Лікар форум

04 грудня, 2009, 13:57

Автор Тарас Паньо Журналіст

Автор Катерина Паньо Журналіст

Ніщо так не захоплює людину, як розповіді про власні недуги. Ми всі чудово розбираємося в хворобах і способах лікування — адже ми стільки разів хворіли та доглядали за хворими, що нічого не навчитися просто неможливо. В кожному порядному домі знайдеться довідник лікарських препаратів або атлас першої медичної допомоги, який надає нам впевненості в наших силах. Та ще краще мати на цей випадок комп’ютер, приєднаний до Інтернету. Тому що в реалі такі розмови не завжди зручні, не завжди доречні, та й просто нудні — спробуйте довго утримувати увагу друга, який забіг на чарку чаю, подробицями своїх ниркових кольок чи вмістом мокротиння при кашлі. Хіба що він сам переніс туберкульоз. Так само й он-лайн — теми «про здоров’я» виникають час від часу на будь-яких форумах, але для докладного обговорення в Інтернеті є спеціально відведені місця.

Насамперед це форуми. До них належать як суто медичні, присвячені конкретним захворюванням і групам захворювань, так і більш загальні — жіноче здоров’я (не обов’язково гінекологія — адже жінка, хоч би хто що про неї думав, — це не тільки статеві органи), чоловіче здоров’я на «чоловічих» сайтах (мало чим відрізняється від «жіночих» — тільки поправкою на стиль викладу та особливості анатомії), дитяче здоров’я на сайтах для батьків і підлітків, репродуктивне здоров’я на сайтах і форумах, присвячених вагітності, інтимному життю, знайомствам тощо.

Медичні форуми, як і будь-які інші, діляться за рівнем професіоналізму та інтересами — це може бути просто балачка «бувалих» і «новачків» без втручання спеціалістів-медиків, а може бути форум, у роботі якого беруть участь чи навіть модерують його люди, котрі безпосередньо пов’язані з медициною. Інтернет наводнюють також і форуми всіляких чудотворців, прибічників різноманітних «нетрадиційних методів лікування», біодобавок, борців із вакцинацією. У принципі побіжного перегляду постів, як правило, вистачає, щоб зрозуміти, куди тебе привів гугл за чітким запитом «болить праворуч унизу, що робити».

Чому люди з подібними запитаннями звертаються до форумів, а не прямо до лікаря? У них є на те причини — і досить вагомі.

Найчастіше спілкування на згаданих форумах має психотерапевтичний характер. Одному хворіти страшно. А тут обов’язково знайдеться добра душа, яка напише: дихати не можеш і губи сині? Та я вже більше року весь синій — і нічого, живий, звикати почав. До того ж завжди можна переконатися, що комусь іще гірше, ніж тобі, а це якось заспокоює, надає впевненості. Та й просто поговорити «про це» — вже на душі легше.

Друга (а за наших умов, може, й перша) причина популярності подібного спілкування — невдоволення чи недовіра до лікаря, потреба в роз’ясненні, що лікар його з якихось причин не дав, і віра в чужий досвід. Ніде правди діти, наші лікарі часто не завдають собі клопоту з роз’ясненнями і взагалі зайвими словами, не розмінюючись іноді навіть на «добридень» і «до побачення» — і так до кінця робочого дня в очах ряхтить і в горлі дере. Де пацієнту шукати подробиць, задовольняти законний інтерес? Звичайно, в Інтернеті. Варіант спеціальної літератури відпадає — надто багато латині, та й до бібліотеки ліньки їхати. Поставити запитання, не піднімаючи філейної частини з робочого крісла, набагато простіше.

Крім того, на форумі незграбне формулювання «болить праворуч унизу» можна конкретизувати й отримати бодай приблизне уявлення про те, до якого саме лікаря йти, та ще й довідатися в «бувалих», де цього — неодмінно найкращого в місті — лікаря шукати. Не до дільничного ж... Ми їм чомусь особливо не довіряємо.

