Популяризація науки - справа рук самих науковців?
Чим займаються нині вчені і яких наукових проривів можна очікувати найближчим часом? Це не просто цікавить широкі верстви населення - платники податків хочуть (і мають право) знати, на які важливі дослідження витрачаються бюджетні кошти. Адже якщо вони цього не знають, тоді виникають незручні запитання: навіщо потрібна наука, яка тільки "проїдає" народні гроші?
Розповісти в дохідливій і захопливій формі про досягнення сучасної науки, загадковий світ наукових експериментів покликані журналісти, що спеціалізуються на науковій тематиці, тобто наукові популяризатори. Таких і раніше можна було, як кажуть, перелічити на пальцях. На превеликий жаль, наукова журналістика в Україні сьогодні в занепаді, як і багато інших сфер суспільного життя. Її сплеск на початку 2000-х певною мірою стимулював всеукраїнський конкурс науково-популярних робіт та фотографій "Наука та інновації - суспільству", що проводився за сприяння НАН і МОН України та фінансової підтримки бізнесових структур. Збірник з півтора десятка кращих статей учасників конкурсу 2005 року, виданий мізерним накладом, зберігаю як раритет.
З розвитком інтернету матеріалів на наукову тематику помітно побільшало. Останніми роками з"явилося немало сайтів, що популяризують науку. Правда, автори публікацій частіше самі науковці.
Чи є запит у суспільстві на наукове знання, інтерес до найновіших результатів досліджень? Чи існує в Україні науково-популяризаторський рух і чи готові самі вчені йти назустріч суспільству? Із цими запитаннями напередодні "Днів науки" ми звернулися до трьох молодих дослідниць.
Юлія Безвершенко, кандидат фізико-математичних наук, заступник голови Ради молодих учених НАН України, віце-президент ГО Unia Scientifica:
Термін "популяризація науки" передбачає ознайомлення широкого загалу з результатами наукового прогресу, просвітницьку діяльність - як у плані висвітлення давно відомих науковцям фактів, так і популяризації науки як діяльності людини з метою пізнання. Хто це має робити? Хто за це має платити? Парадоксально, але держава від цих питань дистанціюється. З бюджету не фінансується жоден науково-популяризаторський проект. Щоправда, завдяки нашій ініціативі до Закону про наукову та науково-технічну діяльність внесено норму про те, що Національний фонд досліджень проводитиме також конкурси для підтримки такої діяльності. Але оскільки фонд, швидше за все, запрацює аж у 2018 році, наразі можемо покладатися тільки на себе. Так виходить, що популяризацією науки в нашій державі займаються в основному самі науковці, причому на добровільних засадах. Більшість науково-популяризаторських проектів є некомерційними, тому тримаються на роботі волонтерів і пожертвах благодійників.
Чому дослідники цим займаються? З різних причин. Це і їхня зацікавленість у припливі нових світлих голів до власних наукових груп (а для цього потрібно, щоб школярі обирали відповідні спеціальності), і тривога з приводу інтелектуального рівня суспільства, і боротьба за імідж справжнього вченого на противагу шарлатанам і тим, хто купив собі дипломи й наукові ступені. Зрештою - заради одного з найкращих відчуттів, коли ти передаєш знання тому, хто їх хоче отримати і в кого палають очі. Головне, що є запит суспільства на пізнання. І це дає надію на майбутнє.
Наталія Атамась, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології ім. І. Шмальгаузена, співорганізатор проекту "Дні науки":
- Колись російська популяризаторка науки Ася Казанцева завважила таку особливість поширення наукових ідей в Україні: на відміну від сусідів, у нас наука наблизилася до людей не через публікацію популярних книжок і статей, а через лекторії та інші формати живого спілкування із зацікавленою аудиторією. Це дуже точне спостереження.Нині в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпрі й інших містах України зустрічі з науковцями на різноманітних майданчиках для будь-якого віку, гаманця, рівня зацікавленості та освіти стають дедалі популярнішими. Щовесни Національна академія наук України проводить масштабний Фестиваль науки. Також уже кілька років існують цікаві некомерційні проекти - такі як "Наукові пікніки" і "15Х4", що проходять у багатьох містах України.
Наш проект "Дні науки" - один з наймасштабніших популяризаторських заходів, який об'єднує близько десяти міст, десятки наукових установ, музеїв та університетів, сотні вчених. Уперше "Дні науки" з'явилися 2013 року як ініціатива молодих науковців одного з інститутів НАН України і швидко набули популярності.
"Дні науки" проходять двічі на рік, навесні й восени. Їхня "фішка" - проведення заходів безпосередньо в наукових установах, на кафедрах університетів - тобто там, де насправді працюють українські вчені. Крім того, ми використовуємо різноманітні формати взаємодії з відвідувачами. Дослідники проводять не лише лекції, а й майстер-класи, демонстрації, екскурсії, виставки тощо. Будь-хто - студент, школяр, пенсіонер - зможе знайти для себе щось цікаве й дізнатися щось нове, поспілкуватися з представниками різних наукових напрямів, провести прості досліди під керівництвом фахівців.
Ми хочемо показати, що попри всі негаразди наука в Україні існує, результати наукових досліджень можуть буди зрозумілими і корисними, а наукове пізнання - це щонайзахопливіше заняття у світі. Усі заходи "Днів науки" безплатні. Для їх проведення ми залучаємо кошти благодійників, спонсорів і партнерів.
Цьогорічні осінні "Дня науки" відбудуться 12-13 листопада (10 листопада - Всесвітній день науки в ім'я розвитку і миру) у семи містах України: Києві, Каневі, Львові, Харкові, Одесі, Івано-Франківську, Житомирі. Детальна програма - на сайті www.dni-nauky.in.ua
Ксенія Гулак, молодший науковий співробітник Інституту фізіології ім. О.Богомольця, редактор сайту "Моя наука":
- В англомовному Інтернеті є чимало цікавих і якісних науково-популярних ресурсів. Наукові журналісти, а іноді й самі вчені у власних блогах розповідають зрозумілою мовою про найновіші наукові відкриття, розкривають найскладніші теми. На жаль, україномовний Інтернет таким похвалитися наразі не може - в нас є лише кілька сайтів, що якісно популяризують науку українською мовою: "Станіславівський натураліст", "Молекулярно про рак", "Про біологію українською" та кілька інших. Більшість же сайтів, якщо й пишуть про науку та наукові новини, то перекладають текст з російської або англійської, без перевірки достовірності інформації та посилань на першоджерела.Тому, коли в 2011 році у групи вчених Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАН України з'явилася ідея взятися за просвітництво широких верств суспільства, вони одразу подумали про науково-популярний сайт. На наступних зустрічах науковців у затишній Астрономічній обсерваторії Київського університету народився маніфест популяризаторів, в якому було заявлено про інтелектуальну кризу в Україні, а також сформульовано заходи для її подолання: науково-популярні лекторії, зустрічі з ученими, телепередачі про науку, створення порталу в Інтернеті, де збиралася б уся інформація про популяризацію науки в Україні. Сайт і маніфест назвали "Моя наука" (//my.science.ua/).
Нині "Моя наука" містить уже кілька сотень науково-популярних статей, написаних як досвідченими науковцями, так і студентами наукових спеціальностей. Календар науково-популярних подій постійно наповнений актуальними подіями: лекціями, екскурсіями до лабораторій, цікавими дослідами для дітей тощо. Автори порталу зібрали все, що є науково-популярного в українському Інтернеті, в каталог "Мережа про науку". На сайті також є відео лекцій та телевиступів науковців. Крім того, команда "Моя наука" започаткувала багато проектів популяризації науки "в реальному житті": лекції з еволюційної біології - "Київський клуб "Еволюція", медицина для неспеціалістів - "Народні читання імені Никанора Хржонщевського", лекції про молекулярні механізми хвороб для студентів-медиків - "Молекула.клуб" і, звісно, всеукраїнський проект "Дні науки".