«МИ ПЕРЕЖИВАЄМО МАКСИМУМ АКТИВНОСТІ СОНЦЯ...»

Повідомлення про черговий спалах на Сонці стали приводом для того, щоб звернутися до провідного наукового працівника лабораторії фізики Сонця Кримської астрофізичної обсерваторії доктора фізико-математичних наук Наталі СТЕПАНЯН із проханням розповісти про останні спостереження та проблеми науки про Сонце в Україні.

— Наталіє Миколаївно, що ви можете сказати про спалах на Сонці, чи правда, що він надзвичайно сильний?

— Учені нашої обсерваторії спостерігають за Сонцем з 1952 року, я особисто — з 1954-го. Нам доводилося вивчати наше світило за багатьма параметрами, зокрема ми спостерігаємо, реєструємо й вимірюємо різні величини спалахів. Недавній спалах дав великий матеріал нашій науці. Правда, погода в нашому регіоні не дозволила виявити спалах відразу, але його кінцеву фазу ми могли спостерігати більш-менш нормально. Я стежила за ним у лінії водню, а потім намагалася записати його в лінії гелію. Група плям, у яких стався спалах, надзвичайно велика за площею й дуже цікава, а така довжина трапляється рідко: плями на сонячному диску було видно навіть неозброєним оком. А нині через обертання світила (як відомо, Сонце робить один оберт за 27 днів) вона (пляма) вже наблизилася до західного краю Сонця й незабаром перейде на невидиму його частину. Таких великих за площею плям я не пригадую.

— Чим характеризуються явища спалахів на Сонці?

— Спалахи — це найпотужніші прояви сонячної активності. Під час спалахів посилюється випромінювання Сонця в рентгенівському й ультрафіолетовому діапазонах, у радіовипромінюванні. Потоки заряджених часток від спалахів досягають Землі через два-чотири дні. Ці потоки викликають магнітні бурі, негативно впливають на людину, біосферу й техніку, особливо електронні системи. Торік потужні спалахи відбувалися на Сонці кілька разів, потоки заряджених часток від них досягали Землі через дві доби, сильно впливаючи на земні умови.

Активність Сонця змінюється циклічно, з періодом близько 11 років. Нині ми переживаємо, очевидно, максимум цього циклу активності. За деякими прогнозами, уже має настати спад активності, проте в останній місяць, усупереч передбаченням, Сонце стало більш активним. Приміром, наприкінці березня на Сонці спостерігалося до 15 груп плям водночас.

— Наталіє Миколаївно, які цікаві роботи проведено у вашій лабораторії останнім часом?

— За минулий рік ми опублікували 42 наукові праці. Недавно підбили підсумки досліджень магнітного поля Сонця за останні 30—40 років, учені склали каталог магнітного поля Сонця як зірки. За ним можна зробити висновки про циклічні зміни магнітного поля. Проведено глибокі дослідження електричних струмів на Сонці в активних областях, визначено фізичні умови в спалахах, досліджено корональні діри, які викликають великий практичний інтерес, бо саме вони породжують високошвидкісні потоки сонячного вітру. Ми дійшли висновку, що наші уявлення про те, як це відбувається, не завжди збігаються з реальністю, і явище вимагає подальшого вивчення. Зокрема, нам дуже важливо зрозуміти магнітні структури корональних дір, у яких випадках вони дозволяють виходити потокам заряджених часток далеко за межі Сонця, а в яких ні, що дасть змогу прогнозувати сонячну активність і її вплив на умови життя на Землі.

— Розкажіть, що воно таке й навіщо нашій країні служба Сонця?

— Служба Сонця в Україні — це вельми значна наукова програма. Річ у тім, що ця програма в Україні існує, але вона вже застаріла. Потрібна нова техніка, модернізація устаткування, нові технології спостереження. Це підвищило б рівень наукових досліджень і їхнє практичне значення. Служба Сонця необхідна державі для того, аби прогнозувати багато аномальних явищ. Спалахи на Сонці, магнітні бурі сильно впливають на клімат, погоду, здоров’я людини, народжуваність, самопочуття, перебіг хвороб. Вони впливають також на техносферу — вибивають електромережі в цілих регіонах, псують нафтопроводи, збивають з курсу літаки, супутники з орбіт, створюють перешкоди для радіозв’язку. Щоб не допустити всього цього, людству й потрібен прогноз сонячної активності.