У Вовчанську росіяни продовжують утримувати позиції на Агрегатному заводі, проте українські оглядачі вважають, що не варто спішити їх звідти вибивати.
«Скоріш за все, доля окупантів там – або подохнути, або здатися у полон», – пише український військовий журналіст Богдан Мирошников.
Він каже, що за минулу добу було щонайменше три невдалих спроби та одна вдала (невеликою групою) - прорватися до заводу з боку ворога, щоб зʼєднатися. «Під час таких спроб також поповнюється обмінний фонд або статистика ліквідованих окупантів», - зауважує Мирошников.
З ним погоджуються аналітики українського інформаційного ресурсу DeepState. Вони навіть кажуть, що інформація по Вовчанську і Агрегатному заводу зокрема навмисне подавалася і подається із затримкою – «щоб не мотивувати одного невідомого генерала відправляти наші штурмові загони в невиправдані атаки, оскільки вигідніше ворога тримати у мішку, ніж вибивати».
Відповідно, із певною затримкою тут подали своє бачення хронології боїв у районі Агрегатного заводу:
- З перших днів боїв за місто (середина травня) на завод зайшла російська ДРГ і закріпилася щонайменше у кількох корпусах та у головній будівлі. Ворог перебуває там більше місяця.
- 1 червня кулеметні розрахунки Сил Оборони взяли під контроль підходи. Ворог доставляє воду та харчі в оточення дронами.
- 6 червня відбувся наступний прорив ворога на завод у складі 5 чоловік. Добрався лише один.
- 8 червня на завод проривається вже група у складі 15 чоловік.
- 13 чи 14 червня проривається бронетранспортер з підкріпленням та боєкомплектом.
Американський Інститут вивчення війни ISW у черговому своєму звіті не зміг однозначно сказати, чи зберігають нині росіяни свої позиції на Агрегатному заводі.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що головне завданням української армії на сьогодні – не дозволити військам Росії просунутися в Харківській області.