Підтримати
Поки президент США Джо Байден заявляв про відданість Америки свободі під час свого історичного візиту до Києва, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї перебував у Москві. Хоч би що він заявляв про прихильність Китаю, це точно не було про свободу. Наступні повідомлення свідчать про те, що Китай, можливо, вперше готується продати Росії зброю.
Попри те, що президент Байден демонструє підтримку українцям, він і більша частина Заходу все ще застрягли у своєму підході до поставок зброї – вагатися і лише тоді надавати. Про це йдеться у статті The Hill.
Майже через рік після того, як Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, західні лідери нарешті погодилися відправити танки в Україну. Подібна картина сповільнила поставку артилерії середньої дальності, систем ППО та іншої необхідної зброї. Під час цих тривалих зволікань нічого не вдалося досягти, окрім марного продовження війни, марнування життів ще тисяч хоробрих українців і збільшення руйнації країни.
Можна було б сподіватися, що президент Байден навчився б на цих помилках і надав українцям необхідну зброю, щоб покласти край російському вторгненню. Але коли його запитали про відправку винищувачів, щоб допомогти українцям відновити контроль над своїм небом, він відповів, що винищувачі Україні зараз не потрібні. Адміністрація висловлює схожі сумніви щодо ракет великої дальності, які мають вирішальне значення для переривання російських ліній постачання. Відповіді президента не тільки явно неправильні – стандартна західна доктрина вимагає використання танків і авіації для підтримки одне одного – він застосував неправильні критерії.
Наші рішення про допомогу мають бути зосереджені на тому, що допоможе українцям якомога швидше закінчити війну.
Чим довше триває війна, тим більше людей страждає. Багато десятків тисяч євреїв, убитих під час Голокосту, включно з Анною Франк, залишалися живими за кілька місяців до закінчення Другої світової війни; швидший наступ проти Вермахту, що розвалюється, міг би їх врятувати. Якби США змусили Японію капітулювати за місяць до того, як Радянський Союз вступив у війну на Тихому океані, жахливий режим Північної Кореї міг би ніколи не народитися. Крихкі нейтральні уряди в Камбоджі та Лаосі пережили перші шість-сім років війни у В’єтнамі, але зрештою вторгнення США дестабілізувало їх і призвело до появи смертоносних комуністичних режимів.
Наш підхід «стримуйся та подавай» утримав Україну від програшу, але він позбавив її засобів для перемоги. У результаті війна затягується, що завдає українцям жахливих збитків.
Ознаки все частіше свідчать про те, що війна поширює нестабільність. Російська агітація повалила обраний прозахідний уряд сусідньої Молдови. Спецслужби кількох країн повідомляють, що проросійський переворот там може бути неминучим. Владімір Путін щойно скасував визнання Росією суверенітету Молдови над частинами території Молдови, яку Росія окупувала «миротворцями» з 1992 року.
Досі білоруський диктатор Аляксандр Лукашенко опирався нападу власної армії на Україну. Своєю позицією Лукашенко завдячує підтримці Росії проти народних повстань після його фальсифікованої перемоги на президентських виборах 2020 року. Це дало Путіну важіль впливу, щоб отримати дозвіл на наземні та повітряні атаки на Україну з білоруської території. Він продовжує тиснути на Лукашенка, щоб той безпосередньо вступив у війну, і чим довше триватиме війна, тим більше шансів, що Лукашенко поступиться.
Оскільки Росія вичерпала свої запаси боєприпасів, вона стає все більш залежною від режимів-ізгоїв в Ірані та Північній Кореї. І Росія, і Іран стримано говорять про те, що Росія робить для Ірану в обмін на сотні дронів-камікадзе. Проте нещодавно стало відомо, що Іран зробив різкий стрибок вперед у своїх зусиллях з очищення урану до збройового рівня: тепер він може виробляти достатню кількість урану для бомби всього за 12 днів. Ми можемо тільки здригатися від того, що Росія, мабуть, робить для Північної Кореї в обмін на її артилерійські снаряди.
Постійне втручання Росії в постачання українського зерна призвело до зростання цін на харчові продукти та загострення голоду. Список країн, яким загрожує банкрутство, зростає.
Якщо Китай почне постачати Росії зброю, наслідки можуть бути далекосяжними. Це, безумовно, сигналізує про готовність допомогти Росії уникнути західних санкцій, спрямованих на виснаження потенціалу Росії для боротьби. Це змусило б Захід вибирати між діями у відповідь на свою загрозу накласти вторинні санкції на Китай або відмовою від реальної загрози санкцій у майбутніх конфліктах. Без можливості накладати санкції більше конфліктів вирішуватимуть шляхом відкритої війни.
Єдиним шансом Росії перемогти в Україні була швидка перемога на початку її вторгнення. Через поєднання зарозумілості, дурості та поганої матеріально-технічної бази вона втратила цю можливість і свої найефективніші бойові підрозділи. Відтоді її масовані артилерійські та людські атаки досягли поступового прогресу в кількох областях, тоді як вище керівництво та моральний дух допомогли українцям повернути три великі смуги завойованих територій. Мізерні прибутки за приголомшливу ціну у своєму нещодавньому наступі Росія дала зрозуміти, що її військова машина сильно зламана.
Зараз в українців два дуже різні шляхи до успіху. Один – знекровити російську армію, доки їй не вистачить сил, щоб утримати захоплену нею землю. Українці зробили це в Соледарі, змусивши Росію витратити десятки тисяч життів, щоб заволодіти містом, значно меншим за Колдуотер, штат Мічиган. Вони повторюють процес у Бахмуті, місті, яке набагато перевершує Лонгмонт , Колорадо, або Кармел, Індія. Такий підхід спрацює, але займе значний час – а також втрату багатьох українських життів.
Інший варіант для українців – повернутися до блискавичної війни, яка вони звільнили Харківщину наприкінці літа минулого року. Одного разу українці пробивали лінію фронту, деморалізовані та погано керовані російські війська просто втікали. Українців зупинили не росіяни, а їхня власна відсутність достатньої кількості танків та інших транспортних засобів, щоб підтримувати постачання своїх головних сил. Вони вбили набагато менше росіян, ніж вони вбили, захищаючи тривалі облоги.
Якщо США та їхні союзники відмовляться від своєї безглуздої скупості та дадуть українцям те, що їм потрібно, ця війна може закінчитися досить швидко.
Один швидкий удар на Мелітополь і ракетний удар по Керченському мосту припинить постачання російським військам на півдні та змусить їх відійти. Відновлення мобільної війни в Луганську може пробити лінії, укомплектовані погано навченими призовниками, і швидко повернути більшу частину цієї провінції, прирікаючи на крах мрію Путіна про захоплення промислового басейну Донбасу. Продовження війни на цьому етапі лише продовжило б його приниження та поставило під загрозу його владу.
Китайський лідер Сі Цзіньпін, очевидно, прямує до Москви. Якщо він побачить рішучу демонстрацію рішучості Заходу дати українцям те, що їм потрібно для швидкої, відносно безкровної перемоги, він не захоче асоціювати себе з явним невдахою. Тоді він може натиснути на Путіна, щоб він уклав угоду про збереження обличчя, можливо, вийшовши з України в обмін на китайські гарантії безпеки.
Проте, якщо Захід продовжить свою нерішучість, Сі може спробувати підтримати руйнівну військову машину Путіна в обмін на те, що Росія стане клієнтом Китаю. Це значно розширило б війну та її супутні збитки, а також поставило б під загрозу наші довгострокові стратегічні інтереси.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google