МИТНИЦЯ ВЧЕНИМ ДАЄ «ЗЕЛЕНУ ВУЛИЦЮ»

— У нас жахливі митні правила, — вважає відома українська дослідниця академік НАН України Ганна Єльська. — Для вчених — це просто катастрофа. Коли потрібно щось провезти через кордон для наукової роботи, зіштовхуєшся з цілою низкою нездоланних формальностей. Тому я, приміром, змушена була з Японії потай від нашої митниці везти необхідну для хроматографічної системи лампу. В Японії мені її подарували, бо купити такий дорогий прилад сама не змогла б. А проводити дослідження без неї неможливо...

Якби це була єдина скарга дослідника, можливо, про неї можна було б і не згадувати, але, з огляду на все, згаданий випадок досить типовий. На подібне скаржилося й багато інших учених. Ось що недавно мені розповіли зовсім юні дослідники з МАН — Малої академії наук. Їм для міжнародної програми з дослідження джерел, які забруднюють воду, надіслали з-за кордону подарунок — стокілограмову посилку з реактивами. Це спеціальні лабораторні хімікати, з якими можуть працювати діти. Позаяк для дитячих досліджень у світі розроблено жорсткіші правила безпеки і під ці правила виготовляють особливе лабораторне устаткування та хімікати. Таких в Україні не випускають...

Проте подарунок, знов-таки, застряг десь на митниці. Наразі юні дослідники проходять «курс молодого вченого» з подолання перешкод — збирають документи, печатки, штампи. Виявляється, просто так подарунок одержати не можна — за нього слід заплатити. І чималу суму! А хто ж платитиме? У дітей таких грошей, природно, немає. На їхніх наставників-учених надія також мала, бо, по-перше, співробітник академії в нашій державі далеко не найзаможніша людина, а по-друге, працюючи в МАН і допомагаючи дітям робити науку, він грошей не одержує взагалі, бо все робить у порядку суспільного навантаження. А тут ще доведеться платити за доброчинну допомогу. То де ж вихід?

Я запитав в академіка Ганни Єльської, яка має чималий досвід роботи у кращих лабораторіях США та Європи:

— Як же митники поводяться з дослідницькими вантажами за кордоном? Невже у ваших закордонних колег на кожному кроці постають такі самі нездоланні перешкоди?

— Митники там пильнують, але це не шкодить вченим. Ви можете, приміром, у США одержати з Німеччини препарат прямо з літака в кризі через 12 годин без будь-яких митних оглядів, декларацій. Так само система доставки працює в Японії, Німеччині, Франції. Це здійснюють спеціальні фірми, і жодних проблем. Є певні закони й чіткі регулюючі правила.

У нас, на жаль, цей механізм, вочевидь, не відрегульовано і штучно створюється безліч незручностей. Інколи наївні іноземці, бажаючи допомогти, висилають нам офіційним шляхом якісь препарати, штами, антитіла... Але поки ми доведемо в спеціальних комітетах, що це гуманітарна допомога, що вантаж прибув не з комерційною метою й одержимо відповідний дозвіл — усе вже зіпсується і знищиться на митниці. Про кооперацію з ученими інших країн, спільні досліди в таких умовах не йдеться! На жаль, у цьому я мала можливість пересвідчитися на власному досвіді...

Сумно про це чути саме тепер, коли у розвинених країнах дедалі більше говорять про міжнародний поділ праці в науці. Як приклад найвищої міжнародної кооперації зусиль учених мені розповіли про унікальні спільні досліди японських біохіміків та німецьких нейрофізіологів: японські хіміки за унікальною технологією виготовляли органічні молекули — певні штучні цеглинки для мембран живих клітин — і літаком відсилали до Німеччини. Тут місцеві нейрофізіологи — також супераси своєї справи — вмонтовували молекули в мембрани клітин. Таким чином вдалося провести найтонші експерименти. Досліди розкрили глибинні процеси в передаванні сигналів нервовими клітинами. Було зроблено важливий крок на шляху до розгадки таємниць людської душі...

Таке об’єднання сил кращих фахівців різних країн для розв’язання одного завдання нашим ученим може лише наснитися. Навіть якщо вони і знайдуть гідних партнерів для дослідів, де взяти літак, що прилітає без затримки? Як організувати всю систему так, щоб вона працювала як годинник?...

Утім, розмріялися! Який літак, які експерименти! Українські вчені розповідають, що в нас не те що доставку хвилина в хвилину — простий папірець із потрібним підписом організувати вчасно важко, а без нього неможливо вирішити значно простіші питання.

Позаяк такі скарги кореспондентові «ДТ» доводилося чути не один раз і не в одному інституті, я звернувся до голови Державної митної служби України Юрія Соловкова по роз’яснення. Ось що він відповів:

— Учені, з якими ви розмовляли, очевидно, просто не знають, які умови для перетину кордону в нас створено останніми роками. Ми добре знаємо про таку проблему і ретельно попрацювали над спеціальною технологією. Зібрали всіх експрес-перевізників, обговорили всі моменти, які можуть виникнути тут, знайшли компромісні рішення, розробили спеціальну технологію, і вже рік жодних претензій до нас від перевізників не було. Зокрема вони перевозять і всі елементи, які швидко псуються, — навіть людські органи в розчинах для пересадки.

Завдяки цим заходам в Україні забезпечено умови, про які наші сусіди можуть лише мріяти, — вантажі доставляють практично миттєво. Щойно літак прибув до Києва з пакетом, як його відразу ж везуть за київською адресою або того самого дня іншим літаком доставляють в межах України. І митники встигають усе оформити без найменшої затримки.

Не можу сказати, що все це вдалося зробити легко, безперешкодно. Але, на жаль, якщо в когось виникають труднощі на кордоні, всі скарги сипляться на митників. А вони винні далеко не завжди. Приміром, труднощі з перетином кордону для органів людини пов’язані зовсім не з певними перешкодами з боку митників, — у нас досі немає документів, немає відповідного законодавства, яке встановлювало б порядок перетину кордону для такого вантажу. Це вже самі митники, використовуючи гармонізовану систему, якось знайшли можливість розв’язати проблему. Повторюю, для цього потрібна законна підстава. На це має дати дозвіл конкретно Міністерство охорони здоров’я.

Проте минуло вже чимало років, а Міністерство охорони здоров’я з питань регламентації порядку перетину кордону, контролю нічого не зробило...

— Отже, ви стверджуєте, що митниця не чинить перешкод швидкій доставці наукових вантажів?

— Гадаю, претензії, про які ви повідомили, від недостатньої поінформованості академічних дослідників. А якщо в учених і виникають певні труднощі на митниці, негайно звертайтеся — ми швидко вирішимо всі питання, які в нашій компетенції. До речі, у нас є спеціальний телефон довіри, за яким до нас можна звернутися зі скаргами на роботу митниці. Його спеціально створено для оперативного розв’язання проблем.