Таке спілкування має як свої плюси — можливість перевірити ще раз діагноз і лікування, отримати ще одну думку (якщо на форумі є відповідний лікар), чи просто заспокоїтися (що теж немало), — так і мінуси. Довіра деяких відвідувачів форумів, іноді просто ледачих, або боягузливих, або доведених до розпачу тривалим і марним лікуванням, до місцевих гуру, які не мають до медицини ніякого відношення, призводить до відмови від лікування в лікаря та переходу на самолікування під керівництвом любителя давати поради.

Причини популярності медичних форумів тим не вичерпуються — є просто люди, які люблять роздавати безплатні поради, а є ще й акції з просування ліків, біодобавок, приватних клінік і т.п., які набувають особливо інтимного звучання на форумі. Втім, адміністрація пристойних форумів намагається не допускати в себе подібної джинси. Принаймні якщо її не оплачено.

На всіх форумах — і медичні не виняток — публіка збирається найрізноманітніша і з різною метою. Хтось заходить поставити запитання і прочитати відповіді, хтось просто має хобі — давати поради, а комусь подобається спілкуватися на таку тему. Біда багатьох подібних форумів у тому, що не завжди рядовий пацієнт без глибоких знань у галузі медицини та фармакопеї зможе відрізнити відповідь лікаря-професіонала від відповіді форумного гуру, який опанував термінологію. Втім, людина, яка йде на форум по лікувальну інформацію, має пам’ятати, куди вона прийшла, і розуміти, що відповідальності за продиктоване на форумі «лікування» ніхто не несе.

Власне для спілкування з лікарями більшість медичних сайтів має інший формат — онлайнова консультація. Тут ви частіше за все можете бути впевнені, що маєте справу з лікарем (інформація про нього та його контакти мають бути у вільному доступі), і конкретні запитання з конкретних проблем краще ставити тут. Але до такого запитання вже треба бути готовим (на відміну від форуму). На запитання «в мене болить, що робити» вас напевне відправлять на очну консультацію (якщо це для вас можливо).

Читаючи форуми про хвороби та лікування, важливо не втрачати критичності і пам’ятати: так само, як і на будь-яких форумах, тут багато несвідомої безвідповідальної балаканини і свідомих зусиль модераторів «оживити» форум. Тому, прочитавши пораду лікувати молочницю кока-колою чи при нариві на пальці негайно робити аборт, не поспішайте її виконувати і взагалі впадати в паніку. Просто в деяких людей така манера спілкуватися. А форум — це ж спілкування, а не поліклініка.

Перш ніж довіряти свою проблему форуму, запитайте себе, навіщо ви це робите, і постарайтеся відповісти чесно.

1. Ви лінуєтеся їхати в поліклініку (не так уже й болить...)

2. Ви боїтеся (всі хвороби — від лікарів: заходиш здоровою людиною, а виходиш із кілометровим діагнозом).

3. Ви не зовсім точно уявляєте, до кого з фахівців звернутися, і потребуєте поради.

4. Ви налякані своїм діагнозом і потребуєте розради.

5. Ви в розпачі від тривалого і безрезультатного лікування й потребуєте поради і розради.

6. Ви сумніваєтеся у своєму лікарі та його рекомендаціях.

7. У вашому населеному пункті взагалі немає потрібного спеціаліста.

8. Ви просто іпохондрик, і вам подобається базікати про свої болячки.

9. Ви вважаєте себе знавцем і любите давати поради.

Відповіді 1—2 — глибоко вдихніть і зрозумійте: візиту до лікаря все одно не уникнути. Зробіть це негайно.

Відповіді 3—4 — зверніться на форум, але не забувайте про критичність.

Відповідь 5 — зверніться і по інтернет-консультацію, і на форум — по розраду.

Відповіді 6—7 — це привід радше для інтернет-консультації, ніж для форумного спілкування.

Відповіді 8—9 — форум — ваша стихія, тільки постарайтеся не забувати, що ви відповідаєте за тих, кого приручаєте.

Євген КОМАРОВСЬКИЙ, дитячий лікар вищої категорії, публіцист

— Євгене Олеговичу, з якою метою люди найчастіше відвідують форуми, подібні до вашого?

