В той час, як російське повномасштабне вторгнення в Україну наближається до своєї першої річниці, посилюються розмови про те, що Москва скоро почне новий великий наступ. Деякі коментатори переконані, що цей наступ вже почався. Зрештою, останнім часом з’явилися повідомлення про те, що російські війська намагаються йти в атаку на кількох ділянках фронту, який простягається на сотні кілометрів з півдня на схід України.
Очікуваний наступ - це спроба Москви відібрати ініціативу після багатьох місяців невдач на полі битви і принизливих відступів, які підірвали репутацію Росії як військової супердержави. Владімір Путін тепер відчайдушно намагається показати, що його вторгнення знову йде за планом. Тому він накопичує великі резерви для нового удару, щоб пробити українську оборону. Однак, після року катастрофічних втрат, які сильно виснажили більшість найбільш престижних російських підрозділів, зберігаються сумніви щодо здатності невипробуваного в боях поповнення проводити широкомасштабні наступальні операції, - пише в своїй статті експерт Atlantic Council Пітер Дікінсон.
Перші свідчення говорять, що в Кремля немає причин для оптимізму. Тисячі російських солдатів включно з елітними морськими піхотинцями були вбиті в кінці січня і на початку лютого під час невдалої спроби штурмувати місто Вугледар. Дікінсон вказує на те, що провальна атака спровокувала розчарування і гнів серед прокремлівських військових блогерів, які почали звинувачувати командування армії Росії в некомпетентності. Британська військова розвідка дійшла висновку, що події біля Вугледара призвели до «найвищого рівня російських втрат з часів першого тижня вторгнення».
Автор пов’язує високий рівень російських втрат з мобілізацією понад 300 тисяч чоловіків в Росії, які пройшли неповну військову підготовку. Це поповнення допомогло Росії зупинити наступ українських військ взимку. Але лишається не зрозумілим, на скільки ефективні мобілізовані росіяни в наступальних операціях. Багато з них не дуже раді своїй новій ролі в провальному вторгненні Путіна. З першого тижня лютого в соціальних мережах з’явилося багато відео, в яких групи мобілізованих скаржаться на все: від відсутності базового військового спорядження до самогубних наказів командування. В одному доволі типовому відео матері і дружини мобіліщзованих солдатів з Татарстану стверджували, що їхніх чоловіків використовують як «гарматне м’ясо» в Україні.
«Оскільки очікується, що сотні тисяч мобілізованих росіян візьмуть участь в великому наступі Путіна, цей тренд може стати серйозною загрозою для Кремля. Якщо нинішній рівень втрат можна вважати певним показником, тоді майбутня атака може призвести до безпрецедентних втрат життів і спровокувати повний крах морального духу серед вже деморалізованих мобілізованих солдатів Росії. Це зробить життя російської армії в Україні дуже тяжким. Їй доведеться мати справу з порушеннями дисципліни, що сильно обмежить її здатність вести наступальні операції», - пише Дікінсон, допускаючи, що такий хід подій може мати непередбачувані наслідки.
При цьому він нагадує про досвід самої Росії за 1917 рік, коли армія в розпал війни відмовилася виконувати накази. Дікінсон визнає, що, звісно, про повстання мобілізованих солдатів говорити ще дуже рано. Разом з тим, збереження військової дисципліни може стати найбільшою проблемою для режиму Владіміра Путіна. Досі у російського автократа не було жодних внутрішніх загроз. В Росії не спостеріагається серйозної антивоєнної активності. Через рік після початку вторгнення незгодні або вирішили мовчати, або поїхали з Росії. Також удар санкцій Заходу виявився не таким сильним, як очікувалося. І він точно не став фатальним. Це може змінитися, якщо економічні прогнози Росії погіршаться. Однак, наразі немає жодних ознак того, що скорочення доходів або зникнення західних товарів з російських полиць стане причиною для протестів найближчим часом.
Відносний спокій на домашньому фронті Путіна сильно контрастує з тяжким становищем його армії в Україні. Спочатку Путін очікував провести швидку і переможну кампанію, яка б підтвердила статус Росії як великої військової держави і знищила б українську державність назавжди. Натомість він опинився в найбільшому європейському конфлікті з часів Другої світової війни. Тож щоб вирвати перемогу з пащі поразки, Путін тепер змушений покладатися на чисельну перевагу, яку забезпечує масова мобілізація.
«Це перевірена російська тактика, але вона також тягне за собою серйозні ризики. Результатом відправки тисяч непідготовлених чоловіків в бій проти загартованих і мотивованих українських військ може стати той тип бійні, який ламає армії. Якщо це станеться, наслідки будуть відчуті по всій Росії. Вони можуть дестабілізувати весь режим. Путін може раптом зрозуміти, що порятунок його вторгнення - це найменша з його проблем», - вважає Дікінсон.