Не просто перемога України: навіщо потрібна науково-технічна деградація Росії

Головна мета в нинішній війні — не просто перемога України. Необхідно також послабити Росію настільки, щоб вона не могла загрожувати сусідам і всьому світу. Це означає демілітаризацію, денуклеаризацію та дефашизацію. Про демократизацію теж кажуть, але більше для проформи, оскільки мало хто вірить, що це можливо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Спецоперація Росії в науці. Почали і здулися

Необхідна й десаєнтифікація. Для приборкання битливої корови, пардон — надто агресивної країни, важливо обламати її гострі науково-технологічні роги. Потрібне зниження російського військово-технічного потенціалу, що, як показав приклад Веймарської республіки, неможливе без зниження загального рівня промисловості та наукового потенціалу. Це вже робиться й дає результати, — Володимир Соловйов (не путінський телемерзотник, не дай Боже, а відомий філософ, якому Григорій Сковорода був двоюрідним прадідом) недарма писав: «Стверджуючись у своєму національному егоїзмі, відокремлюючись від іншого християнського світу, Росія завжди виявлялася безсилою вимовити щось велике або хоча б просто значне. Тільки за тісного, зовнішнього і внутрішнього спілкування з Європою російське життя створювало справді великі явища (реформа Петра, поезія Пушкіна)».

Його слова правдиві в усі часи і стосуються всього, без винятку, особливо науки. Оскільки ж Росія дедалі більше ізолюється, то очевидні обвал НДДКР і науки загалом. РФ й до війни посідала мало почесне десяте місце у світі за кількістю наукових публікацій, індексованих у Scopus (шосте — з природничих наук), до того ж затребуваність російських публікацій була на чверть нижча, ніж у країн-лідерів. Такі результати аналізу інформаційно-аналітичної компанії Elsevier за 2018–2021 рр. При цьому, згідно з Web of Science, у 2020 р. майже 30% усіх російських публікацій були написані у співавторстві з іноземними дослідниками.

Ну, а зараз триває швидке згортання наукових зв'язків, науково-технологічної співпраці та спільних проєктів. Так, Массачусетський технологічний інститут припинив співпрацю зі Сколтехом; уряди низки країн розірвали контакти з російськими вченими; їх перестають публікувати наукові журнали, їм закритий доступ на міжнародні експериментальні установки, навіть ті, в які Росія зробила істотний науковий і фінансовий внесок. Розірвано партнерство у великих космічних проєктах (європейський «ЕкзоМарс-2022), відключено телескоп eROSITA на орбітальній обсерваторії «Спектр-РГ» тощо. Припиняються поставки іноземного наукового обладнання, комплектуючих, реактивів (більшість надходила з Європи та США), програмного забезпечення й літератури. Ці заходи дуже чутливі для російської науки, оскільки питома вага імпортного наукового обладнання — понад 37%.

Однак ці дані не повністю відбивають занепад російської науки. Рівень її фальшивості розкрив проєкт «Діссернет». Це Вільна мережева спільнота експертів, дослідників і репортерів, які викривають шахраїв та фальсифікаторів у науці. Заснована в січні 2013 року, і вже за її результатами назву «Діссернет» було визнано третім найпопулярнішим неологізмом року після слів «Євромайдан» та «тітушки»!

Через рік роботи команда проєкту виявила близько двох тисяч липових дисертацій із широкими некоректними запозиченнями, серед них і докторська дисертація міністра культури РФ В.Мединського, і дисертація колишнього губернатора Санкт-Петербурга Г.Полтавченка. Потім виявили гріхи багатьох інших високопоставлених чиновників та депутатів Держдуми, а 2019 року було показано, що 20% ректорів Росії мають неоригінальну дисертацію! Останні дані свідчать про 10 тисяч липових дисертацій за приблизно 20 років, — я іншої такої країни не знаю, де виробництво наукового фальсифікату поставлене на потік і стало масовим явищем.

«Діссернет» підмочив репутацію можновладців, і вони помстилися. 28 серпня цього року затримано одного з його засновників, ученого-фізика Андрія Заякіна, ОМОН улаштував штурм його квартири, висадив десант на балкон, вибив вікна та двері. Під час обшуку вилучено всю комп'ютерну техніку, телефони, диски тощо, а самого Заякіна багато годин допитували і замкнули на ніч в ізоляторі. Його звинувачують у фінансуванні екстремістської діяльності, — він нібито переказав 1 тис. руб. на рахунок ФБК наступного дня після того, як організацію Навального оголосили екстремістською. Йому загрожує позбавлення волі на термін від 3 до 8 років.

