Мільйон доларів — на фінансування спільних проектів

Український науково-технологічний центр (УНТЦ) працює в нашій країні ось уже десять років, виконуючи місію зі сприяння нерозповсюдженню зброї масового знищення. Завдяки фінансовій підтримці центру вчені України, Грузії, Азербайджану, Узбекистану та Молдови, котрі раніше працювали у ВПК, отримали можливість брати участь у мирних науково-дослідних проектах, наукових конференціях, налагодити співпрацю з ученими різних країн, просувати свої технології на світовий ринок. Партнерами УНТЦ стали вже понад 120 організацій із членів країн-донорів.

Про останні результати діяльності центру кореспондентові «ДТ» розповів виконавчий директор УНТЦ Ендрю ХУД.

— Пане Худ, які б ви могли назвати найбільші досягнення УНТЦ за 2005 рік?

— Це програма УНТЦ і НАН України «Цільові дослідження і розвиваючі ініціативи», яка фінансується на паритетних засадах. Кожна зі сторін виділила на неї по 500 тис. дол. Вперше у рамках цієї програми УНТЦ і країна-реципієнт спільно на конкурсній основі відібрали науково-дослідні проекти, що відповідають національним пріоритетам. Це один із наймасштабніших у фінансовому плані проектів наукового співробітництва в Україні.

Один мільйон доларів було спрямовано на фінансування семи спільних науково-дослідних проектів у галузі інформаційних технологій, матеріалознавства та охорони навколишнього середовища. Найбільше сумарне фінансування — понад 340 тис. дол. США — видано на три проекти з охорони навколишнього середовища. Один із них присвячений моніторингу і моделюванню концентрації атмосферного озону над територією України за стандартною методикою Європейського агентства з охорони навколишнього середовища. Другий — розробці експрес-методу виявлення перхлоратів у ґрунтових і стічних водах для використання в польових умовах. І третій — створенню технології переробки екологічно небезпечних окислених відходів промислового виробництва, які містять нікель і хром.

— Які ще великі державні і громадські структури беруть участь у роботі УНТЦ?

— Успіх програми «Цільові дослідження і розвиваючі ініціативи» привернув увагу також інших потенційно важливих партнерів. Серед них можна назвати Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Національне космічне агентство України. УНТЦ співпрацює з цими організаціями і в інших сферах діяльності. Зокрема на початку року разом із Міністерством освіти і науки та Національним космічним агентством України ми спонсорували спільну конференцію «Прогнозування науково-технологічного й інноваційного розвитку: державна програма України і міжнародний досвід». Також УНТЦ сприяє налагодженню співробітництва між департаментом охорони здоров’я США й українськими вченими в галузі охорони здоров’я та біологічних досліджень.

Слід згадати і про партнерство з українською Академією технологічних наук. Ми почали взаємодіяти відразу на двох напрямах: провели спільний круглий стіл із захисту інтелектуальної власності та з трансферу технологій і почали працювати над проектом підготовки до публікації каталогу технологічних напрямів академії. Впевнений, що це тільки перші кроки в нашій спільній праці.

— Останнім часом у кількох науково-дослідних інститутах з ініціативи УНТЦ відкрито так звані офіси передачі технологій. Чи можна вже говорити про якісь результати їхньої роботи?

— Цей проект лише розпочався. Він називається «Головний фахівець із комерціалізації технологій». У рамках цієї програми УНТЦ навчатиме фахівців із трансферу технологій, які працюватимуть у 13 інститутах Києва, Харкова та Львова. Ми плануємо в майбутньому залучити до цієї діяльності набагато більше НДІ, проте робота тільки починається і поки що важко говорити про її результати.

— Позабюджетні джерела фінансування наукових досліджень — звичайна практика в різних країнах світу. Яка зараз ситуація із залученням приватних інвесторів для виконання партнерських проектів УНТЦ?

