Зірка сорок разів повідомляла про свою смерть, перш ніж згаснути

Астрофізика — одна з наук, які в останні роки розвиваються надзвичайно активно. Сьогодні в цій галузі з допомогою надпотужної апаратури, в розробку якої передові держави світу вкладають мільярди доларів, відкривають надзвичайно цікаві явища. Стверджують навіть, що вони зможуть змінити наші усталені уявлення про Всесвіт. А якими досягненнями можуть похвалитися українські астрофізики, котрі майже не отримують грошей на нове устаткування?

Міжнародна група з сорока двох науковців, що працює в Гранаді (Іспанія), відкрила унікальне джерело рент-
генівського випромінювання в нашій Галактиці. Цікаво, що серед її членів є й українські вчені-астрофізики Олена Павленко (Кримська астрофізична обсерваторія) і Сергій Гузій (Миколаївський державний університет). Група працює під керівництвом відомого іспанського астрофізика Альберто Кастро-Тірадо з Інституту астрофізики Андалусії. Науковці завершили всебічне дослідження космічного об’єкта J195509+261406 зов-
сім нещодавно — 24 вересня 2008 р. Результатом стало відкриття, як з’ясувалося, ефектно вмираючої зірки.

Об’єкт відкрито з допомогою космічного апарата SWIFT як гамма-спалах, який зазвичай сповіщає про смерть зірки в далекому Всесвіті. Минуло трохи часу, і виявлене джерело знову спалахнуло в гамма-діапазоні і впродовж трьох діб демонструвало… сорок оптичних спалахів.

На цьому «вмирання» не закінчилося — через одинадцять діб спалах зареєстрували знову, але вже в інфрачервоному діапазоні спектра. В результаті ретельного аналізу з’ясувалося, що об’єкт перебуває не в далекому Всесвіті, а в нашій Галактиці. Невдовзі його бурхлива поведінка змінилася «сплячкою».

«Ми маємо справу з космічним джерелом, — пояснив керівник групи Альберто Кастор-Тірадо, — яке досить довго перебувало у «сплячці» перед тим, як увійти в нетривалий період активності. Скоріш за все, ми виявили так званий магнетар у нашій власній Галактиці».

Вчені надіслали лист до найавторитетнішого наукового журналу — Nature, де публікують повідомлення виключно про надзвичайно важливі наукові досягнення. Цікаво, що левова частка публікацій про відкриття, які потім висувають на Нобелівські премії, друкується саме в цьому журналі.