FT: Заклики до України почати мирні переговори з Росією ігнорують одну важливу річ

Час невпинно спливає. Завдання кризового менеджменту і політики загалом полягає в тому, щоб випереджати його, а не спостерігати за тим, як минають дні, місяці чи роки. З моменту анексії Криму в 2014 році війна Росії проти України характеризується розбіжністю часових горизонтів і пов'язаних з ними очікувань.

Досі поєднати різні часові пояси цієї війни не вдавалося, але нагальна потреба в цьому постійно зростає. Часові пояси, що віддаляються один від одного, створюють простір для маневрів Росії і для тих, хто в західних країнах хоче поляризувати і підірвати демократичні цінності, - пише в статті для Financial Times директор Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень Гвендолін Зассе.

Вона підкреслює, що просто зараз Україні доводиться пройти вже другу зиму після початку повномасштабного вторгнення. Президентські вибори в США ставлять під сумнів підтримку Києва з боку Заходу. Війна між Ізраїлем і ХАМАСом зменшує увагу громадськості до війни Росії проти України, хоча ця увага і без того скорочується. Вибори до Європарламенту в червні наступного року можуть зробити ЄС більш крихким, ніж будь-коли. Тим часом, Росія пристосувалася економічно і політично, щоб підтримувати війну набагато довше, ніж планувалося спочатку.

Які часові пояси охоплює ця війна? До 2022 року Захід недооцінював час, який у нього залишився для управління загрозами для безпеки з боку Росії. Повномасштабне вторгнення в Україну стало несподіванкою, незважаючи на очевидні попередні етапи. З іншого боку, Кремль повірив власній риториці і недооцінив Україну: план швидкого захоплення Києва і повалення українського уряду провалився, перетворивши конфлікт на невизначену і набагато тривалішу війну.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

FT: Україні варто погодитися заморозити війну і назвати це перемогою

З точки українців, допомога завжди надходить запізно. Невизначеність щодо довгострокових зобов'язань західних країн збільшує тиск на українську політику і суспільство. Багато країн НАТО і ЄС взяли на себе зобов'язання щодо надання допомоги, але значна її частина ще не була передана. Обіцянки на майбутнє - це одне, а виконання обіцянок просто зараз - зовсім інше.

Слова, які використовують для опису війни, теж часто пов’язані з часом. Канцлер Німеччини Олаф Шольц ввів термін Zeitenwende («зміна епохи»), щоб описати початок нового стратегічного мислення в Берліні і за його межами. Хоча, безумовно, за історичними мірками, швидкість, з якою Німеччина переосмислила основні стовпи своєї стратегії після 1945 року, заслуговує на увагу.

Президент України Володимир Зеленський і його уряд продовжують тиснути на західні столиці, зосереджуючись не на минулій чи поточній допомозі, а на конкретних запитах щодо майбутніх поставок зброї. Сам Владімір Путін мислить багатовіковою тяглістю російського імперського панування.

«Мантра про готовність «підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно» - поширений, але нечіткий часовий орієнтир у німецьких політичних дебатах, який можна почути і в промовах інших західних політиків. Однак, вона все більше нагадує самозаспокоєння, а не стратегію, орієнтовану на майбутнє. Більше того, часті згадки про «перемогу України» перетворили цю фразу на засіб для політиків займати позицію, а не діяти»,  - пояснює Зассе.

Під час війни кожне слово чи фраза має особливу вагу. Але навіть принципова позиція не достатня сама по собі, вона має відповідати поточним і майбутнім діям.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Atlantic Council: В 2024 році Заходу потрібно вирішити, чи хоче він, щоб Україна перемогла у війні

Сьогодні все частіше звучать занепокоєння щодо потенційної «російської перемоги», оскільки залишається враження, що час досі на боці Москви. Окреслення можливого сценарію може підкріпити спільні зусилля з його запобігання. Але такі очікування перемоги Росії у війні ризикує перетворитися на пророцтво, яке самоздійснилося.

«Це посилює відчуття невизначеності і створює простір для тих, хто розглядає можливість мирних переговорів або закликає до них. Такі пропозиції ігнорують той факт, що Кремль не виявляє жодного інтересу до миру. Вони відволікають від щоденної реальності війни на фронті і на окупованих Росією територіях», - підкреслює автор.

Зассе підкреслює, що Європі потрібна стратегія, яка буде серйозно враховувати можливість повернення Дональда Трампа в Білий дім. І вона повинна включати рішення про раціональне використання часу, що залишився, для посилення військової допомоги Україні та військового виробництва в Європі. ЄС, тим часом, повинен просувати вперед переговори про членство України в ЄС.

Роздуми про війну Росії проти України в з точки зору логіки часу підкреслюють, що саме час має вирішальне значення. І «часові пояси» України і її союзників потрібно об’єднати, перш ніж в 2024 році з’являться нові.