— Отримати інформацію. На жаль, у нас дедалі частіше інформація, що озвучується лікарем, викликає сумніви — з абсолютно різних причин. Люди схильні сумніватися в кваліфікації лікаря, вважати свій випадок унікальним, думати, що лікар, формулюючи діагноз, призначаючи лікування чи обстеження, має комерційні цілі. І, природно, отримуючи інформацію такого роду, вони намагаються обговорити її з тими, хто вже був чи перебуває в аналогічній ситуації. А вам що призначили? А ви куди ходили? А вас як лікували? Просто поспілкуватися з товаришами по нещастю. Причому бажання такого спілкування може бути як реакцією на відвідування лікаря, так і спробою цих відвідувань уникнути.

— А чи не спонукають такі форуми до самодіагностики та самолікування?

— Спонукають. Та краще обговорювати це на форумі, ніж із бабусями на лавках. Розумієте, людина обов’язково це обговорюватиме. Але рівень людей, які спілкуються на форумах в Інтернеті, в середньому за популяцією вищий, ніж у подвір’ї на лавках.

— Як ви вважаєте, чи обов’язково, щоб модераторами форуму були люди з медичною освітою?

— Головне, що ви маєте розуміти: спілкування на форумі — це інформація для роздумів, а не керівництво до дії. У нас на Форумі лікаря Комаровського це написано великими буквами, і бажано, щоб люди, які відвідують медичні форуми, це добре розуміли. Що однозначно потребує на медичних форумах втручання модератора — це реклама. Величезна кількість повідомлень про те, як нас урятували такі-то ліки чи такий-то лікар, мають комерційний характер, і мої модератори це відстежують.

— А ви самі не використовуєте свій форум як рекламу?

— Як рекламу — ні. Я сам нічого не рекламую. Форум, скоріше, привертає увагу до мого сайта. Його не можна в буквальному значенні назвати медичним. Він присвячений педіатрії, і на ньому більше обговорюються питання догляду, способу життя і серед іншого — дитячі хвороби. Тут люди діляться власним досвідом. Діляться, але не нав’язують. З тими, хто намагається комусь щось нав’язати, ми розстаємося.

— Тобто модерація все-таки необхідна?

— Необхідна і надзвичайно ретельна. Медичні форуми — адекватні, якісні — це надзвичайно відповідально. А вони повсякчас перетворюються на базар. Це трапляється навіть на форумах, де спілкуються лікарі, а що вже казати про ті з них, де спілкуються нефахівці, обговорюючи, сечу якого теляти краще закапувати в очі. Ви розумієте, це зовсім несерйозно. Форум повинен мати чітку ідеологію. Це не просто балаканина. Як на мене, на медичному форумі мають збиратися однодумці. На своєму форумі ми орієнтуємося на думку міжнародних експертів, які доходять певних висновків, — ми із цими висновками погоджуємося. Наприклад, що біодобавки не вживають хворі. Біодобавки — спосіб запобігти хворобі, але якщо хтось каже, що біодобавками лікує, то, з погляду системи охорони здоров’я, він пустобрех, якщо взагалі не злочинець. Тому, якщо в мене на форумі хтось почне розпинатися, що лікує біодобавками, ми його попросимо. Є таке поняття «доказова медицина». Якщо дієвість якихось ліків не доведено прикладами успішного лікування, ми їх не пропагуватимемо. Вони можуть бути чудовими, але нехай спочатку це доведуть — і тоді ми приєднаємося. Це і є ідеологія нашого форуму, з якою всі, хто збирається на ньому і спілкується, повинні рахуватися.

— Лікар, який висловлює на форумі свою думку про дії колеги, може потрапити в незручне становище з погляду цехової етики.

