Нові виклики для світової і української науки

Недавно Комітет з питань науки Конгресу США опублікував прес-реліз щодо запропонованого законопроєкту «Національний науковий фонд для майбутнього» (ННФ). Отож законопроєктом передбачається: збільшення фінансування для розширення найпередовіших високоякісних досліджень; сприяння розвиткові досліджень для вирішення нагальних і тривалих проблем STEM-освіти (тобто освіти в галузі природничих наук, технологій, інженерії та математики) на всіх рівнях освіти; сприяння адекватній відповіді на виклики в питанні доступу до даних і підзвітності у використанні даних, а також безпекових загроз доброчесності та етиці досліджень, які фінансуються за рахунок федерального бюджету США. Передбачається створити новий директорат наукових та інженерних рішень ННФ, який дасть фонду можливість брати на себе значні ризики та експериментувати з новими підходами для трансформації наукових результатів у нові способи розв’язання головних проблем суспільства. При цьому зазначається, що мають використовуватися результати і природничих наук та технологій, і гуманітарних та суспільних наук.

Голова Комітету з питань науки Едді Берніс Джонсон відзначила, що конкурентоспроможність США порівняно з Китаєм та іншими країнами служить двигуном значної частки національного дискурсу щодо інновацій, бо економічна і національна безпека країни залежить від лідерства в науці та технологіях. За її словами, конкурентоспроможність порівняно з Китаєм буде неможливою без задіяння талантів країни у STEM-галузях. «Цей закон спрямований на те, щоб надихати», — вважає голова комітету. Законопроєкт підтримали представники обох основних партій США. Передбачається фінансова підтримка з боку ННФ галузей промисловості майбутнього, які забезпечуватимуть стале економічне зростання: квантової інформатики, штучного інтелекту, суперкомп’ютерів, комп’ютерної безпеки і виробництв із застосуванням найновіших технологій. Крім того, планується спеціальна підтримка освіти у STEM-галузях для всіх верств населення та для вирішення суспільних проблем, у тому числі зміни клімату й підтримки сталості довкілля, зменшення соціальної та економічної нерівності.

У ЄС також підтримують розвиток науки і технологій. Хоча не в усіх європейських країнах створено рай для науковців. Схоже, Велика Британія переймає негативний досвід обмеження фінансування наукових досліджень. Британський уряд озвучив плани спрямувати на фінансування участі Великої Британії у програмі ЄС Horizon Europe (приблизно 1–2 млрд євро на рік) кошти з уже запланованого раніше фінансування Агенції досліджень та інновацій, що призведе до значного скорочення державного фінансування дослідницьких програм університетів. Віцеканцлери Кембріджського та Оксфордського університетів професори Стівен Туп і Луїза Річардсон звернулися до уряду Великої Британії з попередженням, що таке зменшення державного фінансування наукових досліджень в університетах зашкодить у перспективі дослідницьким програмам. Агенція досліджень та інновацій уже надіслала університетам листи про скорочення програм міжнародного співробітництва. Відповідне зниження бюджетів може призвести до втрати понад 18 тисяч робочих місць дослідників. Петиція вчених щодо неприпустимості скорочення фінансування та дотримання зобов’язання уряду Великої Британії довести рівень фінансування науки до 2,4% ВВП у 2027 році швидко набрала більш як три тисячі підписів. Учені підкреслюють, що зменшення державного фінансування науки зруйнує мережі міжнародних зв’язків, зашкодить репутації британської науки. Усунення шкоди та відбудова втраченого кадрового потенціалу потребуватимуть багатьох років і набагато більше коштів.

Тим часом в Україні комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій намагався розблокувати процес захисту дисертацій, який чомусь вважається основою й вершиною наукової діяльності, та ліквідувати стимули для STEM-освіти широких верств школярів через законопроєкт про скасування обов’язкової державної підсумкової атестації (ДПА) у формі зовнішнього незалежного оцінювання (проблемою для багатьох випускників є саме математика, і комітет ВР фактично підтримав необов’язковість вивчення математики для оголошених «гуманітаріями» учнів через скасування незалежного оцінювання) нібито на один рік. Але я абсолютно впевнена: потужних лобістських зусиль тих, хто просто хоче добрих оцінок, вистачить для постійного скасування обов’язкової ДПА у формі ЗНО з математики та повної демотивації вчителів і учнів до її вивчення. Це, своєю чергою, руйнує й освіту з інших складових STEM, генерує масову фінансову неграмотність населення та технологічне відставання країни. Бажання «пожаліти діток» і ощасливити немотивованих до навчання шкодить економіці та розвиткові країни.

Верховна ж Рада України тим часом (після багатолітнього недофінансування і невиконання законодавства про наукову та науково-технічну діяльність) із незрозумілих причин вирішила розглядати проєкт постанови «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів корупції, бездіяльності, доведення Національної академії наук України та її майнового комплексу до занепаду, а також втрати державних коштів, майна та земель, що належать Національній академії наук України» (реєстр. №5189 від 02.03.2021 року). Сама ідея попрікати НАНУ занепадом її майнового комплексу після десятиліть прямих заборон фінансувати ремонтні роботи та відсутності коштів для належного утримання будівель виглядає як знущання, а твердження про доведення Національної академії наук України до занепаду є неправдою. Цікаво, що чомусь навіть після кількох випадків затримання посадових осіб і академіків НАПН у зв’язку з корупційними діяннями та її очевидної неспроможності адекватно реагувати на виклики дистанційної освіти жодних слідчих комісій із питань розслідування фактів корупції та бездіяльності НАПН Верховна Рада не утворює — лише збільшує фінансування в набагато соліднішому відсотковому відношенні, ніж фінансування НАНУ.

