Кілька порад прем’єр-міністру, або до сталого розвитку — через соціально-економічну модернізацію

Прем’єр-міністрові України саме час почати клопотатися про побудову доладної світоглядної позиції. У світі напрацьовано підхід, який знімає гострі політичні суперечності, демонструючи їх наносний і сьогохвилинний характер. Це — стратегія сталого розвитку.

Відправна точка — зміна економічної орієнтації. Від застарілих енергоємних і екологічно небезпечних виробництв (передусім металургії та хімії) необхідно перейти до інноваційних пізньо- й постіндустріальних виробництв.

Вибір пріоритетних напрямів розвитку має бути зроблений на основі незалежної експертної оцінки інвестиційної привабливості тих чи інших проектів. Треба створити правила гри, за яких об’єктивні рішення простіше й вигідніше приймати, ніж необ’єктивні.

Повинні заохочуватися підприємства, котрі встановлюють нові виробничі лінії, за свій рахунок навчають і перепідготовляють персонал тощо. Підприємства, не готові до оновлення, потрібно поставити в жорсткіші умови. Податкова й кредитна системи повинні змушувати промисловців змінювати стиль господарювання.

Загальна стратегія — розвивати виробництва, які дають високу додану вартість за порівняно малих енерговитрат.

В Україні за радянської влади було зосереджено 60% усього науково-промислового потенціалу СРСР в галузі середнього й загального машинобудування, але більша частина технологічних ланцюжків цілком свідомо обривалася. Так створювали добровільно-примусову кооперацію з іншими республіками. Нині необхідно по-новому вписати Україну в міжнародний розподіл праці. Економічне співробітництво може набагато більше зблизити Україну, приміром із Росією, ніж будь-які широкомовні заяви політиків. Скажімо, нині Росія розпочинає програму з відновлення великотоннажного флоту. Як можливий підрядчик розглядається і Миколаївський кораблебудівний завод. Це дуже велике замовлення — танкери й авіаносці, великі суховантажні судна та судна з перевезення скрапленого газу... Тій самій Росії потрібні великі трактори — Харківський тракторний завод зі своєю продукцією може вельми припасти під масть.

Незадовго до виборів Кабмін презентував Енергетичну стратегію України до 2030 року. Критики недарма закидають цьому документу проатомну орієнтацію. Тобто в ньому імпліцитно закладено ідею про те, що саме розвиток «мирного атома» (будівництво 22 нових блоків і замкненого ядерного циклу) виведе Україну з енергетичної залежності, зробить її одним із провідних експортерів дешевої електроенергії. При цьому найменший акцент було зроблено на ті напрями енергетики, які вважає за необхідне розвивати європейське співтовариство.

Слід змінити концепт енергетичної стратегії. По-перше, з огляду на географічне розташування, Україна могла б відігравати набагато важливішу роль як транзитний вузол, — перекачуючи енергію й енергоносії. З огляду на екологічні наслідки, цей заробіток уже точно був би для країни легший, ніж вироблення атомної енергії.

По-друге, науковий, промисловий і природний потенціал, наявний у нас, дозволяє претендувати на вагому роль у створенні європейської поновлюваної інфраструктури.

Окрім того, у нашій країні є напрацювання з розвитку енергетики водню й паливних елементів, а вона, між іншим, є одним із елементів стратегії Євросоюзу. Водневі технології й паливні елементи мають допомогти в формуванні майбутньої основи європейської енергетики, а також внести свій вклад у поліпшення загальної екологічної ситуації, адже водень є екологічно чистим енергоносієм.

Упровадження нових технологій повинно торкнутися й традиційної енергетики, потрібно використовувати позабалансові джерела, зокрема у вугільній промисловості. Експерти підрахували: в Україні нагромаджено 1,3 млрд. тонн шламів — дрібнодисперсного вугільного пилу, котрий утворює терикони. Щорічно вугільна промисловість видає на-гора ще 60 млн. тонн. Уже існує технологія, що дозволяє переробляти шлами з метою одержання палива. Лише за рахунок цього можна було б покривати всі державні потреби України в такому паливі.

Одночасно потрібен закон про екологічні паспорти. Усі підприємства мають бути паспортизовані й атестовані. Треба також з’ясувати обсяги поточних викидів — за водою, твердими відходами та ін. — і встановити їхній ліміт для кожного. Вести екологічно чистий бізнес повинно стати вигідніше, ніж антиекологічний.

У бюджеті країни має бути виділено тверду суму на екологію — не менше одного відсотка. Те саме слід зробити в бюджетах міст.

Ще один пункт, яким повинен перейнятися новий уряд, — це соціальна політика. Головні недоліки нашої страхової системи — нерозвиненість страхових інститутів, їхня недоступність і недовіра до них. Дуже важливе питання гарантій. Один із можливих шляхів їхнього забезпечення — надання державних гарантій, інший — залучення як гарантів відомих західних страхових компаній. Приміром, коли йдеться про пенсійне забезпечення, у людини має бути вибір і можливість диверсифікувати вкладення. Наприклад, частину — в державний пенсійний фонд, частину — в недержавний фонд із високою ліквідністю, а ще частину — у фонд із меншою ліквідністю, але й менш венчурний.

Обов’язок держави — давати громадянинові впевненість у завтрашньому дні. Розвиток соціальної інфраструктури повинен стати предметом першочергової опіки нового прем’єра.

Для реалізації стратегічного плану розвитку України доведеться чимало потрудитися. Велика відповідальність у цьому процесі покладається на державні структури, особливо на Раду національної безпеки й оборони України, котра має координувати й контролювати діяльність органів виконавчої влади в сфері національної безпеки. Також необхідна ефективніша робота Міністерства охорони навколишнього середовища й Національного агентства з ефективного використання енергоресурсів. Своєю чергою гармонійне поєднання всіх елементів у програмі нового прем’єра і тверда політична воля допоможе перетворити Україну на реально процвітаючу європейську державу.