— Ви знаєте, ця проблема виникає дуже часто. Я займаюся віртуальним консультуванням 12 років, за цей час відповів на 70 тис. листів. Як людина, котра з’їла на цьому собаку, я кажу і повторюю: порада віртуального лікаря — інформація до роздумів. Але буває інакше. Ось вам приклад. Люди пишуть, наче підручник цитують: у дитини ночами при нормальній температурі напади кашлю з блювотою. Ти їм відповідаєш, що це абсолютно точно коклюш. А вони тобі: як коклюш? Нам уже три місяці лікують астму! В цій ситуації ти, природно, потрапляєш у незручне становище. Тільки питання етики тут виглядає зовсім інакше: так, ти порушуєш принцип професійної солідарності, але якщо лікар три місяці не може поставити правильний діагноз при очевидних для будь-якого студента симптомах, то мені за себе не соромно.

В яких випадках людині є сенс звернутися по інтернет-консультацію? Як запитати? Наскільки складно — зокрема в етичному плані — давати лікарські рекомендації людям, котрі проходять лікування в інших лікарів? Поділитися своєю думкою ми попросили лікарів, котрі практикують на інтернет-ниві, — консультантів порталу Likar.info.

Артем СУРКОВ, хірург:

Зазвичай люди звертаються по інтернет-консультації в тих випадках, коли в них немає можливості потрапити на очну консультацію або це важко зробити з низки причин (брак часу, вагітні жінки, люди з обмеженими фізичними можливостями та багато інших). Окрім того, інтернет-консультації для багатьох — єдина можливість отримати кваліфіковану професійну консультацію лікаря.

Запитання, адресоване лікареві через Інтернет, має містити якнайбільше професійної (!) інформації й амнестичних даних (вік, вага, перенесені оперативні втручання, захворювання, алергологічний анамнез тощо). За необхідності — виписки з історії хвороби, дані додаткових методів дослідження в електронному (сканованому вигляді) тощо. Це значно допоможе в постановці правильного діагнозу і, в міру можливості, допоможе уникнути помилок у диференціальній діагностиці.

Ефективність інтернет-консультацій, у разі професійного підходу лікарів-консультантів, — досить висока. На Заході прижилося поняття «другої думки», коли діагноз обговорюється колегіально і діагноз ставиться на основі думки кількох спеціалістів зазначеного профілю.

Виходячи з етичних міркувань, спростовувати діагнози, поставлені лікарем під час очної консультації, абсолютно недоцільно й невиправдано сміливо. Але, як правило, консультації не мають принципу «вердикту», радше — доповнюють діагнози лікарів.

Якщо у лікаря-консультанта немає невиправдано завищеної самооцінки і він не ставить за мету самоствердитися за рахунок колег, а проводить незалежну консультацію, — етичної незручності в ході консультації, як правило, не виникає.

Марія ПОПАДИНЕЦЬ,
онколог-мамолог:

— Найчастіше по інтернет-консультацію звертаються, коли потрібна термінова інформація з приводу появи симптомів захворювання, потрібно уточнити діагноз, уточнити, де і в кого найкраще пройти обстеження та де лікуватися. Такі консультації потрібні, коли до людини грубо поставилися в поліклініці або не пояснили, чому вона занедужала і як правильно обстежитися, тобто Інтернет допомагає людям зорієнтуватися. У мене траплялися випадки, коли жінці ставили діагноз «рак грудей», і вона сумнівалася, лікуватися їй чи ні. Після спілкування, хай навіть і заочного через Інтернет, жінка приймала правильне рішення і починала лікуватися у спеціалізованій установі, їй робили операцію і призначали супутню терапію. А це ж врятоване життя! І якщо протягом року завдяки бодай десятьом консультаціям із 1000 ми змогли допомогти людині зберегти здоров’я і життя, то я вважаю, що свою місію інтернет-консультації виконали. У нас часто по консультації звертаються жителі великих міст, де лікарі зі спеціальності, котра їм потрібна, є в кожній поліклініці. Тобто людина сама намагається поставити собі діагноз і самотужки лікуватися. Як ці пацієнти не бояться, що можуть запустити хворобу, пропустити, наприклад, рак або цукровий діабет, і вже потім ніхто й ніколи не зможе їм допомогти?

Окрема категорія тих, хто запитує, — «лікування безкоштовно». Люди вірять, що на лікарській допомозі можна заощаджувати.