Вже давно працює емпіричне правило: якщо починаються гострі розмови про занепад науки зі згадуванням лише НАНУ, ідеться насправді не про науку, а про бажання спрямувати її майно подалі від науки. Один із сигналів такого бажання пошукати приводи, щоб відібрати будівлі НАНУ, — лист від МВС, яке хоче отримати один із необхідних і незамінних корпусів Інституту фізіології НАНУ ім. О.Богомольця, що активно й успішно працює, попри наявність порожніх будівель, які належать тому ж МВС у тому ж районі.

У березні нинішнього року було опубліковано численні звернення громадських діячів і науковців із приводу ганебного стану фінансування науки та неприпустимості упереджених некомпетентних «розслідувань», руйнівних новацій МОН для науки в університетах — заяви ініціативної групи «Першого грудня», Академічної групи «Наука та інновації», Української астрономічної асоціації, відкриті листи Ради молодих вчених НАН України до президента України і голови Верховної Ради України щодо неприпустимості створення згаданої вище тимчасової слідчої комісії. На жаль, парламентські партії України виявили одностайність не у підтримці науки, а в спробі некомпетентної імітації «розслідування» на основі документа без належної доказової бази. В листі РМВ НАНУ зазначається, що «публіцистичними формулюваннями про «неефективність і безперспективність» зазвичай намагаються приховати брак доказів щодо реальних умисних злочинів чи інших кричущих порушень закону».

На жаль, українські парламентарії, на відміну від парламентаріїв розвинених країн, користуються неякісною інформацією, генерованою чи стимульованою часто все тими ж охочими спрямувати майно НАНУ кудись подалі від науки. Стосовно згадування про неефективність зазначимо, що говорити про ефективність можна лише за умови чіткого визначення завдань і ресурсів, спрямованих на виконання цих завдань.

В умовах адекватно орієнтованої на розвиток і прогрес країни наука, на додачу до отримання нових наукових знань та участі у світовому науковому процесі, виконує ще кілька основних функцій. Це наукова підтримка системи освіти. Це престижна функція — презентація країни як спрямованої на розвиток і підтримання зв’язків та авторитету у світовій науковій спільноті. Експертна — підтримка прийняття рішень посадовими особами, державними органами та приватними компаніями.

У країні з явно неадекватним ставленням до науки та не спрямованій на розвиток реальними (на відміну від красиво декларованих в офіційних документах) функціями наукової системи є: забезпечення чиновників та інших осіб, які не займаються жодними дослідженнями, дипломами і науковими ступенями; номінально-псевдопрестижна (і в нас щось там є типу науки, але ми самі не знаємо, що); номінально-експертна, тобто наявність якихось балакаючих голів із титулами, котрі мають схвалювати довільні необґрунтовані рішення влади. Ці три реальні функції українська наукова система виконує надзвичайно ефективно. А виконання необхідних для розвитку функцій наражається на активну протидію: створюються різноманітні перешкоди, часто відбирається навіть обіцяне чи оголошене фінансування, навмисне руйнується наукова інфраструктура. А з огляду на обсяги фінансування навіть справжні основні функції науковці НАНУ та університетів виконують надзвичайно ефективно, використовуючи й шукаючи всі можливі ресурси...

Посадові особи в Україні (це стосується не тільки нинішньої влади, а й абсолютно всіх попередників) стабільно демонструють некомпетентність навіть у тому, що таке наука, чомусь ототожнюючи її виключно з винахідництвом і розробкою технологічних процесів, вимагаючи доходу від наукових результатів прямо завтра. Вони намагаються, як скидається збоку, реалізувати якісь власні комплекси, демонструючи зневагу до освітян і науковців, підтримують різноманітних украй дивних (у тому числі, вочевидь академічно недоброчесних) осіб, оголошуючи їх науковцями...

Багато позитивних політичних рішень останнього часу, на думку експертів і громадськості, було простимульовано діями керівництва нашої країни-партнера — Сполучених Штатів Америки. Це наводить на думку: може, замість волань до глухих і сліпих до науки депутатів Верховної Ради та президента України всі стурбовані станом науки в Україні мають звертатися до Джозефа Байдена та американських конгресменів, аби ті пояснили своїм українським колегам, що науку треба підтримувати й адекватно фінансувати? Не треба кошмарити науковців знищеннями та погрозами знищення інфраструктури, вишукуванням неіснуючих корупційних діянь, заодно заплющуючи очі на корупцію в інших сферах, підтримуючи академічно недоброчесних осіб. (Суди можуть скільки завгодно оголошувати очевидні текстові запозичення без належних посилань неплагіатом чи явну псевдонауку — наукою, але суть і репутація від цього аж ніяк не зміняться.) Або залишається сподіватися, що українські парламентарії, президент і уряд таки візьмуть приклад зі своїх американських та європейських колег і почнуть виконувати бодай щось із заходів на підтримку розвитку науки, технологій, інновацій та суспільства, запропонованих і прийнятих у США та ЄС. І доведеться ще раз повторити, що розвинені та доброчесні наука й освіта абсолютно необхідні для сталого розвитку, національної безпеки, гідного місця у світовій спільноті.

Українській науці та освіті нині потрібні від парламенту, уряду і президента три речі: належне фінансування, підтримка та довіра. Від наукової та освітньої систем очікують реформ, але ефективні реформи неможливі в умовах недовіри та демонстративного бажання лише «скоротити» й «відібрати»; без розуміння і підтримки завдань і функцій цих взаємопов’язаних систем; без співпраці із самими науковцями або хоча б із науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.