Зворотний відлік українського книгобудування

Згадка про те, що в Україні випускають електронні книжки з використанням технології E-inc або ж електронного чорнила, викликала відчутний інтерес читачів «ДТ». Запитання у листах і на форумі наштовхували на думку, що тему електронних книжок можна і треба продовжити. А тут іще й нагода відповідна трапилася — побачила світ нова модель електроннної книжки із поетичною назвою lBook eReader V3, яка замінила свою попередницю V8.

Для початку зовсім трохи теорії про технологію, котра лежить в основі електронних книжок. Суть її в тому, що поверхня екрана формується з великої кількості мікрокапсул, по одній на кожен піксел. Усередині капсул містяться білі та чорні частки, які під впливом електричного струму підіймаються до поверхні «електронного паперу», формуючи відповідне зображення.

Притому зображення не треба підсвічувати, як в електронно-променевих чи рідкокристалічних моніторах, і, одного разу сформоване, воно не потребує енергії для «підтримки» — електростатичні сили діють самостійно. Як наслідок робота «електронно-чорнильного» дисплея потребує дуже мало енергії, й одного заряду акумулятора для приладу з таким монітором вистачає вельми надовго. Крім того, чим яскравіше світло падає на такий дисплей, тим краще на ньому видно зображення — на відміну, знову-таки, від традиційних моніторів, де яскраве світло «забиває» внутрішнє підсвічування і «сліпить» екран.

Що ж до нової української електронної книжки (яка, коли бути точним, випускається все-таки в Китаї на замовлення і під контролем української компанії MUK), то вона насправді відрізняється від своїх пращурів і конкурентів. Насамперед — знову-таки дисплеєм. Якщо у її попередниці, котра побачила світ під маркою lBook eReader V8, зображення на екрані нагадувало друк на сіруватому цупкому картоні, то у «трійки» при нормальному освітленні ми бачимо фактично папір. Нехай не білосніжно-крейдяний, а з легким сіруватим відтінком, — але, без сумніву, таки папір. Який не мерехтить, не переливається і практично не «блікує» навіть на яскравому світлі. І читання з якого протягом двох-трьох годин втомлює десь як година читання з дорогого і якісного КПК. Коментарі офтальмологів про те, що підсвічені зсередини екрани призводять до зайвого напруження зору, вочевидь, не позбавлені рації.

Хоча досконалості, звісно, у світі немає. І намилувавшись «паперовим» екраном V3, можна і в ньому знайти трохи ганджів. Зокрема, якщо позаду читача знаходиться, приміром, сутінкова кім­ната з точковим яскравим джерелом світла, то плівка, якою покри­тий дисплей, може-таки спіймати полиск — щоб його «загубити», доведеться повертати книжку (і голову) на кілька градусів. Правда, у схожих умовах полиск може спіймати і глянцева журналь­на сторінка, — що аж ніяк не загро­жує існуванню глянцевих журна­лів. Ну і, звісно, почитати у цілко­витій темряві, як із КПК, з V3 не вдасться. Хіба як у глибокому дитинстві — з ліхтарем під ковдрою. До речі, зважаючи на багату комплектацію електронної книжки (картка пам’яті, навушники для вбудованого плеєра, чохол, кард-ридер і ще не пам’ятаю що) доречним, можливо, було б зробити такий собі «premium edition» іще й зі світлодіодним ліхтарем.

Дизайн у V3, скажемо прямо, скромний. Усе максимально просто, квадратно і функціонально. Щоправда, і користуванню дизайн не заважає. Що можна вважати певною перевагою. Пласка чорна дощечка розмірами 12х19 сантиметрів і вагою трохи більшою за 200 грамів із приємного на доторк пластику, по суті, копіює пропорції звичайної книжки. Єдине серйозне зауваження до мінімалістичного дизайну може стосуватися кнопок для гортання сторінок — їх можна було б зробити більшими. Все-таки головний інструмент читача.

Електрона книжка «розуміє» файли формату txt, doc, html, fb2, і ще кілька більш екзотичних. Притому можна міняти розмір шрифту та відстань між рядками, пристосовуючи зображення до вподобань та зорових можливостей. Є ще і внутрішній формат електронної книжки, у який можна конвертувати майже будь-що, включно з таблицями Excel та презентаціями PowerPoint. Проте файли у «рідному» форматі виходять дуже великими — приміром, звичайний текст на 100 кілобайт «доростає» чи не до мегабайта. Щоправда, за теперішніх цін на картки пам’яті це не надто вже й критично.