— УНТЦ, як і раніше, докладає чималих зусиль до залучення додаткового фінансування з приватного сектора. Для того щоб зацікавити якнайбільше інвесторів, ми використовуємо різні можливості.

Наприклад, відбираємо на конкурсній основі наукових співробітників і керівників інститутів колишнього ВПК для поїздок за кордон, де вони налагоджують ділові контакти. Щоб українські фахівці могли належним чином продемонструвати представникам комерційних організацій свій науково-технологічний потенціал, ми створили навчальну програму УНТЦ з підготовки презентацій і розвитку навичок бізнесу та маркетингу. Вона допомагає українським ученим самостійно просувати свої технології на світовий ринок. Понад 900 учених брали участь у спеціальних тренінгах, організованих УНТЦ. Щоб розширити коло фахівців, які хочуть опанувати такі навички, ми також записуємо ці заняття на відео і переносимо на CD й DVD.

У результаті, якщо торік можна було говорити лише про незначне збільшення партнерського фінансування, то на останньому засіданні Адміністративної ради у травні 2006 року було профінансовано партнерських проектів на суму понад 7 мільйонів доларів США. Це найбільша сума партнерських проектів за всю історію УНТЦ. На мій погляд, партнерські проекти важливі також і як можливість зробити перші кроки в довгостроковому співробітництві з приватними інвесторами та урядовими програмами.

— Значна частина проектів і заходів, фінансованих УНТЦ, належить до сфери матеріалознавства. Які найцікавіші проекти ви могли б назвати?

— 2005 року УНТЦ затвердив фінансування 14 таких проектів. Серед них — великий проект, відібраний за спільною програмою УНТЦ і НАНУ «Цільові дослідження і розвиваючі ініціативи». Він присвячений розробці наноструктур, які дозволяють поліпшити характеристики і зменшити вартість датчиків, силових приводів та перетворювачів на основі керамічних сегнетоелектриків. Результати цієї роботи знайдуть застосування у різних галузях сучасної електроніки, включно з медичними приладами, системами безпеки, датчиками для боротьби з тероризмом тощо.

Варто сказати і про проект, профінансований Європейським науково-дослідним центром військово-повітряних сил США, який виконуватимуть вчені Інституту фізики твердого тіла (Ужгород) та Інституту фізики (Київ). Результати цієї роботи, присвяченої вивченню властивостей нових кристалічних матеріалів, використовуватимуться в оптичних лазерах і лазерах близького інфрачервоного діапазону.

— 2005 року було завершено великий партнерський проект в Інституті електрозварювання ім. Є.Патона «Ремонтне зварювання і паяння компонентів авіаційних двигунів та газових турбін і лопаток», профінансований Міністерством енергетики США на суму 1 мільйон 260 тисяч доларів. Чи знайшла застосування ця розробка?

— Так. Ця технологія вже використовується спільним українсько-американським підприємством Pratt & Whitney-Paton і виконує замовлення авіаційної і турбінної промисловості України. Найближчим часом підприємство планує виконання міжнародних замовлень із використанням цієї технології. Слід зауважити, що ця робота цікава не лише своїм комерційним значенням, а й тим, що від неї «відбрунькувалися» нові напрями співпраці України і США в галузі аерокосмічних матеріалів.

— На розв’язання задачі керованого термоядерного синтезу спрямовані зараз зусилля наукових організацій та вчених різних країн. Чи є проекти з цієї тематики в УНТЦ?

— Україна безпосередньо не входить до числа учасників програми Міжнародного експериментального термоядерного реактора (ITER), проте в рамках УНТЦ українські вчені беруть участь у її роботі. Наприклад, учені з університету «Львівська політехніка» створюють унікальну магніто-вимірювальну апаратуру з можливостями самодіагностики й самокалібрування, що працюватиме в екстремальних умовах — усередині майбутнього термоядерного реактора. Цей проект отримав високу оцінку європейських фахівців із термоядерного синтезу, і львівські вчені зараз співпрацюють із партнерами Євроатома в рамках науково-дослідних програм Європейської угоди в галузі керованого ядерного синтезу. Українські вчені також беруть участь у міжнародних експериментах на надпровідному стелараторі WENDELSTEIN 7-X і в розробці системи зондової діагностики плазми разом з Інститутом фізики плазми ім. Макса Планка (Німеччина).

