Бойові медики: як не впасти в ступор від жаху й не вигоріти

Медик на полі бою не має права впасти в ступор від жаху або піддатися паніці. Він має за будь-яких обставин виконувати свій обов’язок — рятувати життя людей. Але як не вигоріти? В яку броню одягти свої нерви, свій мозок?

Український благодійний фонд Repower із 2022 року реалізує проєкт психологічної реабілітації військових медиків. Це сім програм, дві з яких медики з передової пройшли в Іспанії, решту — у Швеції. Це не просто релакс на узбережжі, а ще й навчання. Бойові медики повертаються в стрій, озброєні новими знаннями, з відновленою психікою, й продовжують виконувати свій обов’язок на полі бою.

— Програма реабілітації військових медиків, яку реалізує Repower, — це приголомшливе психоемоційне розвантаження, — ділиться враженнями один з учасників сьомої, «шведської» програми, фельдшер Державної прикордонної служби Євген Гореєв. — А крім того, ще й безцінна інформація. Організатори — великі молодці! Вони дали змогу перезавантажитися бойовим медикам, уникнути вигоряння, що властиво нашій професії, запастися новими силами, новими знаннями.

Ми прослухали курс лекцій про те, як допомогти пацієнтові впоратися з панікою, як вивести солдата зі ступору. Тобто якщо воїна «клинить» під час ведення бою, ми втрачаємо бойову одиницю. Раніше нам казали: «Дай солдатові стусана, й він вийде зі ступору». Але насправді це не працює, ми такою «терапією» лише погіршуємо психічний стан воїна. Нам дали дієвий алгоритм виведення солдатів зі ступору або панічної атаки.

— Чи доводилося вам особисто на полі бою надавати допомогу бійцям із такою симптоматикою? Як виглядає жах зблизька?

— Я проходив службу на адмінкордоні з Кримом. На самому початку російського вторгнення в Україну ми виходили звідти. І коли зупинилися, щоб вишикувати колону…

— Навіщо? Щоб стати дуже помітною ціллю для агресора?

— Щось таке. Стовідсотково совкова доктрина. Як було написано в підручнику, виданому десь у 1980-х роках, так і робили. Трохи пізніше доктрину докорінно змінили, ми почали воювати ліпше.

Отож, коли командири взялися вишиковувати «велику гадюку», налетіли дві російські «сушки» і вщент, саме вщент, розбили всю нашу колону. Було дуже багато «двохсотих» і «трьохсотих». Тоді я вперше побачив, що таке помутніння свідомості. Люди були охоплені жахом, не розуміли, що відбувається. Одні металися й кричали, інші з осклянілими очима застигли в ступорі або йшли, як зомбі, не розуміючи, куди й навіщо. Таке я бачив у якомусь фільмі про війну, а тоді, в лютому 2022-го, під Каланчаком побачив навіч.

Стали підносити поранених. Я їх перебинтовував, але почали детонувати боєкомплекти. Я заліг. Усе життя прокрутилося в голові. Згадав усі щасливі моменти. Перед очима стояли двоє моїх дітей… Хтось кричав: «Медик! Медик!». А мені хотілося забути, що я медик. Але тут товариш штовхнув мене в плече й каже: «Жеко, тебе кличуть». Я вийшов зі ступору й прокричав: «Я тут!» І почав працювати.

— Немає нічого страшнішого, ніж усвідомлювати, що тебе вбивають, і бачити навколо смерть... А як ви опинилися у Швеції? Як потрапили до програми психологічної реабілітації військових медиків?

— Запропонував мій безпосередній начальник, який уже пройшов курс. Я гадав, буде лише навчання, але він сказав мені: «Жеко, ти відпочинеш». Командування подало мою кандидатуру організаторам програми. Я пройшов співбесіду, потім був переліт.

— І які враження від релаксу й тренінгу на Скандинавському півострові?

— Чудові! В місті Істад на крайньому півдні країни в своєму кемпінгу нас приймав великий друг України Матс Юханссон. Він вклав у реалізацію програми особисті кошти. Ми жили просто на узбережжі Балтійського моря. Літали на параглайдингу, плавали на електросерфі, вчилися грати на губній гармоніці. Парилися в сауні, а потім пірнали в крижане море. Релаксували. Загалом емоцій, вражень дуже багато. Це, як виявилося, було вкрай важливо для відновлення. Щоправда, й віддалило від українських реалій: уже коли приступив до виконання обов’язків, вирішили з товаришем по службі порибалити у вільний час із човна. Спасибі військовим, які побачили нас і крикнули: «Вас уже засікли з російського безпілотника! Зараз буде приліт, біжіть у посадку!» Щойно відбігли, як у човен влетіла російська ракета.

— Яким було ставлення шведів до українських військових?

— Прекрасне. Багато хто з них, коли чув українську мову, вітав нас українською: «Слава Україні!» Я дуже вдячний організаторам програми й шведській стороні за відпочинок і науку.

***

Командувач медсил повідомив, яких спеціалістів бракує на фронті

Отже, БФ Repower завершив сьомий проєкт інтенсивного психологічного відновлення для діючих військових медиків і волонтерів. Нова сотня учасників із 68 військових частин і ряд волонтерів пройшли десятиденну інтенсивну програму психологічного відновлення на півдні Швеції, недалеко від міста Істад.

— Шведський підприємець Матс Юханссон побачив публікацію про наш фонд на Фейсбуці й захотів нам допомогти, — ділиться глава благодійного фонду Марина Садикова. — Розповів, що він є власником комплексу Beach House у передмісті Істада, й погодився розмістити сотню учасників і команду організаторів на його території. Так місцем проведення нашого сьомого проєкту став південь Швеції, й усю програму ми будували навколо цієї локації.

Учасники програми щодня проходили групові й індивідуальні сесії із психотерапевтами, прослухали теоретичний і практичний курси з діагностики психологічної травми, першої психологічної допомоги, регуляції тривоги та інших психоемоційних станів, а також способів відновлення після легкої черепно-мозкової травми.

Відповідаючи на запитання, в чому полягає особливість проєкту Repower, Садикова наголосила, що в Україні немає інших програм, які б займалися психологічним відновленням українських військових медиків за кордоном.

— Ми хочемо запобігти складним психологічним розладам, відновити сили й мотивацію для подальшої служби військових медиків. Для цього ми розробили спеціальну програму, яка поєднує активності для ментального здоров’я й тіла. Без стійкого фінансування та державної підтримки за півтора року ми змогли провести сім програм психологічної реабілітації військових медиків і залучити 504 учасники. До кінця року плануємо залучити ще 400. Нині стартувала вже восьма програма. Цього разу — в Данії, — розповіла Марина.