ВСІ ШАНСИ ДЛЯ ПРОЦВІТАННЯ

Президент фірми Advanced Technology Services, Inc. (США), доктор наук Джон Кокерхем був одним із активних учасників Міжнародного інвестиційного форуму в Харкові. Відомий винахідник, колишній працівник НАСА, тепер займається інноваційним бізнесом.

— Джоне, що саме привело вас у Харків?

— Я називаю себе антрепренером інноваційного бізнесу, тобто людиною, котра бере на себе ризики впровадження новітніх технологій, у тому числі конверсійних, у повсякденне життя людей різних країн. Я перетнув океан, щоб, по-перше, представити українцям мої технології і, по-друге, особисто оцінити можливість робити тут успішний бізнес. Мене особливо цікавили умови, які надають інвесторам вільні економічні зони і технопарки.

— Ви приїхали на форум із конкретними пропозиціями?

— Так. Зокрема, ми обговорювали інноваційний проект із використання екологічно чистих технологій переробки сміття. Хочу зауважити, що Україна в США мало відома, хоча я ще ніде не бачив таких великих можливостей для росту.

— Що ж, на ваш погляд, заважає Україні стати «магнітом» для інвесторів?

— Скажу лише про одну обставину — необхідно, щоб інший світ, зокрема бізнесмени США, дізнався про ваші можливості. У мене вдома порівняно невелика компанія, хоча ідей дуже багато. Проблема полягає в тому, що для просування своїх ідей на американський ринок я маю конкурувати з дуже великими фірмами, які завдяки взаємодії з політичними колами мають великий вплив і владу. Через це мені важко вести свій бізнес у США. Тому у випадку, якщо ваша країна виявиться відкритою для стабільного бізнесу, тут можна буде багато чого досягти. Хоча зараз, не приховуватиму, є і чимало ризиків.

— Що ви скажете своїм співвітчизникам, повернувшись додому?

— Після повернення я обов’язково напишу в місцеву газету статтю про свої враження від поїздки в Україну. А потім, сподіваюся, повернуся, аби розпочати в Харкові роботу. До речі, я вже навіть почав займатися українською мовою за самовчителем, який купив удома, в США.

Нижче наводиться стаття (у скороченому вигляді) Джона Кокерхема, опублікована в газеті The Huntsville Times у червні 2002 р.

Дикий Захід на Сході

Що я знав про Україну до своєї поїздки? Я припускав, що мене очікує щось на кшталт Афганістану, але ця країна швидше схожа на наш Канзас, тільки тут більше дерев!

Я гадав, Харків вплине на мене гнітюче і навіть загрозливо, але він сповнений життя і дружелюбних людей. Я гадав, у магазинах тут порожньо — насправді полиці вгиналися від найрізноманітніших товарів, включаючи предмети розкоші. Я гадав, що українські чоловіки вирізнятимуться круглими, немов млинець, обличчями, густими кущистими бровами і складками жиру на боках. Але здебільшого чоловіків можна назвати цілком симпатичними, якщо не порівнювати з іншим українським феноменом — жінками.

Наші американські жінки, якщо вони не кіноактриси, в основному або дуже товсті, або дуже худі. Загалом ми вже пристосувалися до цього діапазону, хоча потай ще плекаємо мрію зустріти витончену жінку. Тут, у Харкові, гарних жінок величезна кількість! Українки мають упевнену поставу, стрімку ходу і шикарні костюми, що складаються із запаморочливих штанів і трикотажних светрів — обидві деталі туалету принаймні на піврозміру менші за необхідний.

У цю невідому країну мене запросив колега по бізнесу. Я гадав, що просто зустрінуся для переговорів із декількома діловими партнерами із питання інвестицій та інновацій, але виявилося, що приїхав на міжнародний форум, на якому були присутні віце-прем’єр-міністр, керівники державних установ, парламентарії, мери міст, найвищі банківські чиновники, керівники промисловості і представники інших країн. Різноманітні робочі групи цілком відкрито обговорювали тут проблеми країни і пропонували прем’єр-міністру і парламенту вжити конкретних заходів у юридичній, діловій, банківській і законодавчій сферах. Форум проходив у діловій і дуже сердечній обстановці. Я також мав можливість довго розмовляти з мером Харкова. Все виглядало так, начебто закладаються самі основи їхньої держави, і я не міг не згадати про нашу сумну ситуацію, коли ми навіть не можемо переписати конституцію свого штату Алабама, яка, можливо, є найбільш безграмотним і жахливо складеним документом на всій земній кулі.

На форумі я дав інтерв’ю впливовому українському тижневику «Дзеркало тижня». Журналістка зауважила, що, судячи з моїх висловлювань, ведення бізнесу в Україні порівнянне для мене з освоєнням американського Дикого Заходу. Я цілком погодився з цим, дійсно, тут так само дуже багато неясностей і ризику, але разом із цим таяться нескінченні і найбільш захоплюючі можливості. Я пояснив, що саме хочу бути в числі першопрохідців. Не можу не згадати також про українські статуї, вірніше, про СТАТУЇ, настільки вони масивні і величні. Ці статуї є й у Харкові, і в Києві, і я лише можу здогадуватися, скільки тут було панів леніних і сталіних до перебудови...

Та головне полягає в тому, що народ цієї країни добрий, доброзичливий, розумний і роботящий. Як нація вони зазнали злигоднів більше, аніж ми, американці, можемо собі навіть уявити. Зараз вони потребують поваги і того, аби посісти належне місце у світі. Так, Україні потрібно вирішити силу-силенну проблем, але я упевнений, що ця країна розбереться з ними і стане більш квітучою, аніж ми собі можемо зараз уявити.

Якщо ви ще не знали, то знайте — цей новий Дикий Захід на Сході називається «Прекрасна країна Україна!»