У бізнесі все побудовано на проєктах: від створення невеликого сайту-візитівки й до запуску ракети Falcon-9. Чи готують до цього випускників вишів?

Випускники університетів дедалі частіше стикаються з проблемою: багато чого з того, що вони вчили, не готує їх до роботи над комерційними проєктами. Причому це стосується не так технічної частини, як організаційної, - перші кілька місяців молоді IT-фахівці витрачають час на те, щоб зорієнтуватися в тому, як організовано процес у реальних проєктних командах. Хоча в багатьох IT-компаніях саме "проєкт" лежить в основі бізнес-моделі.

Студенти старших курсів розвивають технічні навички, але при цьому не набувають прикладного досвіду роботи над комплексними завданнями й проєктами. Але якби навчальний процес було побудовано на принципах, наближених до "бойових", то інженеру-початківцю було б легше освоїтися в компанії, а час його адаптації суттєво скоротився б. І це лише один бік медалі. У цій статті ми хотіли б детальніше розповісти про проєктний підхід у сфері освіти.

У чому полягає суть проєктного підходу

Проєктний підхід - спосіб організації роботи, суть якого полягає в поділі великого завдання, що називається проєктом, на етапи (підпроєкти або віхи/фази). Також при цьому формуються проєктні команди, орієнтовані на водержання очікуваного результату в термін і згідно із заданими критеріями якості. Так розробляються невеликі сайти-візитівки, комплексні програмні продукти, а також запускаються ракети Falcon-9.

Способів реалізації проєктів при цьому досить багато, але всі вони мають певний набір процесів і практик, які, на нашу думку, цілком реально використовувати в навчальному процесі. Як варіант, лабораторні, курсові й дипломні роботи можна згрупувати в один комплексний проєкт. Його реалізація потребує правильного підходу до декомпозиції, планування, роботи в командах, перевірки та демонстрації результату, а також уміння представити результат своєї роботи "замовникові".

Тобто з допомогою впровадження проєктного підходу змінюється сприйняття процесу навчального "проєкту". І для того щоб його успішно завершити, потрібно додержуватися плану та постійно його коригувати, демонструвати проміжні результати й бути відповідальним не тільки за свою роботу, а й за зобов'язання, взяті командою. Будьмо реалістами, успішна здача реального проєкту не передбачає роботи в форматі "починаємо вчитися за два тижні до сесії". Саме ці цінності ми й хотіли б прищепити студентам ще на етапі навчання у виші.

За результатами дослідження Міжнародної асоціації управління проєктами (IPMA), нові підходи в управлінні дають можливість поліпшити прогнозованість і стабільність кінцевого результату. А також заощадити до 20–30% часу і 15–20% ресурсів. Ба більше, якщо роботу організовано правильно, вчасно завершуються 64% проєктів.

Однак, крім організаційної частини, не менш важливо прищепити випускникам навички командної роботи. І цьому теж сприяє переформатування концепції від "одна людина - одна лабораторка/курсова/дипломна робота" до "одна команда - один продукт".

Чому проєктний підхід потрібен в освіті

Перевага впровадження проєктного підходу - наближення навчального процесу до реальних умов розробки програмних продуктів. Таким чином, крім зменшення часу адаптації в IT-компаніях, можуть поліпшуватися показники студентських команд: успішність і зацікавленість у предметі. Також такий підхід допомагає за коротший термін одержувати більший результат. Ця методика додає інтерактивності та привчає студентів до дисциплінованості. А для закріплення знань по темі викладач ініціює навчальний проєкт, який команди поетапно реалізовують протягом семестру.

Проєктний метод може бути також елементом гейміфікації навчального процесу, тобто учням буде набагато цікавіше вивчати предмет на практиці та виконувати завдання в команді, а не поодинці. І тоді вони виявлять більшу активність і вчитимуться взаємодіяти одне з одним. До того ж студенти сприйматимуть викладача не просто як людину, що виставляє оцінки, а як керівника проєкту, - а значить, не боятимуться звертатися за порадою, рекомендацією або зворотним зв'язком.

У викладача, своєю чергою, з'явиться більше часу. Замість того, щоб перевіряти однакові лабораторні в усіх студентів, він у ролі менеджера зможе приймати роботу групи й забезпечувати коригувальний зворотний зв'язок, тобто більше стежити за процесом. До того ж такий формат мотивує студентів більше контролювати результати роботи всіх учасників ще на початковому етапі, адже успіх групи залежить від успіху кожного окремо. Крім того, спільно обговорюючи вирішення завдань, студенти вчитимуться одне в одного точно так само, як і в командах комерційних проєктів. І останній немаловажний чинник - результат роботи команд завжди буде різним. Завдання, яке треба буде вирішити, може бути одне, але вирішить його кожна команда по-своєму. І те, як досягається потрібний результат, може не раз здивувати викладача, - йому буде набагато цікавіше приймати проєкти.

Проєктний підхід насправді вже практикується в деяких навчальних закладах. Так, Інститут проєктного менеджменту створив стратегію із впровадження проєктного менеджменту на рівні середньої школи 2017 року, а ще 2006-го в італійській початковій школі стартувала тренінгова програма з проєктного підходу. Після неї вчителі запускали пробні проєкти, залучаючи до роботи над ними учнів віком від 7 до 11 років. Педагоги зазначили, що діти розібралися, як працювати в команді та самостійно справлятися з поставленими завданнями. Учні розповіли, що почувалися більш мотивованими, - їм хотілося виявляти креативність, і вони не боялися брати на себе відповідальність за свої дії. Ба більше, в Україні теж є така практика - проєктний підхід уже застосовується в навчанні дітей молодшої школи. Приміром, дочка Олександра Марія навчається в четвертому класі, в її гімназії класний керівник використовує принципи проєктного підходу для таких предметів, як "Я у світі". Діти самостійно діляться на групи, розподіляють завдання й у результаті представляють власний проєкт перед своїми однокласниками.

Яким чином впроваджувати проєктний підхід в освіті

Проєктний підхід можна застосовувати частково, і, більш того, з цього варто розпочати. Викладач може поекспериментувати з подачею матеріалу та практичними заняттями самостійно. Для цього йому слід ознайомитися з базовими принципами проєктного підходу й імплементувати деякі практики в навчальний процес.

Також нині часто організовуються різні курси з проєктного менеджменту, є чимало фахівців, з якими можна порадитися. Але найчастіше для змін знадобиться саме особиста мотивація.

Почати можна з використання проєктного підходу на практичних заняттях. Суть у тому, щоб розбити групу студентів на команди, запропонувати їм на вибір кілька проєктів за темою предмета. При цьому в кожної команди є свій лідер, а викладач виступає як у ролі клієнта, так і, приміром, замовника (Product Owner). Це своєрідна емуляція реального процесу розробки продукту в IT-компаніях.

Університети традиційно вважаються доволі консервативними. Однак їм дедалі більше потрібен зворотний зв'язок від ринку, щоб давати актуальні знання своїм студентам. Адже абітурієнти йдуть на спеціальності, які забезпечують хорошу практичну підготовку. І проєктний підхід насправді належить до однієї з базових речей сучасної IT-індустрії, і цього методу слід навчати на технічних факультетах. Фахівцям-початківцям усе-таки важливо розуміти як технічні моменти при розробці, так і організаційні. У такий спосіб виграють усі. Університети залучають більше студентів, які потім легше адаптуються до реальних умов. Викладачі також виступають більше як експерти, а не просто перевіряльники. Час оптимізувати й модернізувати навчальний процес.