Назавжди в серці. Старший солдат Матвій Оверчук (с. Мирославка, Волинь)

Старший солдат Матвій Оверчук, позивний «Овер», загинув 22 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Біла Гора на Донеччині. Наступного місяця воїнові мало виповнитися 27 років.

Матвій народився в селі Мирославка Волинської області. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, здобув фах інженера-будівельника. Працював у ТОВ «БМК «УкрПрофБуд» на посаді інженера з проєктно-кошторисної роботи. Жив із сім’єю в Києві. Дуже любив футбол. Знайшов команду, з якою щосереди їздив грати у футбол. Любив бігати після важкого робочого дня.

З початком повномасштабного вторгнення Матвій записався добровольцем до лав ЗСУ. Пройшов навчання та опанував ПЗРК «Ігла». Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Із підрозділом ніс варту на складній ділянці фронту.

«22 червня наш підрозділ, який має збивати літаки, спостерігав за винищувачем ворога. На позиції ми чергували парами. О 10 ранку замість мене заступив Матвій Оверчук з напарником. О 10:45 доповів, що почався наліт авіації і вони працюють. І зовсім скоро ми почули пуск ракети. Вибігли й побачили вибух. Було зрозуміло, що літак збили. Майже миттю в наш бік полетіли міни, — росіяни завжди у відповідь працюють по наших позиціях. Ми знали, що винищувачі працюють у парі. Думали: другий, побачивши пуск ракети, відвернув. Але місцевість тих країв дозволила пілотові спуститися нижче, сховатися. Він з'явився в небі зовсім несподівано. І чітко вдарив по тому місцю, звідки було здiйснено пуск ПЗРК. Ракета влучила практично туди, де перебував Матвій Оверчук… Я побачив сліди від вибуху. Проповз до «Овера» і зрозумів, що йому вже не допомогти...» — розповів командир зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону Олексій Аксьонов.

«Матвій був справжнім патріотом своєї країни, і в перший день війни він сказав: «Потрібно тебе з сином завезти в безпечне місце, бо я повинен за 6 годин з’явитись у військкомат». Він так і зробив... завіз нас до батьків і пішов... Сказавши: «Ти все, що у нашого сина є, бережи його, що б не сталося…» — згадує дружина полеглого Юлія.

Поховали Героя в селі Переспа на Волині.

Вдома на Матвія чекали мама, дружина, син і брати.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Назавжди в серці. Боєць Артур Середюк, с. Підгір’я (Волинь)

Назавжди в серці. Степан Свищо, с.Олешник (Закарпаття)

Назавжди в серці. Артем Куриляк, Одеса

Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія.

Щоб додати людину до Меморіалу — заповність анкету:

• загиблі військові;
• загиблі цивільні.