Підтримати
Уже кілька днів поспіль Сербію згадують у топ-новинах багатьох країн. Адже вперше після запровадження Заходом антиросійських санкцій член недавно створеного уряду Сербії міністр економіки Раде Баста закликав запровадити санкції проти російського агресора.
Баста не належить до опозиції, понад те — він член «Об’єднаної Сербії», що є давнім союзником Соціалістичної партії Сербії нинішнього міністра закордонних справ Івіци Дачича (давнього коаліційного партнера Сербської прогресивної партії президента Александара Вучича). Партія не підтримала заяву свого члена.
Заява неочікувана, після неї багато політиків країни завмерли в роздумах: що це було? Цю заяву зроблено за вказівкою Вучича? Чи це самодіяльність міністра? Як бути і що казати?
Перші коментарі почали з являтися лише за добу. Найсміливішим став Александар Вулін, колишній міністр оборони і внутрішніх справ, соратник Вучича, лідер соціалістичного руху, «батько» сучасного «сербського світу» і вірний поплічник Москви, який висунув вимогу відставки Басти.
Опосередковано Вуліна підтримала Марія Захарова з російського МЗС. Намагаючись бути дотепною й інтелігентною, вона висловила «подив» у зв’язку зі згаданою заявою та нагадала, що Москва завжди «поважала» Сербію (мабуть, саме тому й приєдналася у 90-х роках минулого століття до міжнародних санкцій проти Белграда).
Глава МЗС Івіца Дачич у свою чергу нагадав, що Сербія виконуватиме рішення своєї Ради національної безпеки і виступає проти санкцій. Поки що це всі публічні коментарі.
Безумовно, постає питання: як така заява міністра економіки стала можливою? На мою думку, є кілька причин.
Перша. Це, безумовно, тиск Заходу, який наполягає на впровадженні санкцій проти Росії. Нагадаю: Вучич має мрію — привести країну в Євросоюз. Для цього йому треба провести переговори щодо вступу, які майже зупинилися саме через відмову Белграда приєднатися до санкцій. Несподівано очільниця уряду Ана Брнабич за кілька днів до заяви Басти нагадала уряду, що однозначна підтримка Сербією санкцій є обов’язковою умовою відновлення переговорів та продовження євроінтеграції. Інакше нічого не буде.
Друга. Західні лідери неодноразово казали, що відмова підтримати санкції матиме негативні фінансово-економічні наслідки (про що ми ще 30 сiчня цього року розповідали у статті «Ультиматуми для Сербії та Косова: терпець Заходу урвався»). А це загрожує глибокою політичною та економічною кризою і втратою Вучичем влади.
Третя. Після останніх загальних виборів у жовтні 2022-го відбулися кардинальні зміни в уряді. Головне — з нього були виведені одіозні проросійські фігури, наприклад уже згаданий Вулін. І вперше в уряді з’явилася група проєвропейських міністрів, налаштованих на продовження євроінтеграції (більшою чи меншою мірою). Серед них міністри енергетики Дубравка Джедович Негре та інтеграції Таня Машевич, міністр будівництва, транспорту та інфраструктури Горан Весич, інформації та телекомунікації Михайло Йованович і той-таки Раде Баста. Прем’єр Ана Брнабіч також дедалі частіше говорить про необхідність приєднатися до санкцій, оскільки «країна вже розплачується» за їх невпровадження.
Єдиний антисанкційний фронт, схоже, прорвано. При цьому слід підкреслити, що не важливо, скільки міністрів із 25 членів уряду підтримують ту чи іншу позицію. Головне — політична орієнтація самого Александара Вучича, що, як і раніше, формує зовнішню політику та остаточне рішення з будь-якого «гострого» питання.
І, нарешті, четверта. Вучич веде внутрішню гру навколо санкцій, яка дає можливість почути іншу точку зору, якщо вона є. Його висловлювання з цього приводу досить суперечливі — від «ніколи не запровадимо/приєднаємося» до «ми будемо змушені». І, як сказав недавно, він не може присягнути, що санкції не буде запроваджено. До речі, й Дачич із початку року став припускати можливість приєднання до санкцій.
Схожі, часом суперечливі висловлювання дають політикам можливість озвучувати іншу точку зору, відмінну від офіційної, але не набагато. І побачити реакцію всього політикуму країни та зробити відповідні кроки. Можливо, тому й пролунала заява Басти?
Заяву міністра економіки можна розцінювати і як сигнал Заходу — Сербія поступово змінює своє ставлення до російської агресії (але це буде дуже повільно і не миттєво); вона продовжить свою послідовну політику в ООН, де й надалі підтримуватиме резолюції Генеральної Асамблеї, які засуджують Росію; Вучич дедалі активніше буде наголошувати на забороні сербським громадянам брати участь у війні в Україні, забороняти діяльність організацій, аналогічних ПВК «Вагнер», і спростовувати безпосереднє постачання зброї ЗСУ. А Сербія врешті-решт приєднається до санкцій.
Тому необхідно сформувати в суспільстві позитивне ставлення до цього питання, довести, що іншого шляху немає, та забезпечити захист тим, хто обстоює запровадження санкцій. Мабуть, саме для того Вучич почав учора процес формування Народного руху за державу. На його думку, в ньому мають об’єднатися партії, представники різних соціальних і професійних груп, звичайні громадяни. Але тільки ті, котрі одностайно й чітко підтримують політику президента — внутрішню та зовнішню. У тому числі й антиросійські санкції та угоду між Косовом і Сербією, яку запропонував Євросоюз (але це вже інша історія).
Не випадково із заявою про необхідність впровадження антиросійських санкцій виступив саме міністрекономіки, який «не може дивитися» на «величезний тиск, що чинять на президента Вучича». Баста, з одного боку, вже бачить погані наслідки для економіки Сербії, спричинені негативним ставленням до санкцій. А з іншого — він зрозумів, що настав сприятливий час для такого кроку: країна майже позбулася залежності від російських енергоносіїв, що було найбільш чутливим і небезпечним для Белграда. І про нові можливі інвестиції з ЄС він теж не забуває, оскільки постійно доводиться чути від західних колег про необхідність приєднання до санкцій та про наслідки для країни, якщо такого кроку вона не зробить: інвестиції зупиняться й почнеться їх відкликання. А західні інвестори сьогодні Сербії конче потрібні.
Мабуть, багато хто з українців, прочитавши заяву міністра Басти, з надією подумав: «Ух ти, супер, серби починають нас підтримувати». Але не все так просто.
Безумовно, запровадження/приєднання Белграда до антиросійських санкцій стане значною підтримкою Україні у її спротиві російській агресії. Але є проблема Косова, де Росія, член Ради Безпеки ООН, підтримує позицію Сербії «Косово — це Сербія». І втрачати цю підтримку Вучич поки що не готовий, оскільки це може знищити його політичну кар’єру. Російський вплив нікуди не зник, у Сербії існує потужне проросійське політичне лобі. У тому числі в силових структурах.
Тому поки що не варто сподіватися, що непогану сербську зброю українські вояки отримають прямо завтра. Подивимося спочатку, які ж наслідки матиме заява міністра уряду Сербії Басти про необхідність запровадження антиросійських санкцій. Але простору для маневру з цього питання у сербської влади все менше. Санкції дедалі гучніше стукають у зал засідань сербського ряду.
Минуло майже чотири доби після заклику Раде Басти запровадити санкції. Але президент Вучич іще мовчить…
Більше статей Володимира Цибульника читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google