Не гнатися за марницею…

Тринадцятого листопада 2008 року депутатам Верховної Ради України серед чергових антикризових законопроектів було роздано проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» з метою «… вдосконалення правових відносин у сфері бібліотечної справи». Документ на ім’я спікера направила від імені Кабінету міністрів України прем’єр-міністр України. Здається, у проекті поданого на розгляд документа все викладено добре, доки в додатках до основного тексту не натрапляєш на нову редакцію у викладі статті №5 «Основи організації та функціонування бібліотечної системи України»…

Скористаюсь нагодою, щоб нагадати: у Києві на вулиці Геро­їв Оборони, 10 розміщується третя у світі — після Національної сільськогосподарської бібліотеки США та ЦНСГБ РАСХН у Моск­ві — Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Україн­ської академії аграрних наук. Вона є галузевим депозитарієм для понад одного мільйона примірників сільськогосподарської та лісотехнічної літератури двадцятьма п’ятьма мовами світу. В ній трудиться 91 працівник із потужним науковим потенціалом, а також навчаються близько 30 аспірантів та док­торантів. Вона зберігає майже
50 тисяч примірників книжок, які належать до національного культурного надбання України.

Наша бібліотека, що спільним наказом № 178/45 від 1.07.2002 року Мінагрополітики України та УААН визнана голов­ним координаційним, науково-дослідним, бібліотечно-інформаційним і методичним центром сільськогосподарських бібліотек вищих навчальних закладів І — ІV рівнів акредитації, підпорядкованих МАП України, та науково-дослідних інститутів і дослідних станцій УААН, вирішує проблеми інформаційно-бібліотечного супроводу наукового забезпечення агропромислового вироб­ництва провідного сектору еконо­міки країни. І ось наукове наповнення цієї роботи Кабінет міністрів України планує скасувати.

Здається, таким чином, вилучивши науку, Міністерство культури і туризму України робить спробу підпорядкувати всі бібліо­теки країни собі. Зрозуміло, що в такій ситуації доктори й кандидати наук у бібліотеках країни — крім бібліотеки ім. Вернадського — працювати не залишаться. Хіба така політика може сприяти євроінтеграції?

Так, чого доброго, наступним кроком, іншим законом або доповненням до нього, буде ліквідовано й галузеві академії!

Незважаючи на те, що Мін­культури не включив нашу бібліотеку до Національної програми збереження культурних цінностей України, ми самотужки виконуємо цю роботу, насамперед завдяки сприянню президента УААН академіка М.Зубця. Зберігаємо цінні та рідкісні видання й інші бібліотечні установи, підпорядковані нам. Цю інформацію хочу донести і до мера Києва Л.Черновецького, до якого зверталися по допомогу й завжди отримували відмову.

Цим публічним зверненням хочу просити Ю.Тимошенко відкликати проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» на доопрацювання, а також розглянути пропозицію щодо створення при Кабінеті міністрів України Національної агенції або комітету з питань бібліотек і бібліотечної справи й доручити новоствореному органу розробити і прийняти доктрину про бібліотеки та бібліотечну справу України.

Крім того, хочу звернутися до народних депутатів України Б. Колесникова та Р.Ахметова: з одного боку — як до державних діячів, а з іншого — як до певною мірою земляків, бо понад двадцять років віддав Луганщині. Якщо є така можливість, побудуйте в районі Голосіївського лісу приміщення для Національ­ної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН. Ви вже започаткували досвід такої реальної допомоги Україні на шляху до європейської інтеграції, відкривши бібліотеку імені Є. Кушнарьова у Харкові. Чому б ще раз не виконати святу місію?

У всі часи існування цивілізацій на теренах України сільське господарство було й залишається провідним сектором економіки держави. І, найпевніше, для України в Біблії записано: «Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму».