«Роздача слонів» чи наукові гранти?

У 2005 році розпочалася чергова «п’ятирічка» в Національній академії наук України. Багато тем тут виконуються, як за радянської влади, «п'ятирічками». Написано звіти за минулу «п'ятирічку», тепер затверджуються наукові теми на нову. Завідуючі відділами інститутів збирали старших і провідних наукових співробітників, запитували, що вони пропонують робити в майбутньому. Чи хоче хтось запропонувати свою тему і сам її виконувати? Охочих мало: бо після звіту треба відпочити два—три роки, як мовиться, «розкачатись»... Ось назбирали тему-дві на відділ, тепер зав. відділом сформулює їх назви, щоб були не дуже конкретні, і можна затверджувати на вченій раді інституту.

Фінансування в інститутах НАН України не прозоре. Хоч би скільки було додаткових тем, а на відрядження й аналітику грошей усе одно немає. Ясно, що інститутові гроші потрібні. Чим більше тем, тим більше накладних витрат, тим більше отримає АУП — директор, плановий відділ, бухгалтерія, а в них особливих обмежень немає. А скільки грошей треба інституту на поточний ремонт, а за комунальні послуги, транспорт! Життя дорожчає.

Якщо хочеш працювати, шукай додаткове фінансування — договори, гранти. Як отримаєш якийсь грант — ІНТАС, НАТО, НТЦУ, то матимеш гроші на дослідження, а якщо особистий грант від закордонного університету, то ще й поїдеш на півроку—рік куди-небудь у Швецію, Бельгію або Польщу, попрацюєш на сучасному обладнанні й одержиш результати, які не соромно буде опублікувати у відомому закордонному журналі. Ще й заробиш за це рейтингових один-два бали для України.

Останнім часом наукова громадськість заговорила про необхідність наукової експертизи пропонованих тем. Відомо, що роль такої експертизи мала виконувати наукова рада інституту, але авторитет голови ради (директора інституту) досить високий, щоб теми затверджувались без особливого обговорення. Все-таки Президія НАНУ пішла назустріч науковій громадськості, і тепер на теми пишуть рецензії. Завідуючий відділом знімає трубку, телефонує приятелям в інші інститути з проханням дати рецензію. Вони погоджуються підписати, якщо він надішле їм текст. Після чого співробітники відділу пишуть рецензії на свої пропозиції.

Питання продуктивності фундаментальної науки турбує не тільки наукову громадськість в Україні. Воно стосується всіх пострадянських країн, у тому числі Росії. Проблеми, які там обговорюються, наприклад у щотижневій газеті наукового співтовариства «Поиск», нам дуже близькі. А висновки і пропозиції найчастіше відповідають тим, які виникають у нас в результаті аналізу становища з фундаментальними дослідженнями в Україні. Пропозицій є багато, і найголовніша з них — «посилити роль Російського фонду фундаментальних досліджень як практично єдиної організації, яка послідовно здійснює процедуру незалежної експертизи під час розподілення коштів на наукові дослідження; збільшити частку фінансування науки через РФФД». До речі, цей російський науковий фонд позавідомчий — підпорядкований уряду Російської Федерації.

Треба сказати, що Державний фонд фундаментальних досліджень України теж набув неабиякого досвіду. Заснований 13 років тому, він започаткував створення в Україні конкурсної системи підтримки наукових і науково-технічних проектів з усіх галузей знань. Створені аналітичні бази даних фонду містять понад 20 тисяч поданих на конкурси заявок, чотири тисячі наданих грантів та понад десять тисяч публікацій за результатами виконання досліджень. Реалізована фондом система демократична, по грантову підтримку може звернутися будь-який науковець, незалежно від наукового ступеня та місця роботи. Подані пропозиції (проекти) розглядаються незалежними експертами з Державного центру науково-технічної експертизи. Це головним чином відомі вчені, серед яких переважно немає директорів інститутів. Не можу стверджувати, що ця експертиза ідеальна, бо коло експертів обмежене і «конфлікт інтересів», які є причиною упередженого ставлення до проектів, існує. З цією проблемою борються як у Російському фонді фундаментальних досліджень (РФФД), так і в Національному науковому фонді (NSF) США, і їх досвід можна використовувати.

