостроковій перспективі, якщо прийде час стабілізувати відносини з якоюсь майбутньою Росією».
Прігожин таки завдав великої шкоди Путіну
Як би вони не дивилися на це, американські чиновники бачили події на місці як доказ погіршення позиції Путіна. Протягом кількох місяців вони стежили за ескалацією ворожнечі Прігожина з керівництвом Міністерства оборони щодо кампанії проти українців і дивувалися, як і інші, чому Путін терпів таку відкриту незгоду, і міркуючи, чи російський президент таємно заохочував це для своїх власних політичних цілей.
Але до суботи в Білому домі та органах національної безпеки майже не було сумнівів, що Прігожин завдав великої шкоди Путіну. Прігожин організував втручання у вибори у Сполучених Штатах у 2016 році, публічно розвінчав усі аргументи Путіна для війни, спростувавши думку про те, що вторгнення було виправданою реакцією на ймовірні загрози Росії з боку України і НАТО.
Більше того, у своїй промові до нації, коли криза розгорталася в суботу, Путін порівняв ситуацію з 1917 роком, коли останній царський уряд розвалився в розпал війни, яка йшла погано, порівняння, яке лише посилило враження, що лідер у Кремлі втрачає контроль над країною. Уклавши угоду з Пригожиним лише через кілька годин після того, як він погрожував розгромити його, Путін підтвердив реальність того, що він більше не має виняткового контролю над застосуванням сили на території Росії.
Падіння режиму Путіна як один зі сценаріїв
«Ясно одне: Путін виглядає дуже слабким», – сказала Аліна Полякова, президент Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні. Але крах уряду Путіна, додала вона, створить свої ризики. Сполучені Штати та їх союзники «повинні зосередитися на підтримці України, плануючи всі можливі сценарії, включно з падінням режиму Путіна та його заміною жорстко-правою фракцією, яка буде більш жорстокою та менш стриманою, коли мова заходить про війну в Україні».
Навіть якщо припустити, що він утримається при владі, політики побоюються, що Путін може стати ще більш непостійним, якщо відчує себе загнаним у кут. «Слабкість породжує більш ризиковану поведінку з боку Путіна», — сказав Джон Гантсман-молодший, колишній посол у Росії за президента Дональда Дж. Трампа. «У «непереможності» Путіна з’явилася нова хвиля, яка буде використана з усіх боків».
Для України, яка співпрацює з американськими постачальниками зброї та представниками розвідки, щоб витіснити загарбників зі своєї території, російська внутрішня боротьба стала бажаним бальзамом після того, як її довгоочікуваний контрнаступ поволі таки розпочався.
Організація найманців групи "Вагнера" на чолі з Прігожиним вважалася найефективнішою російською силою на полі бою, але з огляду на те, що її харизматичний лідер прямує у вигнання до Білорусі, а її війська поглинені Міністерством оборони Росії, вона більше не зможе бути таким лютим бойовим підрозділом, яким був раніше.
Сумніви щодо сенсу війни
На жаль, для України, згідно з американською інформацією, повстання Прігожина закінчилося до того, як основні російські сили були відведені з лінії фронту, щоб захистити Москву. Але офіційні особи Сполучених Штатів очікують, що розбрат посилить сумніви, які вже мучать російські війська щодо сенсу війни та компетентності їхнього керівництва. І мало хто вірить, що Прігожин — це витрачена сила, яка просто повернеться до продажу хот-догів, як це було в молодості. Американські чиновники очікують, що у нього ще є карти.
Дійсно, Курт Д. Волкер, колишній посол при НАТО та спеціальний посланник з питань України, сказав, що повстання Прігожина означає початок кінця війни та перебування Путіна на посаді, навіть незважаючи на угоду, яка завадила походу на Москву.
«Це позиціонування. Пригожин хоче, щоб його бачили героєм для росіян, поки він шукає більше підтримки та висуває вимоги. Держава піде на (поступки для) нього, і це може бути його виправданням за те, що він «неохоче» захищається».
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google