ЯВОРІВ: СТРИБОК З ПРОПАЩОГО МІСЦЯ

Якщо вам потрібно знайти район на землі, де всі мислимі нещастя зосереджені в одному місці, приїжджайте в Яворівський район на комбінат із переробки сірки. Вистачить під саму зав’язку! Якась лиха доля зібрала тут воєдино букет суворих екологічних лих і помножила їх на економічну безнадійність.

Апокаліпсичні видіння з’являються вже на далеких під’їздах до комбінату. Пагорби покриті якимись дивними зморшками — це просідає та розтріскується земля над зоною розробки підземних покладів сірки. Ідуть під землю будинки сусідніх сіл, поширюються тріщини по стінах добротних будинків військового санаторію, на городах, наче після землетрусу, осідають цілі ділянки. Якщо на розташованому неподалік Яворівському полігоні натовські військові облюбували ні з чим не зрівнянні перешкоди для маневрів, то тут доречно чекати режисерів Голлівуду, щоб вони вибрали майданчики для зйомки фільмів жахів.

Поруч зі зловісно спорожнілим заводом з переробки сірки зяє велетенською дірою кар’єр. Тут на стометровій глибині відсвічує неприродним кольором озеро. Якщо ви зможете спуститися до нього, відразу відчуєте різь в очах. Ті, хто тут працює, вас попередять: «Не здумайте терти очі — на ваших руках уже осіли отруйні виділення, тож слизова пошкодиться ще більше!»

Колись у кар’єрі на повну котушку видобували сировину. Комбінат виготовляв із неї понад півмільйона тонн сірки. Для цього доводилося безперервно заглиблюватись у землю. Аби міг працювати кар’єр, дві річки, що протікали його територією, відвели вбік. Але відтоді багато чого змінилося. Сірку північний сусід перестав купувати. Виробництво зупинилося. Залишилася необхідність відкачувати воду з горезвісного кар’єру, який розкинувся майже на 600 гектарів. Боронь Боже зупинити ці роботи — вода, насичена сірчаними виділеннями, заповнить велетенський котлован. Тоді довкіллю загрожуватиме катастрофа, страшніша від чорнобильської.

Так комбінат — ще недавно годувальник — перетворився на економічний хомут для району. Він безперервно «поїдає» кошти на підтримку порівняно безпечної екологічної ситуації і дедалі тугіше затягує зашморг на місцевому бюджеті. Становище здавалося б цілком безнадійним, якби не з’явилася ідея застосувати як важіль для порятунку ситуації СЕЗ (спеціальну економічну зону). Власне, такі зони зі спе-ціальним економічним режимом в усьому світі використовуються для того, щоб залучити капітали в безнадійні райони, куди вони ніяк інакше не прийдуть.

СЕЗ «Яворів»

Закон України «Про спе-ціальну економічну зону «Яворів» Верховна Рада ухвалила 15 січня 1999 року. Відповідно до нього, СЕЗ «Яворів» було створено на період до 1 січня 2020 року в адміністративно-територіальних межах Яворівського району. Не входять до неї тільки території військового полігону й військових частин. «Яворів» поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони й технологічного парку. Суб’єктами ВЕЗ можуть бути підприємства, розміщені на території цієї зони. До розгляду беруться інвестиційні проекти вартістю не менше 500 тисяч доларів США.

Такий вигляд мають умови роботи в зоні зі слів її керівництва. Реальна картина реєстрації та роботи в СЕЗ доповнюється дуже рясним ситом, крізь яке повинен пройти пошукач, перш ніж стане суб’єктом «Яворова». Спочатку він має зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності на території Яворівського району. Причому його інвестиційний проект необхідно зареєструвати в Яворівській райдержадміністрації. Наступний крок — реєстрація суб’єктом СЕЗ «Яворів» в адміністрації спе-ціальної економічної зони.

Місцеві адміністрації досить прискіпливі. Тож далеко не всі підприємці змогли подолати ці бар’єри. Приміром, відмовлено кільком бізнесменам, котрі пропонували організувати таку популярну тут деревообробку. Їхнє бажання сховатися від податків у пільговій зоні цілком зрозуміле, адміністрація ж свою відмову аргументує тим, що не схильна брати під своє крило виробництва, які можуть успішно розвиватись і без податкових пільг.

Темпи, про які можна тільки мріяти

Виняток зробили для японських підприємців. Утім, їхній проект деревопереробного заводу вигідно відрізняється від усього, запропонованого раніше місцевими підприємцями. Передусім тим, що, за японською технологією, деревина переробляється повністю. Використовується все: сучки, гілки, кора, навіть листя дерев. З пеньків, обрізків, некондиційних обрубків виготовляється чудовий паркет. Невеличкий заводик, змонтований тут, цілком може стати прикладом сучасних технологій у деревообробній промисловості.

Ознайомлюючись із про-філем підприємств, що виростають тут наче гриби, мимоволі дивуєшся: як просто в нас робити бізнес! Для цього зовсім не обов’язково мати потужні мізки і в боротьбі за вільну нішу на ринку винаходити унікальну технологію. Досить зазирнути через сусідній кордон та подивитися, що там «пішло» і дає прибуток. Скажімо, в Польщі працює понад 300 підприємств із виготовлення пінополістиролових плит: вони широко застосовуються в будівництві для утеплення нових будинків. Крім того, поляки з їх допомогою примудрилися повністю змінити ще недавно холодні й потворні панельні будинки. Тепер вони і вигляд мають ошатний, і жити в них стало тепло й затишно. І це ще не все — такі будинки перестали задарма нагрівати зовнішнє повітря.

