Немолоді вчені борозни не псують

Такого висновку дійшли канадські дослідники після аналізу публікацій 13,8 тисячі професорів із Квебека. Вони встановили, що вчені похилого віку публікують... більше статей, ніж їхні молоді колеги.

Традиційно вважається, що молоді вчені більш продуктивні і мають переважаючий творчий потенціал порівняно з літніми дослідниками. Проте дані Національного інституту здоров’я США (NIH) — однієї з провідних науково-дослідних організацій — піддали сумніву це твердження. У 1970 році середній вік дослідника, який вперше отримав грант NIH, становив 34,3 року, а в 2004 році — 41,7 року.

Канадські вчені проаналізували публікації квебекських професорів і склали графіки залежності їхньої кількості та якості від віку авторів. Під якістю в даному разі розуміють імпакт-фактор журналу (чисельний показник його значущості, що залежить від кількості посилань на опубліковані в ньому роботи), в якому опублікована стаття, і кількість посилань на неї в інших журналах.

Виявилося, що кількість публікацій швидко збільшується в період між кінцем другого і початком третього десятка і більш повільно — у період, коли дослідникам від 40 до 50 років. Професори після 60 років, які активно працюють, публікують у середньому по три статті на рік. Цей показник у тридцятирічних учених трохи не дотягає до двох.

Середній імпакт-фактор журналів, де публікуються статті, знижується паралельно зі збільшенням продуктивності вченого, проте зростає в професорів старшого віку. При цьому кількість посилань на статті того чи іншого автора залишається постійною протягом його кар’єри.

Автори дослідження визнають, що на результати могли вплинути, наприклад, чинники часу: професори, які починали свою кар’єру в 1970-х роках, перебували в інших умовах порівняно з тими, хто розпочав свою наукову діяльність у 2000-х. Проте вони переконані, що їхня робота довела: вік не є єдиним чинником, що впливає на наукову продуктивність.

Висновки канадських учених, слід сказати, спантеличили та водночас обрадували редакцію тижневика «ДТ». Принаймні тепер з’явилася надія на те, що в Національної академії наук України є майбутнє. Якщо в когось виникли сумніви в існуванні такого дослідження, зверніться до першоджерела — препринт роботи доступний на сайті arxiv. org. Основні висновки дослідження наводить портал Nature News.

P. S. Відділ науки тижневика «ДТ» дякує академікові НАН України В.Локтєву за коментарі (іноді жорстко критичні), які він надсилає до редакції. Матеріал цієї статті також був поданий Вадимом Михайловичем.