Втім, очевидно, знадобиться ще не одне десятиліття досліджень, перш ніж людство зможе застосовувати енергію термоядерного синтезу, тому вчені різних країн мусять також звертати увагу на розробку й удосконалення інших видів одержання енергії. Хоча енергія вітру і сонця нездатна поки що конкурувати з газом та викопним паливом, Україна, як і будь-яка інша держава, може розвивати змішану енергетику. В УНТЦ, наприклад, було кілька проектів у сфері розробки вітряних генераторів. З-поміж них можна виділити новий проект, який здійснюють спільно українські вчені з КБ «Південне» та Інституту проблем матеріалознавства ім. Францевича, а також Інституту гірничої промисловості (Тбілісі).

— Як би ви оцінили швидкість і якість процесу інтеграції України як країни-реципієнта у світове наукове співтовариство?

— На мій погляд, Україна реально виявила своє прагнення стати частиною міжнародного наукового співтовариства і зробила дуже великий крок на цьому напрямі. Зараз українські вчені набагато більш поінформовані про стан справ у міжнародній науці й активно співпрацюють із колегами за кордоном. На багатьох напрямах вони стали цілком конкурентоспроможними. Так, беручи участь у серії дослідницьких проектів УНТЦ, Національний університет «Львівська політехніка» заробив бездоганну репутацію в європейському науковому ядерному співтоваристві, і тепер у його лабораторіях проводяться міжнародні експерименти. А буквально сьогодні я отримав лист зі Швейцарії. Ця країна не є членом УНТЦ, проте її фахівці довідалися про проект, над яким працювали харківські фізики, і повідомили, що вони зацікавлені у спільній роботі з українськими колегами. Ще десять або навіть п’ять років тому цього не було.

— Чи існує у світовій науці таке поняття – «молодий учений»?

— У принципі, таке поняття є, проте кожна країна визначає вікові рамки по-своєму. Це може бути дослідник, який не досяг 30 років, або ще не одержав кандидатського ступеня, або відпрацював менше чотирьох років після закінчення університету.

Я знаю, що Україну турбує залучення молоді в науку, оскільки середній вік вчених у країні, як і раніше, високий. Проте труднощі в якихось конкретних галузях науки існують і в інших країнах. Наприклад, США уже багато років не будує атомних електростанцій, тому в ядерній фізиці є проблема із застарілими знаннями та залученням молодих учених. Не думаю, що багато молоді йде в авіакосмічну галузь — за освітою я авіаінженер і знаю стан справ. Інтерес молоді до науки і технологій диктується у США потребами ринку. Наприклад, в інформаційні технології або генну інженерію молодь активно прибуває, тоді як деякі незатребувані ринком науки тим часом можуть старіти або навіть зникати. Очевидно, є нагальна потреба в розробці стратегії залучення молодих людей для роботи в широких сферах науки і технологій.

— Пане Худ, дякуємо вам за підтримку Всеукраїнського конкурсу науково-популярних статей. Його засновники теж намагаються залучати до участі в ньому молодь.Із цією метою 2006 року проект доповнений конкурсом науково-фантастичних оповідань, в основі яких повинна лежати наукова ідея.

— Це дуже цікава номінація. Ми всі знаємо, що нові ідеї або незвичні технології, описані письменниками-фантастами у їхніх творах, мають здатність згодом втілюватися у реальність. Гадаю, інтерес до науки і техніки, бажання працювати у цій сфері ініціюється й підтримується різними шляхами, у тому числі і грою уяви.

— Чи згодні ви під час підбиття підсумків конкурсу вручити премію «За найкращу наукову ідею у фантастиці»?

— Це цікава пропозиція... Я подумаю.