ТАЄМНИЦЯ ПОХОДЖЕННЯ КОРИЧНЕВИХ КАРЛИКІВ

У табелі про ранги позаземних об’єктів між зірками та планетами тривалий час перебував у невагомості цілий клас космічних тіл, відомих астрономам під назвою «коричневі карлики». Удесятеро переважаючи за розміром Юпітер, ці утворення вважалися все ж досить дрібними, щоб бути удостоєними зоряного титулу. Тим паче їхнє походження було в буквальному значенні слова повито таємницею, оскільки бодай невеликого інформативного випромінювання з їхньої поверхні не спостерігалося. І все ж деякі вчені вперто стверджували: коричневі карлики є зірками, які не відбулися і яким просто не пощастило набрати достатньої маси для збудження та підтримки термоядерної реакції, яка забезпечує світіння звичайних зірок.

Схоже, саме ця точка зору й виявилася найближчою до істини. Принаймні її підтверджують спостереження за туманністю Оріона, щойно завершені на інфрачервоному телескопі, встановленому в Чилі. Дана точка зоряного неба відома астрономам як своєрідний інкубатор коричневих карликів. Саме тут можна знайти найбільше юних (не старших за один мільйон років) представників цих загадкових зоряних тіл, уся принадність яких полягає в тому, що вони не просто молоді, а й до того ж ще й гарячі. І саме цей чинник і змушує повірити в зоряне походження коричневих карликів.

Чарльз Лада з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики стверджує: понад 60 відсотків усіх коричневих карликів оточені гігантськими дисками, які складаються з пилу та газу. Кожний диск має інтенсивне інфрачервоне випромінювання (воно характерне й для самого коричневого карлика, навколо якого ці утворення обертаються), що досить сильно відрізняється від спектра випромінювання, властивого уже вивченим аналогічним утворенням. Та подібні диски виявляються біля всіх молодих зірок, і вважається, що вони є залишками газової хмари, яка обертається, колапс котрої і знаменує собою момент народження чергової зірки.