КЛОНИ ТРИВОГИ НАШОЇ

Справжньою сенсацією нинішнього місяця став експеримент південнокорейських учених. Щоб отримати ембріональні стовбурні клітини, дослідники зруйнували крихітні клубочки «протожиття» відразу після досягнення ними п’ятиденного віку. Публікація в журналі Science першого достовірного повідомлення про вдалу спробу клонування людського організму ще більше поглибила гостру дискусію про етичні і юридичні аспекти таких експериментів. Настирливо лунали заклики повністю заборонити не лише самі досліди з клонування людини, а й усі дослідження на цьому напрямі. І все ж, якби південнокорейський експеримент було припинено, багато вчених зайнялися б теоретичним моделюванням розвитку ситуації.

Природно, головне питання, що хвилює не лише вчених, зводиться до можливості розвитку цих клітин у повноцінний організм дорослої людини. Здавалося б, наївність запитання очевидна: адже повідомлення про чергову вдалу спробу клонування дедалі нових і нових представників тваринного світу стали майже звичними. Однак американські вчені Рудольф Дженіш і Джордж Дейлі підтверджують: розвиток однієї-єдиної клітини, що несе генотип дорослої людини, у цілісний, нормально функціонуючий людський організм неможливий. Справді, до певного моменту така клітина поводитиметься як запліднена яйцеклітина, проходячи стадії послідовного поділу. Проте в тих-таки клонованих мишах кількість виявлених аномалій досить велика. Доля бідолашки Доллі, яка померла торік у шестирічному віці й потерпала від передчасного артриту, стала сигналом тривоги для багатьох учених. Адже для нормального розвитку складного організму потрібна не просто наявність усіх необхідних генів, а ще й своєчасне їх «вмикання» та «вимикання». Тонкі механізми цих складних процесів ученим поки що невідомі. Зате відомо: у клонованих організмів від 30 до 50 відсотків генів, відповідальних за розвиток, функціонують неправильно. Причому йдеться поки що лише про фізичний розвиток. Як ці порушення розвитку позначаться на психіці, уявити досить складно.

Відомо, що стовбурні клітини, здатні в разі потреби диференціюватися в суворо спеціалізовані, існують і в дорослому організмі. Причому в дослідах на мишах було показано можливість міграції таких клітин у різні ділянки ушкодженого нюхового аналізатора й перетворення їх на нейрони, у результаті чого відновлювалася втрачена функція. Проте Нейдер Санай із Сан-Франциско опублікував у журналі Nature доповідь про те, що в дослідах на людських тканинах схожого результату отримати не вдалося.

У своїх експериментах учений використовував мозкові тканини 65 чоловік, яким було зроблено операції на мозку, а також сорока п’яти осіб, котрі перенесли аутопсію. Нервові стовбурні клітини виявлено у двох заповнених рідиною «кишенях», розміщених поблизу фронтальних зон мозку. Під час експерименту ці клітини справді вишиковувалися в ланцюжки, диференціюючи в різні клітини мозкової тканини, включно з нейронами, проте мігрувати нікуди не поспішали й відновленню функцій не сприяли. Проте отримані результати було визнано «дуже важливими» і, принаймні з погляду онкологів, дуже перспективними.