Сюрпризи глобального потепління

Сирі м’які зими останніх десятиліть приносять із собою не тільки застуду. Російські вчені вважають, повідомляє агентство «ІнформНаука», що з глобальним потеплінням пов’язане катастрофічне зростання захворювань на кліщовий енцефаліт.

В останню чверть ХХ століття від цієї недуги потерпають Росія і багато європейських країн. У Російській Федерації, де багато природних осередків енцефаліту, за 30 років рівень захворюваності збільшився в дев’ять разів, досягнувши 10 тис. випадків на рік. Багато дослідників пов’язують це явище з глобальним потеплінням клімату.

Люди почали хворіти частіше, тому що змінилися умови існування переносників вірусу кліщового енцефаліту — іксодових кліщів. Хворобу переносять два види кліщів. Один з них, Ixodes ricinus, займає велику територію трьох континентів: Африки, Європи, Азії. Із заходу на схід він поширений від Британських островів до лівого берега Волги. Просуванню рицинуса далі перешкоджають холодні зими. У тих місцях, де температура січня нижча від мінус 15 градусів С, цей вид практично не зустрічається. Там йому на зміну приходить тайговий кліщ Ixodes ricinus, якому байдужі будь-які морози. Тайгових кліщів мало тільки в Якутії, та й то завдяки не суворій зимі, а короткому літу, протягом якого кліщі просто не встигають завершити свій розвиток.

В останні 30 років клімат змінився. Зими потеплішали, а навесні й улітку випадає більше дощів. Ліси стали продуктивніші, наповнилися дрібними ссавцями, кров’ю яких годуються кліщі, та й самі членистоногі стали менше спати й швидше розвиватися. Не дивно, що число захворювань на кліщовий енцефаліт помітно зросло.

Проте хоча хворих і стало більше, важких випадків фіксується менше. Це також пов’язано з потеплінням. Річ у тім, що пристосовуватися до суворих зим змушені не тільки переносники, а й збудники інфекції, які «зимують» у кліщах. Суворі зими, як виявилося, здатні витримати тільки найбільш вірулентні штами, а в теплому кліматі відбір менш суворий. У країнах Середземномор’я, де взимку стовпчик термометра не опускається нижче від нуля, циркулюють переважно непатогенні або слабопатогенні для людини віруси, такі як вірус кіасанурської лісової хвороби, кадам, лангат; збудники грецького енцефаліту кіз, іспанського та турецького енцефаліту овець. Ці віруси разом із кліщами у великій кількості заносять на північ Європи перелітні птахи, але зими вони зазвичай не витримують. На північному заході Європи вчені реєструють переважно штами вірусу кліщового енцефаліту, тією чи іншою мірою небезпечні для людини. Їхня вірулентність зростає з південного заходу на північний схід, у міру збільшення суворості зимових умов. Таку ж тенденцію відзначають і в горах зі зміною висоти місцевості. Наприклад, у передгірних рівнинах Пермської області частка вогнищевої форми кліщового енцефаліту становить усього 4,2%, у прибережній зоні Приморського краю — 24,3; а в континентальній частині Хабаровського краю — вже понад 40%. Зі збільшенням висоти цей показник зростає в півтора-два рази.

Отже, чим холодніші зими, тим небезпечніший штам збудника і важче захворювання. Але нині зимові температури підвищуються, тому найбільш патогенні штами зустрічаються рідше. Так, літнє потепління спричинило активізацію кліщів, розширення їхнього ареалу та збільшення кількості захворювань, а зимове — полегшило долю хворих.