Ставлення влади до науки проявляється і в арештах десятків учених за «зраду батьківщини», і в недавніх виборах президента Академії наук. Так, президента РАН А.Сергєєва змусили зняти свою кандидатуру. Влітку він казав, що його критикують за кон'юнктурність і співпрацю з владою, але ж наука в Росії залежить від держбюджету. Не допомогло. Проти кандидатури Сергєєва виступило керівництво країни, заявив академік Юрій Соломонов, оскільки ж, згідно з поправками до правил виборів голови РАН, прийнятими 2017 року, кандидатури мають узгоджуватися з урядом, а голову Академії наук затверджує президент РФ, то протестувати сенсу не було.

Красніков та Путін

Офіційний сайт Кремля

Зрештою президентом РАН став академік Геннадій Красніков, якого називають бізнесменом від науки. Його кілька разів не обирали академіком, в одному з інтерв'ю він заявив, що «Академія має неминуче загинути, як Римська імперія». Причиною його «обрання» (голосувало трохи більше половини академіків, решта відмовилася брати участь у фарсі) став брат Юрій Ковальчук — мільярдер, голова ради директорів банку «Россия» і особистий друг Путіна...

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WP: Росія в Україні демонструє, як не можна вести війну

Хайтек і війна

Так, із великою наукою Росія прощається, її згасання прискорює тотальна мобілізація (хапають навіть докторів наук!), що, в принципі, непогано, бо Сartago delenda est (Карфаген має бути зруйнований). Але триває війна, і українського читача більше цікавить спроможність РФ виробляти сучасну зброю.

Що ж, можна констатувати, що і в цій галузі справи кепські. Західні санкції та викликане ними обмеження імпорту призвели до розриву виробничих і технологічних ланцюжків, а російська індустрія високих технологій критично залежить від імпортних комплектуючих, броні, компонентів, програм тощо. В електроніці, верстато- і приладобудуванні імпортозалежність сягає 60–90%, і це швидко позначилося на спроможності випускати сучасну зброю. Звернемося до прикладів.

За час війни в Україні російська армія витратила дві третини свого арсеналу високоточних ракет, нині, за даними міністра оборони України Олексія Резнікова, в неї залишилося 609 ракет різних типів. До війни вона мала 1844: 900 ракет для комплексів «Іскандер» (залишилося 124), 500 «Калібрів» морського базування (зараз 272) і 444 крилаті ракети типу Х-101 і Х-555 повітряного базування (залишилося 213). Постає запитання: невже за вісім місяців оборонка не могла компенсувати витрат? Так, не могла.

Західні спецслужби й експерти підтверджують дані Резнікова, вони неодноразово заявляли, що Росія має проблеми з виробництвом новітніх систем озброєння, для яких потрібна сучасна електроніка. В неї закінчуються боєприпаси, заявив директор Центру урядового зв'язку Великої Британії Джеремі Флемінг 10 жовтня, після першого дня масованого обстрілу цивільних об'єктів та інфраструктури України. Йому вторить заступник міністра фінансів США Воллі Адеємо: Росія більше не може виробляти та обслуговувати озброєння, критично важливе для війни, її ВПК відчуває нестачу, зокрема мікроелектроніки. За його словами, два найбільших виробники мікроелектроніки вимушені зупинити виробництво через нестачу критично важливих закордонних компонентів. Очікується подальша деградація російської техніки та її збройних сил загалом. Найсучасніші озброєння Росії залежать від іноземних компонентів: крилаті ракети, бомбардувальники Ту-22, підводні човни, система ППО «Нудоль» і зенітні радари, танки Т-80 і Т-90 і т.п.

Про танки: у цехи 103-го Бронетанкового ремонтного заводу (Забайкалля) надійшли старі танки Т-62, давно зняті з озброєння. Завод отримав трирічне держзамовлення на ремонт і модернізацію 800 танків. Їх хочуть оснастити сучасною електронікою та поліпшити бронезахист. Основними бойовими одиницями армії були танки Т-72 і Т-80, але пишуть, що Т-62 легший в обслуговуванні, має нижчі експлуатаційні витрати, він простіший для навчання екіпажів, але головна причина, звісно, в іншому: сучасні танки спалені й кинуті в Україні, а компенсувати втрат промисловість не в змозі.

Заодно повідомляється про модернізацію самого заводу — закуповуються нові верстати, «хоча цілком нормально функціонують і верстати виробництва 30-х років». Гм, хотілося б знати, в кого закуповуються сучасні верстати, якщо імпорт такого специфічного обладнання припинили, а частка вітчизняних верстатів, пресів тощо в обладнанні, яке завод закупив 2021 року, становила тільки від 20 до 32%, комплектуючих до них — 15%, промислових роботів — 6%. Однак і тут через припинення імпорту виробництво різко скоротилося!

Замкнене коло, з якого немає виходу. Мобілізація вбила останні надії, і розбудувати власну виробничу базу не вдасться, оскільки країну залишили сотні тисяч найдосвідченіших фахівців, а ще сотні тисяч загребли на фронт. Отож Росія надовго, найімовірніше — назавжди, залишиться без гострих науково-технологічних рогів, і світ нарешті зітхне з полегшенням.