Держава повинна посилити освоєння енергетичного потенціалу сільськогосподарських культур і підвищити обсяги вироблення біомаси з енергетичних рослин та фітоенергетики в цілому, вважають експерти.
На думку завідувача сектору технології вирощування цукрових буряків для виробництва цукру та біопалива ІЦБ УААН, кандидата сільськогосподарських наук Михайла Гументика, зокрема, перспективною й економічно вигідною культурою для виробництва етанолу, бутанолу та біогазу є цукрові буряки.
«Її (культури цукрових буряків) енергетична спроможність — 135–150 ГДж/га. З однієї тонни коренеплодів цукрових буряків, використовуючи відповідну технологію, можна отримати 500 кубічних метрів газу-метану, а переробивши одну тонну гички — 400 кубометрів», — пояснює він у коментарі для «Дзеркала тижня».
За його словами, собівартість 1000 кубометрів такого біогазу становитиме близько 350 гривень, що у 6–8 разів дешевше, ніж ціна природного газу для непобутових споживачів України.
«За розрахунками зарубіжних фахівців, заклавши близько п’яти мільйонів гектарів посівів цукровмісних енергетичних культур для виробництва біогазу, Україна, маючи відповідну кількість біогазових установок, може забезпечити себе власним газом», — впевнений експерт.
Окрім того, перспективною культурою для отримання твердого біопалива у вигляді брикетів та пелетів є енергетична верба (Salix), вважає завідувач відділу технології вирощування цукрових буряків для виробництва цукру та біопалива ІЦБ УААН, доктор сільськогосподарських наук Василь Курило.
«За три роки енергетична верба виростає до шести-семи метрів заввишки й має велику кількість паростків. Насадження залишаються продуктивними протягом 20–25 років. І в цей період урожай можна збирати кожних три роки в кількості 30 т/га сухої речовини», — відзначає він.
За його словами, теплотворна здатність абсолютно сухої верби становить приблизно 17–18 МДж/кг. При цьому одна тонна верби з вологістю 40% забезпечує 1 Гкал тепла, а така ж кількість сухої сировини при вологості 15% дає 2 Гкал тепла, наголошує експерт.
Докладніше читайте у статті Романа Якеля «Від газової «сокири» — до енергетичного «гаю» у свіжому номері «ДТ».