Ще одна категорія — психопатичні особи. Вони запитують лікарів різних спеціальностей мало не щодня про будь-яку дрібницю — прищик на шкірі (який вони розглядають через лупу, — у мене був такий випадок у практиці!), «стрельнуло» в боку, місячні почалися на день раніше, синці під очима, набряки вранці на обличчі після пива тощо. Ця категорія пацієнтів знайома лікарям усіх спеціальностей.

Федот ТКАЧЕНКО, хірург-проктолог:

— Мені здається, що консультації в Інтернеті — досить корисна річ, і до лікарів варто звертатися через Інтернет у будь-яких ситуаціях, коли виникають якісь проблеми зі здоров’ям або ж постають запитання стосовно здоров’я. У моїй практиці, а це вже близько двох років роботи в Інтернеті, доводилося досить часто консультувати пацієнтів як з України, так і з далекого і близького зарубіжжя, які з тих чи інших причин не мали можливості звернутися до проктолога. В одних пацієнтів були мовні проблеми або фінансові, в інших — за місцем проживання не було спеціалістів, які б розбиралися у питаннях проктології.

Інша річ, що користь від такої консультації незаперечна лише за умови достатньої кваліфікації спеціаліста, і мені здається, що це вже проблема адміністрації сайта або порталу — кого вони допускають до консультативної роботи.

У режимі віртуальної консультації встановити остаточно правильний клінічний діагноз практично неможливо або дуже важко. Навіть у розвинених країнах, де є телемедицина і є можливість передачі даних дообстеження в повноцінному відеоформаті, найчастіше для постановки діагнозу необхідний очний огляд лікаря. Деякі пацієнти намагаються перевірити свого лікаря. Особисто я цього ніколи не боюся. У складних випадках завжди залучаю до консультацій інших спеціалістів або прошу мого колегу оглянути пацієнта, щоб почути «другу думку». Люди й лікарі — не роботи, і завжди залишається можливість помилки, у тому числі й лікарської. Окрім того, не секрет, що рівень нашої медицини — не найвищий. Є хороші спеціалісти, і якщо такий лікар проводить консультативну роботу в Інтернеті, то, безперечно, це корисно для пацієнтів.

Щоб отримати найбільш повноцінну консультацію через Інтернет, пацієнт повинен максимально конкретизувати свої скарги, незвичні відчуття і за потреби додати, якщо вони є, дані проведених обстежень.

Я намагаюся не спростовувати діагнозів та висновків інших спеціалістів, а висловлювати тільки свою професійну думку як із приводу діагнозу, так і з приводу лікування. Навряд чи було б коректно казати своєму колезі, що він не має рації, тим більше що будь-яка, у тому числі й моя, думка може бути хибною хоча б через те, що ти не бачиш на власні очі пацієнта і не маєш даних клініко-інструментальних обстежень.

Але я вважаю, що на першому місці мають стояти інтереси пацієнта, а не цехова солідарність. Пацієнт має право на «другу думку», особливо у спірних випадках. Інша річ — як консультант підносить свою точку зору. Навряд чи можливо в режимі віртуальної консультації робити категоричні висновки.

Андрій МІДЬКО, психіатр:

— Інколи звернення до лікаря через Інтернет може свідчити про наявність у людини специфічних комунікативних проблем психологічної природи. Буває, що люди звертаються по інтернет-консультацію тому, що не бачать у межах доступності потрібного спеціаліста. А інколи його й справді немає. На мою думку, метою такої консультації завжди є пошук підтримки. Інша річ, що підтримка може бути різною: психологічною (емоційною) або інформаційною. У моєму досвіді — це два основні мотиви звертання.

Як саме оформити своє запитання до лікаря — по-моєму, неістотно. Все, що потрібно, консультант дізнається сам, а особливості «спонтанної» форми викладу — додаткове джерело інформації у разі, якщо людина звертається з проханням психологічної/психіатричної консультації.

