Коли ВАК стає загрозою національній безпеці

Останнім часом на сторінках «ДТ» опубліковано низку статей, присвячених українській науці й соціальним інститутам, що супроводжують її соціалізацію в нашому суспільстві. Хочу привернути увагу до тієї обставини, що сформовані за час існування СРСР соціальні інститути нині, під час перехідних трансформацій українського суспільства, можуть за певних умов являти пряму й безпосередню загрозу національній безпеці держави. Спробую розглянути саме умови, за яких ВАК виявляється чинником, що ставить під сумнів перспективи соціального й економічного розвитку України.

Після того як Україна стала незалежною дер­жавою, багато хто забув, що вся система її соціальних і економічних інститутів була налаштована на відтворення саме соціалістичного устрою життя в країні. У СРСР існували науки, які належали до політичних: економіка, соціологія, політологія, філософія. Людина могла здобути вчений ступінь тільки в тому разі, якщо в її «наукових» роботах «доводилося»: 1) капіталізм (ринок — так ми його називаємо нині) — поганий, неефективний тощо; 2) соціалізм — хороший, більш ефективний економічно й соціально.

Здавалося б, із дня здобуття незалежності всі такі вчені — академіки з членкорами, доктори з кандидатами — мали б стати безробітними, а їхні знання, вміння, навички — нікому не потрібними.

Але так не сталося: ВАК стояв на сторожі! Спецради продовжували затверджувати дисертації, ВАК штампувати атестати докторів і кандидатів — уже незалежної України. ВАК і Кабінет міністрів видавали дипломи доцентів і професорів у галузі економіки, соціології, політології, філософії. Саме такі соціалістичні кадри вищої кваліфікації ставали експертами для президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради...

Можновладці твердять, що ми йдемо до розвиненого світу з його ринковими відносинами! А веде ж хто? Академіки й доктори наук від соціалізму? Чи слід дивуватися, що ми йдемо не туди?

Трохи цифр. Економічний вісник Beyond Transition, за липень—вересень 2006 року (видання Світового банку), який спеціалізується на питаннях перехідної економіки. Тема номера: «Людський капітал». Стаття Т.Купе «Наукові успіхи українських економістів у 1969—2005 р.».

«Наш аналіз показав, що з 1969 по 2005 р. у часописах, які входять до бази даних EconLit, була опублікована 121 робота 86 українських учених».

«Відсутність у списку організацій українських університетів не дивна, з огляду на систему, що зберігається, за якої навчання є прерогативою вузів, а наукову роботу ведуть дослідницькі інститути. Проте й в Академії наук лише деякі вчені регулярно публікуються в міжнародних часописах. Із перелічених у щорічному звіті Національної академії наук економістів, які здобули державне визнання (урядові грамоти, державні премії, почесні дипломи тощо), жоден не друкується регулярно в міжнародних часописах, а більшість з учених узагалі не мають таких публікацій».

Отже, в Україні практично відсутня навіть система освіти у галузі сучасної економіки. Те ж, утім, можна сказати і про соціологію, політологію й філософію.

ВАК є державним інститутом, що формує екстерналію в галузі управління економікою й освітою. Ця екстерналія негативна для таких наук, як економіка, соціологія, політологія й філософія. Вона досі не координується ні державою, ні ринком. Неефективність ринку з екстерналіями призводить до того, що ця екстерналія буде провадитися з надлишком. Що ми й спостерігаємо з докторськими і кандидатськими дисертаціями в галузі саме цих наукових дисциплін. А також — у галузі освіти.

Шляхи виходу з такої ситуації викладаються нині студентам першого року магістратури практично в кожній розвиненій країні світу — дивись, наприклад, підручник Mas-Collel A., Whinston M.D., Green J.R. Microeconomic Theory. — Oxford: Oxford University Rress, 1995. — 977 p., який є базовим (зважте на дату публікації!). Але це не в Україні, звісно.

Нині Україна опинилася без фахівців, які могли б будувати ринкове суспільство. Чи це не тема для засідання Ради національної безпеки?

До речі, в галузі фізики, хімії, технічних наук ВАК відносно корисний (поки що, але цей час також безповоротно минає), тому що тільки він дозволяє зберегти високий рівень учених у цих наукових дисциплінах. У галузі економіки, соціології, політології й філософії ВАК являє приклад так званої інституціональної пастки, яку досить важко зруйнувати.