Відмінність у підходах Заходу до допомоги у захисті України від Росії та Тайваню від Китаю полягає не стільки в ступені потенційних ризиків, як у питанні політичної волі, так само як у питанні прийняття Фінляндії і Швеції до НАТО, пояснюють директор і голова Міжнародного центру досліджень України «Пряма Ініціатива» Аріяна Ґіць і Роман Сон у статті «Стратегічна поразка Росії: що повинен зробити Захід».
«Ми не повинні боятися говорити про те, що нинішня реактивна політика Заходу щодо Росії кульгає через здебільшого ірраціональні самонав’язані «червоні лінії», які виправдовуються цілями не допустити поширення воєнних дій за межі України та уникнути втягування НАТО у пряме військове протистояння з Росією у зв’язку з ризиком ядерної ескалації. Довільність такого підходу до російської війни викриває американська позиція щодо Тайваню. Президент США Джо Байден справедливо сигналізує, що американські збройні сили захищатимуть Тайвань від китайського вторгнення», - йдеться у статті.
Аналітики наголошують: Китай не менш небезпечний, ніж Росія, а Україна заслуговує на допомогу в захисті від узурпатора не менше, ніж Тайвань: «Китай - ядерна держава, він постійний член Ради Безпеки ООН, його людські й економічні ресурси значно переважають російські, а Захід набагато більше залежить від Китаю, ніж від Росії. При цьому Тайвань має дуже обмежене міжнародне політичне визнання, тоді як суверенний статус і територіальну цілісність України визнає та підтримує міжнародне співтовариство».