Крім того, треба залучати до експертизи науковців із провідних наукових центрів — Львова, Харкова, Донецька, Одеси, Дніпропетровська, для чого повною мірою використовувати електронну пошту. Але немає сумніву, що конкурс наукових проектів, налагоджений у ДФФД України, досконаліший, ніж «роздача слонів» (фінансування самопроголошених наукових тем) у Національній Академії наук. Наприклад, академік О.Созінов стверджує: «найбільш досконала система надання грантів запроваджена у фонді фундаментальних досліджень». А відомий філософ і наукознавець В.Онопрієнко вважає, що «в Україні піонером у використанні показників (для оцінки результативності досліджень, визначення внеску держави в розвиток науки) став ДФФД».

Таким чином, існує надійний механізм розподілу державних коштів для підтримки фундаментальної науки і перевірки її результативності. Але цей механізм працює у нас із великим скрипом, бо мастило для нього не надходить. Мається на увазі фінансування. Подивімося, як відбувалося фінансування програми «Забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень»: у 2000 р. отримано 68 % від запланованих 9 млн.грн.; 2001 р. — 17 %; 2002 р. — 9 %; 2003 р. — 95 %; 2004 р. — 61 %; 2005 р. — 29 %. Добре видно, як важко працює механізм, періодично гальмуючи розвиток фундаментальних досліджень. Треба зауважити, що 30 квітня 2004 року президент України підписав Указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку фундаментальних наукових досліджень», у якому Кабміну доручено передбачити під час розробки проектів законів про Державний бюджет України на 2005 і наступні роки «щорічне збільшення видатків на фундаментальні наукові дослідження, в тому числі на оновлення та модернізацію дослідницької матеріально-технічної бази; збільшення обсягів фінансування Державного фонду фундаментальних досліджень».

І передбачили. На фінансування всіх шести Академій наук заплановані кошти у 2005 році, порівняно з попереднім роком, зросли на 44,8% (на Національну академію наук — на 43,9%). А Державний фонд фундаментальних досліджень, у разі виконання планових надходжень у 2005 році, отримає коштів аж на 8,8 тис. гривень (0,01%) більше, ніж у 2004 році. Проте й тут є певні сумніви, бо помісячний розподіл коштів, затверджений Мінфіном, складено так, що при «нульовому» другому кварталі основні обсяги віднесено на кінець року...

Таким чином, виходить, що конкурсна система грантової підтримки фундаментальної науки, яка є загальновизнаною у світовій практиці і яку розпочав у 1992 році ДФФД України, не потрібна вітчизняній науковій системі. Наші сусіди — росіяни і білоруси — виділяють на фінансування своїх відповідних фондів 10% коштів, що спрямовуються на фундаментальну науку. Чи можна при нерегулярному, нестабільному фінансуванні фонду впродовж останніх 5 років говорити про розширення конкурсної системи, яка у вітчизняній науці становить десь 5%, тоді як у сусідів — росіян — близько 40%? І, нарешті, чи можемо ми бути паритетними, надійними партнерами у науковій співпраці із зарубіжними фондами?

Нині багато говорять про необхідність реорганізації Національної Академії наук, навіть про її ліквідацію. На мій погляд, у ліквідації Академії немає потреби, але створити їй умови для кращої роботи необхідно. Однією з найголовніших умов є грантове фінансування , яке пропонується через підготовлений механізм — ДФФД. При цьому гранти на конкурсній підставі мають отримувати не інститути, а наукові колективи й окремі вчені. «Відбиранню» у них грошей інститутами можна запобігти, дозволивши відкривати банківські рахунки для отримання грантів як юридичним, так і приватним особам. А використання науковцями, які працюють за грантами, приміщень і обладнання інститутів тощо можна регулювати відповідними угодами між отримувачами грантів та інститутами. Йдеться не про повну ліквідацію фінансової підтримки НАН України державою, а про поступове збільшення частки грантового фінансування. Зрештою, в НАН залишаться інститути, в яких працюють найкращі науковці та їх колективи, що стабільно отримують як вітчизняні, так і міжнародні гранти на фундаментальні дослідження.