Першоквітневий форум

Перший Український Форум Інтернет-діячів, попри кількість великих літер у назві, виявився подією не пафосною і достатньо цікавою. Принаймні, переважна більшість відвідувачів, прийшовши вранці, таки дожила до вечірнього закриття.

Перш за все – про масштаби. Які, звісно, вражали. Більш ніж тисяча учасників зі всієї України, чотири безперервних потоки (бізнесовий, рекламний, технологічний і веб-2.0-ний), доповідачі, імена яких направду чимало значать для аудиторії – все це свідчить про успіх. Увага до події і кількість учасників, здається, були приємною несподіванкою для організаторів.

При тому не можна сказати, що форум якось гіперактивно рекламувався. Здається, просто настав слушний момент для подібних велелюдних і «універсальних» заходів – і тому перша ж спроба «вистрілила».

Щодо змістового наповнення, то рівень запропонованих доповідей був вельми нерівномірним. Траплялись доповіді блискучі, доповіді якісні, і доповіді, відверто кажучи, сіруваті. Ситуацію, проте, майже стовідсотково рятував «чотирипотоковий» режим – якщо ставало нудно, втеча до сусідньої аудиторії, зазвичай, допомагала.

Ще одною особливістю переважної більшості доповідей форуму – принаймні, бізнесового й рекламного потоків – стала «антикризова» спрямованість. Інколи складалось враження, що доповідачі й аудиторія навзаєм переконують одне одного – «Все буде добре!».

Попри очевидний психотерапевтичний ефект, роль якого також не можна применшувати, подібний позитивний настрій стимулював до певного інтелектуального пошуку. І в бізнесовому, і в рекламному секторах доповідачі старанно шукали (і знаходили, звісно) можливі шляхи не просто пережити економічну кризу, але й скористатися з неї. При тому шукали як у тактичному сенсі – скільки відсотків ринку можна «відкусити» у переляканих конкурентів, які «стискаються» для збереження рентабельності, так і в метафізичному майже полі. Принаймні, слів про зміну парадигми комунікації між виробником, продавцем і покупцем, до чого призвела, чи то пак ось-ось призведе електронна комерція, було сказано чимало.

А загалом, криза – кризою, але існуванню українського сектору інтернету, здається, нічого не загрожує. Рекламні бюджети транснаціональних корпорацій худнуть – але нерідко при тому «перерозподіляються» у бік ефективнішого носія. Люди як шукали інформацію в інтернеті – так і продовжують це робити. Якщо раніше всіх цікавили, приміром, кредити й магазини – то зараз додався інтерес до ремонтних майстерень чи секонд-хенду, тільки і всього. А професіонали, як бачимо, із задоволенням збираються на сеанси спілкування й обміну майстерністю, не шкодуючи, не зважаючи на кризу, сотні-другої гривень за можливість «себе показати й на інших подивитись». Життя продовжується.