КОМЕНТАР ДО ЧЕРГОВОЇ СЕНСАЦІЇ

Редакція «Дзеркала тижня» попросила мене прокоментувати матеріал пана О.Диканя, в якому йдеться про «досягнення» кандидата технічних наук А.Павленка і його співавторів — створення пристрою для захисту людей від торсійних полів комп’ютерних моніторів та просуненні цієї «розробки» на ринок. Публікація про цю «розробку» вже вкотре з’являється в українській пресі. Новим в інформації О. Диканя є те, що згадана «розробка» отримала визнання на державному рівні і бюджетне джерело для її розповсюдження. За рівнем сенсаційності це можна порівняти хіба що з інформацією колишнього голови СБУ Л.Деркача, висловлене декілька років тому у інтерв’ю «ДТ» (№37, 1999 р.) про те, що в штаті СБУ працюють «наукові астрологи». Тоді українська преса чомусь майже не прореагувала на сенсацію, хоч для інтелігенції й аналітиків як в Україні, так і за її межами це був сигнал: «невігластво і забобони просякли в Україні на найвищий рівень». Після того всі інші «сенсації» громадсько-політичного життя України (включаючи «касетний скандал» та інше) сприймалися вже як наслідки.

На початку 80-х років в СРСР група людей з Москви почала твердити, що вони обгрунтували наявність торсійних полів, які об’єктивними методами зареєструвати неможливо, а фіксують їх лише екстрасенси. За умов секретності тематика з «торсійних полів» почала фінансуватися під обіцянки ініціаторів, що через них можна зв’язуватись телепатично з секретними агентами, впливати на боєздатність ворожих армій та інше. Навесні 1991 року ці таємниці випливли на зовні і питання розглядалося Відділенням фізики й астрономії АН СРСР. Було визнано, що жодних обгрунтувань, або об’єктивних доказів існування уявних торсійних полів немає. Ті «результати», що їх намагалися навести автори, або межують з невіглаством, або мають інші природні пояснення. Своїм рішенням Відділення фізики і астрономії АН СРСР кваліфікувало сам факт фінансування (у великих розмірах, що сягали мільярдів рублів) подібних «досліджень» як неприпустиме використання режиму таємниці в інтересах далеких від науки, від потреб держави. Після розпаду СРСР окремі особи намагаються втягнути нові незалежні держави СНД, у продовження підтримки подібних «досліджень».

Пристрій, що пропонують автори, це пасивний, без живлення набір пластмасових і металевих деталей відповідної форми, що їх «заряджає» екстрасенс. Які змінні чи постійні поля може він генерувати, щоб компенсувати випромінювання комп’ютера? Але автори пишуть, що торсійне поле від кінескопа має напруженість до однієї «вернади», а їх пристрій це компенсує. Це вже чисте шахрайство, бо ніяких «вернадомірів», та ще й атестованих, у природі немає, немає навіть просто об’єктивних доказів існування уявного «торсійного» поля. . Одиниця виміру «вернада» науці невідома.

Розробка «Форпост-1» неодноразово була предметом експертиз різного рівня. На неї видано патент України на винахід. Чи це щось підтверджує? Мабуть, що ні. Патентна система України діє за заявковою системою, без експертиз дієздатності пропозицій. Отже, патент України не є підтвердженням обгрунтованості і дієздатності винаходу. Він лише засвідчує, що ніхто інший в Україні саме такого не заявляв.

На розробку є висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи. Він засвідчив, що «рівень електромагнітного випромінювання пристрою» не перевищує встановлених нормативів. Отже, пристрій нешкідливий. І це правда. Бо пасивний предмет з пластмасових та металевих частин, без вмонтованих мікросхем, який не приєднаний до живлення, не містить в собі ніяких електричних джерел, не може нічого випромінювати. А чи корисний?

Гірша ситуація з додатком №5 до «висновку» від Українського наукового гігієнічного центру (УНГЦ), де проводилася експертиза. Її результати підтвердили, що електромагнітне випромінювання пристрою не реєструється (нижче 1 В/м). Але на яких підставах з’явилася фраза «При використанні пристрою «Форпост-1» згідно з інструкцією встановлено, що цей пристрій значно зменшує вплив на людину електромагнітної компоненти випромінювання відеомонітора»?. Пояснень нема. Тобто пересвідчившись, що сам пристрій нічого не випромінює (а це правда) директор центру пан І.Барилюк і керівник лабораторії Ю.Думанський підписують документ, де говориться, що пристрій зменшує чи нейтралізує електромагнітне випромінювання радіоелектронної апаратури, на що навіть автори «розробки» не претендують. Тобто в цій частині «Додаток № 5» і сам «Висновок» вводять в оману потенційних покупців пристрою.