Спростувати діагноз лікаря, який проводить лікування, у принципі неможливо, адже це Інтернет. Інколи і доводиться висловлювати альтернативну думку, але вона не завжди є «спростуванням». А що стосується відповідальності, то в нас, за поодинокими винятками, спеціаліст не відповідає за свої призначення та діагнози і при очній консультації. Альтернативна думка, на мій погляд, жодним чином не впливає на авторитет лікаря, який проводить лікування, більше того, лікар повинен бути зацікавлений в альтернативній думці іншого спеціаліста про хворобу клієнта, бо це дозволить йому зняти з себе надмірну відповідальність за ситуацію. Звісно, якщо лікар поглинений ідеєю своєї всемогутності та богоподібності, то тоді йому може видатися неетичною консультація іншого лікаря в Інтернеті. Я думаю, що це — прояв хибного розуміння етичних питань. А що стосується самої «інтернет-обставини» консультації, то, в кожному разі, відповідь консультанта визначається тим, що людина виклала, я так і намагаюся дати зрозуміти: з того, що викладено, випливає те-то й те-то, або — потрібна очна консультація, тобто частка невизначеності в описі свого стану занадто велика. Буває й інша проблема, коли з опису очевидним чином випливає неправильність діагнозу або неправильність лікування. Я думаю, що інтереси хворого — на першому місці, на другому — інтереси колег, які інколи й справді вражають своєю безграмотністю та дрімучою неосвіченістю.

Олександр БАБУШКІН, венеролог:

— Найчастіше люди звертаються до інтернет-консультанта, якщо сумніваються в компетентності свого лікаря або/і адекватності призначеного ним лікування. Якщо пацієнти зіштовхнулися з хамським ставленням лікарів або запідозрили їх у меркантильності, жадібності. Очевидно, люди саме в цих випадках, а також через свою сором’язливість, звертаються по допомогу до Інтернету. Мета інтернет-консультації — отримати ще одну думку. Все інше, мені здається, може тільки принизити лікаря-консультанта. Як можна поставити заочно діагноз або отримати схему лікування? Ефективною консультація буде тоді, коли, прочитавши відповідь (або порозмовлявши з лікарем), пацієнт (хоч трішечки) стане краще почуватися.

Я намагаюся не давати оцінок рекомендаціям колег. Можу порекомендувати звернутися в інший лікувальний заклад, ще раз здати аналізи. Пацієнти не завжди знають свої права. Часто доводиться їх учити бути гідними, сміливими, вимогливими, гордими, думаючими. Я даю їм інформацію, щоб вони могли ширше аналізувати те, що відбувається, й остаточне рішення приймати самостійно.

Я не можу погодитися, що за результат інтернет-консультації лікар-консультант відповідальності не несе. Може, юридичної — й ні, а ось моральна відповідальність — обов’язкова, інакше цей консультант не повинен мати право консультувати. Кожне написане слово може непоправно зашкодити здоров’ю людини, а ось уже потім виправдатися/виправитися перед жертвою у лікаря-консультанта не буде можливості, як, наприклад, при звичайному очному прийомі.

Андрій БАБИК, онкохірург:

— Звертатися по інтернет-консультацію слід тоді, коли людина просто не знає, що їй робити, до кого звернутися. Лікар-консультант у такому разі зіграє роль своєрідного «диспетчера». Але подальше спілкування з пацієнтом я вважаю недоцільним. В умовах Інтернету скласти об’єктивну думку про пацієнта і його проблему неможливо. Інтернет-лікар не має всієї інформації про пацієнта (прихованої, забутої, на думку пацієнта — неістотної), тому теж може помилятися. І що тоді? Лікуватися через Інтернет — це самообман, ілюзія, імітація турботи про своє здоров’я. Адже лікар не знає, що насправді робив пацієнт: які аналізи здав, які обстеження пройшов. Наші ж пацієнти найчастіше звертаються по консультацію через звичайні лінощі. Є ще одна причина звернень: перевірити ще раз дії іншого лікаря.

Спростовувати діагнози або способи лікування лікарів, котрі проводять лікування, доводиться часто. Я намагаюся робити це етично, неначе «додаючи» свої рекомендації до думки колеги. У цьому є етична незручність — і в цьому великий мінус консультацій.

Лікар форум

Популярні медичні форуми та інтернет-консультації