Але це в них. А в нас поки що працює лише кілька таких підприємств. На комбінаті під одним дахом створено два заводики з виготовлення пінополістиролових плит. Як повідомили мені їхні директори, проблема збуту і, відповідно, конкуренції їх не хвилює: покупці на продукцію знайдуться. Певна річ, підприємець США чи Західної Європи може тільки мріяти про бізнес у таких райських умовах. Що в нас справжні райські кущі для підприємців, я дедалі більше переконувався, знайомлячись із тим, на чому збираються робити гроші ділові люди, вибравши для свого бізнесу СЕЗ «Яворів».

Ось, приміром, в одному з порожніх приміщень монтують польське устаткування для майбутнього цеху з виробництва олійних фарб. Поки що їх возять фурами з Польщі. Фарби в Україні йдуть добре, хоча виходить дуже накладно. Елементарний розрахунок свідчить, що коли змонтувати нехитре устаткування в нас і налагодити фасування фарби в ту саму визнану покупцем упаковку, прибуток буде значно вищим. Любо-дорого дивитися, з якою швидкістю — за лічені тижні — переоснащують цехи, монтують устаткування, навчають необхідні кадри.

У СЕЗ «Яворів» уже зареєстровано 38 підприємств. Укладено договорів більш як на 200 млн. доларів. Уже реально внесено 22 млн. (велика частка інвестицій надійшла з Польщі — близько 30%). Тут є підприємці з Німеччини, Італії, В’єтнаму, Китаю та багатьох інших країн. Це лише перші кроки. Глава Яворівської райдержадміністрації С.Лукашик віщує: найближчим часом сума укладених договорів перевищить 1 млрд. доларів. Він переконаний: багатонаціональний склад інвесторів свідчить про те, що приїхали представники серйозних бізнес-кіл. Щойно вони переконаються, що в піонерів у Яворові справи пішли добре, слідом за ними прийдуть інші. З серйознішими капіталами й технологіями.

Технопарк — рай для винахідників

Тут-таки, на території зони, міститься технопарк, про який стільки мріяли й говорили наші вчені. Не дивно, що ініціатором його створення, як, утім, і всієї CЕЗ «Яворів», був академік Ігор Юхновський. На думку фундаторів, у технопарку мають безперешкодно проходити обкатку та впроваджуватися оригінальні багатообіцяючі технологічні ідеї. Після цього перед ними відкривається шлях (уже на загальних економічних засадах) для впровадження в промисловість України.

До речі, у самому Львові є чудові винахідники з чудовими розробками, визнаними на ярмарках ідей навіть у США. Усе це фундамент для швидкого розгортання справ у технопарку. До речі, двері сюди не зачинені для ініціативних людей з ідеями й з інших регіонів України. Досить згадати, що наші вчені вже проторували шлях до співробітництва в технопарках Китаю, Японії, успішно працюють у технопарках Росії, Європи і США. Чом би не випробувати свої сили вдома, в Україні? Тим паче, що умови для цього є: технопарку зроблено економічне послаблення — мінімальний ліміт проектної вартості не передбачено (для інших напрямів діяльності у СЕЗ «Яворів» він дорівнює 500 тисячам доларів). Немає ніяких обмежень і на види підприємницької діяльності — тут можна робити все, що не заборонено законом! Тож сподіватимемося, що сюди прийдуть зі свіжими ідеями наші вчені, інженери й реалізують у цьому податковому раю свої проекти.

Що скаже місія МВФ?

Давня мудрість стверджує: коли все йде занадто добре — це достовірна ознака того, що прикрощі не за горами. Надія, що зазоріла в Яворові, змушує підозріло придивлятися до подій, які розгортаються навколо вільних і спеціальних економічних зон. З Києва йдуть сигнали про те, що над ними нависла серйозна загроза. Міжнародний валютний фонд вимагає скорочення кількості таких зон в Україні. Це одна з умов поновлення фінансування. Чергова місія МВФ, що вирішуватиме це питання, прибуде до Києва у вересні.

Ситуацію загострює відома заява першого заступника міністра економіки Віктора Кальника: «Якщо ситуація з роботою вільних економічних зон не поліпшиться, то Мінекономіки внесе пропозицію до Кабміну про впорядкування їх роботи — аж до ліквідації». Також було заявлено: до кінця року Мінекономіки проаналізує роботу ВЕЗ щодо кількості інвестиційних проектів, рентабельності, показників бюджету...

Елементарна відсутність стабільності спроможна різко загальмувати економічну діяльність. Чутки про можливість закриття вільних економічних зон не додають упевненості інвесторам. Хоча, вважає директор адміністрації СЕЗ «Яворів» Олексій Гордієнко, «заява Віктора Кальника не стосується спеціальної економічної зони «Яворів». У цьому ж намагався запевнити журналістів і голова Яворівської райдержад-міністрації Степан Лукашик.

Хотілося б, аби їхній оптимізм спирався на твердий грунт. Бо десятиліття бездумної «індустріалізації» району призвели до його повної екологічної деградації. І щоб позбутися ярлика «пропащого місця», потрібне справжнє економічне диво.