Найбільше здивування викликає сертифікат якості № СДС 04-034К органу по сертифікації продукції і систем якості «Мера». Він стверджує, що у «пристрою» наявні якості, які «знижують рівень торсійної компоненти електромагнітних випромінювань відеотерміналів, радіо- та електропобутових приладів». Але в документі немає жодних вказівок, якими ж об’єктивними засобами вимірювалась та «торсійна компонента». Серед документів, на які є посилання, протокол УНГЦ, де про «торсійну компоненту» немає нічого, а лише безпідставно наголошується на зменшенні електромагнітного випромінювання.

А от висновок фахівців з служби протидії витокам інформації, які мають чутливу апаратуру, щодо згаданого пристрою каже: «Електровимірювальна апаратура при чутливості «-87 Дб» в діапазоні роботи тестових програм монітора не зафіксувала ніякого впливу (зміни) поля випромінювання монітору комп’ютера «Пентіум-200», а також зміни хвильової картини поля на час вимірювання». То що ж підписали І.Барилюк і Ю.Думанський? Може, ціна їх висновку така ж, як ліцензій Мінздраву України на право лікувальної діяльності різним там чумакам, цілительницям іринам та ін., якими рясніють наші газети?

Описаних вище матеріалів, мабуть, достатньо, щоб класифікувати «пристрій «Форпост-1» як псевдонаукову підробку, розраховану на видурювання грошей в простаків, що попалися на цю вудку. Згадаймо, як кілька років тому у підземних переходах Києва видурювали в лохів гривні спритні молодики, що вимірювали звичайним тестером різницю потенціалів від спітнілих рук, притиснутих до електродів, видаючи це за «вимір біополя».

Прикро, що у ролі лоха, що спіймався на «дуричку», тут виявилася Державна система правової охорони інтелектуальної власності України і що спритним молодикам дали можливість присмоктатися до бюджетних грошей, дозволивши державному підприємству «Електронмаш» комплектування пристроями «Форпост -1» (купленими, звичайно, у їх розробників) комп’ютерів для шкіл, замовлених за бюджетний кошт. Може треба було б ці помилки негайно виправити й запитати з тих, хто дозволив себе надурити?

Тепер хотів би від конкретного випадку з халепою, щодо обговорюваного пристрою перейти до питань більш загальних. У нещодавньому випуску «ДТ» (№ 5, 2002 р.) журналіст констатує, що «Національна академія наук України залишилася сам на сам з суспільством, молоде покоління якого виховується на астрології, парапсихології, реінкарнації». При цьому він покладає відповідальність за це на низьку активність вчених у прищеплюванні суспільству наукового світогляду. Це, на жаль, певною мірою так. Але, як на мене, велика відповідальність тут і ЗМІ, які, на жаль, активно нав’язують нашим співгромадянам антинаукову пропаганду, оккультизм і забобони. Вони наступають, а вчені не завжди тримають оборону. Програє суспільство.

Вважав би за доцільне довести до української громадськості рішення Президії Російської академії наук N58-A, у якому сказано: «В даний час у нашій країні широко і безперешкодно поширюються і пропагуються псевдонаука та паранормальні вірування: астрологія, шаманство, оккультизм і т.п. Продовжуються спроби здійснювати за рахунок державних коштів різні безглузді проекти типу створення торсійних генераторів тощо. Населення Росії оболванюється теле- і радіопрограмами, статтями і книгами відверто антинаукового змісту. У вітчизняних державних і приватних ЗМІ не припиняється шабаш чаклунів, магів, віщунів і пророків. Псевдонаука прагне проникнути в усі шари суспільства, усі його інституції, включаючи Російську академію наук. Ці ірраціональні й аморальні в своїй основі тенденції, безперечно, являють собою серйозну загрозу для нормального духовного розвитку нації...»

Українське фізичне товариство, Відділення фізики і астрономії НАНУ повністю підтримують це звернення Президії РАН і вважають, що його зміст цілком актуальний і для України. Ми хочемо звернути увагу, що в Росії це звернення РАН вже почало призводити до певних позитивних наслідків. Ми звертаємося до науковців України, творчої інтелігенції, чесних працівників ЗМІ з закликом рішуче протистояти спробам знизити інтелектуальний потенціал країни, вжити заходів через активні виступи в ЗМІ, лекції тощо, щоб ганебне явище антинаукової пропаганди перестало створювати загрозу гуманітарному і економічному розвитку нашого суспільства, його моралі і культурі.