Вочевидь, так і не створивши документації щодо конвертації PDF-файлів у формат електронної книжки (у V8, наприклад, ця можливість була — але її опис був напрочуд недолугим), виробники пішли іншим шляхом. V3 не тільки коректно читає, але й масштабує PDF-файли — щоправда, підтримуючи тільки три стандартні розміри. Притому збільшення/зменшення масштабу забирає чимало часу (близько десяти секунд), і, що важливіше, добряче підсаджує акумулятор. Будь-які проблеми із кирилічними символами відсутні. І реальна потреба в конвертації теоретично може виникнути тільки тоді, коли в PDF-файлі трапляються зовсім вже крихітні символи, які навіть при максимальному збільшенні незручно читати.

Книжки зберігаються на картці пам’яті формату SD, їх можна розкладати у структуру папок довільної глибини (це, до речі, істотна перевага українського продукту перед електронною книжкою Sony, де книжки скидаються у одну велику «братську могилу»).

Працює книжка на 200-мегагерцовому процесорі, який, хоч і пригальмовує процес відкриття великих текстів, вочевидь, є здоровим компромісом між швидкодією та енергозбереженням. До речі, про енергозбереження — виробники стверджують, що одного заряду акумулятора вистачає на перегортання 8—10 тисяч сторінок. Може, так воно і є, але слід зважити, що, крім перегортання, енергія витрачається і на зчитування нових книжок із карти, їх розбивку на сторінки, та масштабування. Тому реальнішою цифрою, при нормальному користуванні приладом — себто з відкриванням-закриванням нових книжок — є все-таки п’ять-шість тисяч сторінок. Що теж, як не крути, немало.

Швидкодія книжки не є ідеальною. Себто справді великий текстовий файл (більш ніж мегабайт, приблизно 400-500 сторінок у форматі А4) відкривається секунд 10. Не вельми приємно — але й не сильно обурює, добре що «гортання» всередині тексту забирає близько секунди, і впирається вже, здається, не так у процесор, як у обмеження самої технології «електронного чорнила», яка поки не в стані миттєво міняти зображення.

Якщо ж комусь «первісна пауза» видається задовгою, то текстовий файл можна на комп’ютері сконвертувати у «рідний» формат пристрою, і тоді паузи навіть перед відкриттям великого документа триватимуть секунду-дві.

До речі, окрім власне текстів, ще одним застосуванням електронної книжки може бути збереження та перегляд зображень (підтримуються файли формату jpg та bmp). Розглядати високохудожні фотографії на ній, звісно, не варто — а от кілька шматків карт, схем проїзду чи ще чосьго подібного, що не надто страждає від браку кольорів і відтінків, відображаються цілком пристойно. Що ж до високого мис­тецтва, то на екрані V3 дуже симпатичний вигляд мають чорно-білі зображення з великою кількістю тонкої графіки, щось на кшталт двоколірних екслібрисів.

Є у електронній книжці і вбудований МР-3 плеєр. Ані хули, ані особливої хвали він не заслуговує — звук видає більш-менш пристойний. Зрозуміло, тільки на навушники. Теги часом читає, часом — ні. Хоча, з другого боку, послухати музику в процесі читання інколи буває приємно. Особливо коли в маршрутці доводиться рятуватися від «шансону» у глухих ізолюючих навушниках. Тому таку функціональність можна тільки вітати.

А загалом, lBook eReader V3 справляє враження цілком завершеного і зручного у використанні продукту, який з основним завданням — читанням електронних книжок — справляється цілком добре. Зрозуміло, як в програмній, так і в апаратній частині є що «поглиблювати і поліпшувати», але меж досконалості немає. До речі, як операційну систему книжка використовує Linux, себто у справі поліпшення програмного забезпечення є всі підстави сподіватися на активну самодіяльність користувачів.

Єдиним реальним конкурентом українських книжок можуть стати вироби компанії Sony. І хоча у порівнянні з теперішнім Sony Book Reader продукти компанії MUK видаються явно цікавішими в усьому, що не стосується дизайну, розслаблятися явно не доведеться — два тижні тому японці повідомили про вихід нової модифікації своєї книжки. Отже, все тільки починається.

Пристрої для тестування надані компанією MUK