Atlantic Council: Росія ніколи не була державою або "Чому у Кремлі не можуть прийняти свої кордони"

Росія ніколи не була державою в загальному вживанні цього терміну, - йдеться в статті Atlantic Council, в якій автори намагаються  зрозуміти нинішню одержимість Росії Україною.

"На відміну від сучасної турецької держави, яка виникла з Османської імперії, або Великої Британії, яка здобула і втратила імперію, Росія ніколи не мала ідентичності, окремої від імперії", - зазначають Джон Сіфер, який працював у ЦРУ 28 років та Глен Чафец, що має понад 30 років досвіду роботи в уряді, і наукових колах США.

Тисячолітня історія Росії — це міф

Наратив Кремля про те, що Росія постала з сучасної України (Київська Русь) — це вигадана Москвою казка. Офіційно схвалене 1000-літня історія Росії — це міф, створений і увічнений самими росіянами, який пропагували покоління російських диктаторів, щоб виправдати свою зовнішню експансію та внутрішні репресії.

Натомість те, що ми сьогодні вважаємо Росією, почалося як нещільна сукупність незалежних міст-держав, до яких входили Новгород, Псков, Смоленськ, Твер і Москва, остання з яких набула особливого значення наприкінці монгольського правління. Тоді Київ був не більше частиною Росії, ніж зараз. Не було спільної мови, спільної адміністрації та спільної ідентичності. Дійсно, минули століття, перш ніж правителі Московії спробують утвердити своє панування над Києвом і землями нинішньої України.

Росія бере коріння від монголів, а не Київської Русі

Саме доба монгольського панування, а не спадщина Київської Русі, проклала шлях до піднесення Російської імперії. За Івана III Московія утвердилася як найсильніша держава-місто, що виникла з монгольського періоду. Він називав себе «царем всієї Русі», але насправді він був більше схожий на градоначальника Великої Москви. Саме цей цар розпочав експансію Московії, започаткувавши так зване «збирання руських земель». Його експансіоністське бачення сприймав практично кожен наступний правитель Московії, Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації.

Прагнення Івана ІІІ до придбання нових територій, часто під виглядом «возз’єднання земель давньої Русі», тривають донині та мали глибокий вплив на світову історію. Як зазначив історик Стівен Коткін, «починаючи з правління Івана Грозного в шістнадцятому столітті, Росії вдалося розширюватися зі швидкістю в середньому п’ятдесят квадратних миль на день протягом сотень років, врешті-решт охопивши одну шосту частину земної суші».

Мало хто з народів, що населяли землі, на які претендував Іван III та його наступники, вважали себе росіянами, принаймні до того, як їх «зібрали». На момент смерті Івана III Московія охоплювала менше п'ятої частини території нинішньої Росії; зокрема, до нього не входила територія сучасної України, Білорусії, Кавказу чи всього Сибіру. Крим, про який панує Володимир Путін, не був частиною Російської імперії, поки Катерина II не відібрала його у кримських ханів у 1783 році.

Динаміка імперського завоювання та русифікації

Якщо Путін хоче виправити історичні помилки, він повинен повернути Крим кримським татарам. Звичайно, він не зробить цього, тому що динаміка імперського завоювання та русифікації є ключовим компонентом легітимності для Путіна, як це було для майже всіх правителів Росії (частково за винятком Єльцина та Горбачова). Росія розширюється, тому що її правителі потребують зовнішньої загрози, щоб виправдати своє самодержавство. Це так само вірно для радянського періоду, як і для Івана Грозного, Петра I та Катерини II.

Путінська Росія оплакує втрату імперської слави і ніколи б не змирилася зі своїм репресивним минулим. Парадокс розширення безпеки та розширення зовнішньої та внутрішньої політики Росії є замкнутим колом, який тією чи іншою мірою відчувають усі імперії. Придбання створює загрози всередині новопридбаних територій і на розширюваних кордонах зростаючої імперії. Експансія вимагає внутрішньої русифікації та репресій і подальшої зовнішньої експансії. Як сказала Катерина II: «У мене немає способу захистити свої кордони, крім як розширити їх».

Ця динаміка може закінчитися двома шляхами: через зовнішнє стримування або внутрішню демократизацію. Останнє виявилося проблематичним для росіян, і сусідам Росії не слід розраховувати, що це станеться найближчим часом. Перший працював раніше, під час холодної війни.

Росія продовжуватиме нападати допоки...

Сучасна Росія залишається імперією і не вважає себе великою державою, якщо не домінує над своїми сусідами. Отже, Росія продовжуватиме погрожувати, нападати та поглинати своїх сусідів, доки Захід не діятиме колективно, щоб стримати її.

Росія та її апологети будуть скаржитися, що стримування ігнорує законні інтереси Росії щодо безпеки. Це вутка, тому що занепокоєність Росії безпекою постійно зростає. Насправді російським лідерам абсолютно нема про що хвилюватися, якщо вони повернуться до міжнародно визнаних кордонів своєї країни 1991 року. Захід  поважав ці кордони. Поки сучасна Росія не вийде за межі своєї глибоко вкоріненої імперської ідентичності, все навряд чи зміниться.